Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Вапнярка

Сторінка 1 з 6
Вапнярка - селище міського типу (з 1938 року), розташоване на Вапнярській хвилястій рівнині. До районного центру 19 км. Вапнярка - один з найбільших залізничних вузлів області. Населення - 7,5 тис. чоловік.
Селище Вапнярка вивикло в 70-х роках XIX ст. з появою Півд енно-Західної залізниці. Понад 100 років тому місцевість, де тепер селище, була вкрита лісом і чагарниками. Крім жител одного-двох лісників, ніяких
будівель не було. Свою назву станція і селище дістали від сусіднього села Вапнярки, що лежить на віддалі 14 кілометрів.
26 травня 1870 року почався регулярний рух пасажирських поїздів через Вапнярку. Після спорудження залізниці відкрилися нові поштові маршрути, один з них проходив від Тульчина до Вапнярки, яка на той час була невеликою залізничною станцією. Поруч неї виникло й селище. Коли в лютому 1899 року проклали залізничну лінію від Вапнярки до Христинівки, станція Вапнярка стала вузловою. Невдовзі тут побудували паровозне депо. Працювало в ньому на той час 270 чоловік, частина з них жила в селищі, решта - у навколишніх селах. З розширенням станції значно побільшало жителів селища. На початку XX ст. у Вапнярці було 85 дворів і 750 жителів. Відкрили в ній пошту, телеграф, аптеку. Почав працювати паровий млин тощо. До революції тяжко жилося вапнярським залізничникам. Робочий день тривав не менше 15 годин.
В 1905-1907 pp. робітники Вапнярки підтримали політичні страйки, які відбувалися на Південно-Західній залізниці. Через Вапнярку переправляли політичну літературу. Тут часто розповсюджувались революційні листівки. Ще в 1904 році на станції був затриманий вантаж з такою літературою і повне устаткування друкарні з кількома пудами шрифту, відправленого з Кам'янця-Подільського до Катеринодара. У квітні 1905 року на коліях станції знайдено листівки, частину з яких підписано «РСДРП».
Безчинства чорносотенців не минули й Вапнярки. 20 жовтня 1905 року до селища прибуло з Одеси 150 чорносотенців і вчинили єврейський погром: грабували крамниці, квартири. Жителі ховалися у навколишніх селах. Після грудневого повстання, щоб попередити нові виступи робітників і селян, власті розмістили у Вапнярці роту військової охорони.
Тяжке економічне становище й політичне безправ'я доповнювалося -ще й відсутністю медичного обслуговування населення та низьким рівнем освіти. Лише в 1897 році на кошти Південно-Західної залізниці в селищі відкрили однокласне залізничне училище. Містилося воно у дерев'яному одноповерховому будинку. За навчання своїх дітей залізничники мали платити щорічно 4 крб. за дитину, а для решти жителів плата встановлювалася вдвічі більшою. Через високу плату за навчання дві третини дітей залишалося поза школою. У 1910 році училище закінчили лише 17 хлопчиків і 2 дівчинки.
Лютнева буржуазно-демократична революція не внесла суттєвих змін в життя трудящих. Дізнавшись про повалення царизму, група робітників-залізничників, очолювана П. С. Сільницьким, підняла червоний прапор над приміщенням станції. Коли ж робітники й селяни почали обирати Ради, то до Томашпільської Ради робітничих, селянських і солдатських депутатів послали своїх представників і трудящі Вапнярки. Це були робітники Ф. І. Литвинов і Д. Д. Білоус.
Робітники станції в квітні 1917 року на зборах ухвалили запровадити 8-годинний робочий день, боротися за підвищення заробітної плати.
Радянську владу в селищі проголошено тільки в січні 1918 року. Створений ревком очолив робітник У. М. Степанков. Та мирна передишка тривала недовго.
Коли на Україну посунули ав- стро-німецькі окупанти, робітники залізничного транспорту зразу ж включилися у боротьбу проти іноземних загарбників. Ночами при світлі ліхтарів робітники побудували броньовик, який відправили до Жмеринки, де загони Червоної Армії вели бої з німецькими військами. Наступ німців там на кілька днів було затримано. В лютому селище окупували німецькі війська.
В липні 1918 року всеукраїнський страйк залізничників охопив і Вапнярку. Німецьким загарбникам все важче ставало транспортувати свої війська. В листопаді загони Червоної Армії за допомогою місцевих жителів визволили селище від окупантів. Але на зміну німцям прийшла Директорія. 28 березня 1919 року в районі Вапнярки - Бірзули вибухнуло повстання проти петлюрівців, влада перейшла до військово-революційного комітету. Через три дні на підмогу повстанцям до Вапнярки вступили радянські війська. На бік Червоної Армії перейшло два полки петлюрівців з бронепоїздами і зброєю.
До складу новоствореного ревкому увійшли: комуніст У. М. Степанков (Стефанов, голова ревкому), Д. Т. Сільницький, П. Г. Дикий, 3. І. Дашківський та ін. В ці дні створюється партійний осередок, першими членами його стали всі члени ревкому.
Мирному будівництву в селищі заважали куркульські банди, які на початку


Вапнярка