Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Селянські промисли поміщики нерідко використовували як джерело своїх додаткових прибутків. Для ткачів, наприклад, крім звичайного відбування панщини, встановлювалась повинність виготовляти ще й полотно. В селі Северинівці Літинського повіту кожного ткача змушували виткати для поміщика 50 мір полотна. В цьому ж селі поміщик вигадав ще й таку повинність: кожну дівчину, яка виходила заміж, зобов'язували передати йому 150 мір полотна.
В економіці Поділля першої половини XIX ст. важливу роль відігравала торгівля. В гонитві за одержанням прибутків поміщики збільшують вивіз сільськогосподарської продукції за кордон та в інші губернії Росії. На експорт ішли озима і яра пшениця, мед, поташ, вовна, хутра, тютюн, шкіра. Могилівські вишивки, гаптування золотом і сріблом на мусліні та бавовняних тканинах продавалися нарівні з кращими зразками турецьких виробів. Кілька разів на рік відбувалися великі ярмарки у Вінниці, Барі, Стрижавці, Могилеві та інших населених пунктах.
Важливі суспільно-політичні події першої половини XIX ст. сприяли формуванню самосвідомості народних мас, активізації визвольного руху. Патріотичне піднесення викликала героїчна боротьба російського народу проти французьких загарбників у 1812 році. На Поділлі був сформований полк. Коли селян закликали записуватися в ополчення (міліцію), їм хоч і неофіційно, але з мовчазної згоди імператора, було обіцяно звільнення від кріпосної залежності як нагороду за патріотизм. Успішно завершилась визвольна війна, а народні сподівання про звільнення з кріпосницької неволі не здійснились.
Передові представники дворянства розуміли, що кріпосницьку систему треба ліквідувати. Це були декабристи. На Україні діяло Південне товариство декабристів. Його очолював командир Вятського полку П. І. Пестель. Центром цього нелегального товариства став Тульчин. У його діяльності брали участь такі офіцери, як О. П. Юшневський, О. П. Барятинський, М. В. Басаргін, М. О. Крюков, брати Бобрищеви-Пушкіни, М. I. Лopep та ін. З обуренням декабристи говорили про важке становище селянства, зокрема на Поділлі. Декабрист В. Ф. Раєвський, наприклад, бачив, що в багатьох місцях Подільської губернії селяни цілими тижнями змушені були трудитися на поміщика, а в одному маєтку вони працювали навіть у кайданах. Це ж саме засвідчив і декабрист М. О. Крюков. У програмному документі товариства «Руська правда» була втілена ідея знищення кріпацтва і встановлення в країні республіканського ладу. Повстання декабристів зазнало поразки, але воно сприяло розвитку визвольного руху в Росії.
Визвольна боротьба народних мас, незважаючи на репресії царського уряду, продовжувалась. На Поділлі в першій половині XIX ст. діяли селянські повстанські загони на чолі з мужнім ватажком селянином-кріпаком Устимом Кармалюком. Майже чверть століття (1813-1835 pp.) він керував боротьбою проти поміщиків. Його не лякали переслідування і тортури. Багато разів Кармалюка кидали в тюрму. Чотири рази засилали на каторжні роботи в Сибір, але він звідти тікав на рідне Поділля і знову продовжував боротьбу.
Повстанський рух під проводом Устима Кармалюка охопив майже всю Подільську губернію, а також суміжні повіти Бессарабії та Київщини. В його загонах брало участь близько 20 тис. селян, міщан, солдатів-утікачів. Кар малюк знаходив притулок і друзів у кожному селі, роздавав біднякам худобу і майно, захоплене у поміщиків.
Вдячний народ навічно зберіг ім'я Устима Кармалюка. Йому присвячена пісня «За Сибіром сонце сходить», численні легенди й перекази. Т. Г. Шевченко назвав його «славним лицарем». О. М. Горький підкреслював, що ім'я Кармалюка «навіки овіяне славою». На честь відважного борця село Головчинці Жмеринського району, де він народився, перейменовано на Кармалюкове. В 1965 році тут споруджено йому пам'ятник.
Селянський рух на Поділлі розгортався і в наступні десятиріччя. Лише в 1845 році за неповними даними в губернії відбулося 18 селянських виступів. Масового характеру набрало підпалювання поміщицьких садиб. Кримінальний суд Подільської судової палати тільки з 1832 по 1860 рік розглянув 53 справи про селян, які звинувачувалися у підпалах поміщицьких маєтків.
Особливого піднесення набирає антипоміщицька боротьба в 1848 році, коли розгорнулись революційні події в Західній Європі. Тільки того року в Подільській губернії селянським рухом було охоплено 91 село і 5 маєтків. На придушення селянських заворушень кидались значні поліцейські й військові сили.
Великих страждань народним масам завдавали епідемічні захворювання. 1848 року в губернії від холери померло 32 960 чоловік. У зв'язку з майже повною відсутністю ветеринарної служби в губернії того року від виснаження і ящура
Вінницька область
Сторінка 11 з 39
встановився звичай, щоб кожна дівчина сама собі готувала в придане вишиті сорочки, рушники, полотно та інші предмети одягу. Оздоблювалися вишивкою свити, кожухи, спідниці, хустки, рушники, скатерки, рядна. Найпопулярнішими на Вінниччині були вишивальниці сіл Клембівки та Яланця Ямпільського повіту.В економіці Поділля першої половини XIX ст. важливу роль відігравала торгівля. В гонитві за одержанням прибутків поміщики збільшують вивіз сільськогосподарської продукції за кордон та в інші губернії Росії. На експорт ішли озима і яра пшениця, мед, поташ, вовна, хутра, тютюн, шкіра. Могилівські вишивки, гаптування золотом і сріблом на мусліні та бавовняних тканинах продавалися нарівні з кращими зразками турецьких виробів. Кілька разів на рік відбувалися великі ярмарки у Вінниці, Барі, Стрижавці, Могилеві та інших населених пунктах.
Важливі суспільно-політичні події першої половини XIX ст. сприяли формуванню самосвідомості народних мас, активізації визвольного руху. Патріотичне піднесення викликала героїчна боротьба російського народу проти французьких загарбників у 1812 році. На Поділлі був сформований полк. Коли селян закликали записуватися в ополчення (міліцію), їм хоч і неофіційно, але з мовчазної згоди імператора, було обіцяно звільнення від кріпосної залежності як нагороду за патріотизм. Успішно завершилась визвольна війна, а народні сподівання про звільнення з кріпосницької неволі не здійснились.
Передові представники дворянства розуміли, що кріпосницьку систему треба ліквідувати. Це були декабристи. На Україні діяло Південне товариство декабристів. Його очолював командир Вятського полку П. І. Пестель. Центром цього нелегального товариства став Тульчин. У його діяльності брали участь такі офіцери, як О. П. Юшневський, О. П. Барятинський, М. В. Басаргін, М. О. Крюков, брати Бобрищеви-Пушкіни, М. I. Лopep та ін. З обуренням декабристи говорили про важке становище селянства, зокрема на Поділлі. Декабрист В. Ф. Раєвський, наприклад, бачив, що в багатьох місцях Подільської губернії селяни цілими тижнями змушені були трудитися на поміщика, а в одному маєтку вони працювали навіть у кайданах. Це ж саме засвідчив і декабрист М. О. Крюков. У програмному документі товариства «Руська правда» була втілена ідея знищення кріпацтва і встановлення в країні республіканського ладу. Повстання декабристів зазнало поразки, але воно сприяло розвитку визвольного руху в Росії.
Визвольна боротьба народних мас, незважаючи на репресії царського уряду, продовжувалась. На Поділлі в першій половині XIX ст. діяли селянські повстанські загони на чолі з мужнім ватажком селянином-кріпаком Устимом Кармалюком. Майже чверть століття (1813-1835 pp.) він керував боротьбою проти поміщиків. Його не лякали переслідування і тортури. Багато разів Кармалюка кидали в тюрму. Чотири рази засилали на каторжні роботи в Сибір, але він звідти тікав на рідне Поділля і знову продовжував боротьбу.
Повстанський рух під проводом Устима Кармалюка охопив майже всю Подільську губернію, а також суміжні повіти Бессарабії та Київщини. В його загонах брало участь близько 20 тис. селян, міщан, солдатів-утікачів. Кар малюк знаходив притулок і друзів у кожному селі, роздавав біднякам худобу і майно, захоплене у поміщиків.
Вдячний народ навічно зберіг ім'я Устима Кармалюка. Йому присвячена пісня «За Сибіром сонце сходить», численні легенди й перекази. Т. Г. Шевченко назвав його «славним лицарем». О. М. Горький підкреслював, що ім'я Кармалюка «навіки овіяне славою». На честь відважного борця село Головчинці Жмеринського району, де він народився, перейменовано на Кармалюкове. В 1965 році тут споруджено йому пам'ятник.
Селянський рух на Поділлі розгортався і в наступні десятиріччя. Лише в 1845 році за неповними даними в губернії відбулося 18 селянських виступів. Масового характеру набрало підпалювання поміщицьких садиб. Кримінальний суд Подільської судової палати тільки з 1832 по 1860 рік розглянув 53 справи про селян, які звинувачувалися у підпалах поміщицьких маєтків.
Особливого піднесення набирає антипоміщицька боротьба в 1848 році, коли розгорнулись революційні події в Західній Європі. Тільки того року в Подільській губернії селянським рухом було охоплено 91 село і 5 маєтків. На придушення селянських заворушень кидались значні поліцейські й військові сили.
Великих страждань народним масам завдавали епідемічні захворювання. 1848 року в губернії від холери померло 32 960 чоловік. У зв'язку з майже повною відсутністю ветеринарної служби в губернії того року від виснаження і ящура