Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Томашпіль

Сторінка 1 з 6
Томашпіль - селище міського типу (з 1923 року). Розташований на східних відрогах Подільської височини, в долині річки Томашівки, що впадає у Русаву. До Вінниці - 124 км, до залізничної станції Вапнярка - 19 км. Через селище проходить автодорога Вінниця-Ямпіль. Населення - 2100 чоловік.
Томашпіль - центр району, площа якого 779 кв. км, населення - 58 тис. чоловік, у т. ч. сільського - 48 400 чоловік. Густота населення - 72,6 чоловік на 1 кв. км. З 37 населених пунктів 2 є центрами селищних і 18 центрами сільських Рад. Район перетинає Одесько-Кишинівська залізниця. Є тут значні запаси вапняку, піску, каоліну. Грунти чорноземні опідзолені, суглинки опідзолені. В районі 20 колгоспів і 2 радгоспи, за якими закріплено 57 400 га землі: вони мають 558 тракторів, 358 комбайнів, 333 вантажні автомобілі.
У районі - 18 промислових підприємств, 99 магазинів, 37 ларків, 44 підприємства громадського харчування; 7 лікарень, протитуберкульозна лікарня, друга обласна психоневрологічна лікарня, 27 фельдшерсько-акушерських та 8 фельдшерських пунктів, 5 пологових будинків, 4 профілакторії; 31 школа, 1 технікум, 8 будинків культури, 25 сільських клубів, 38 бібліотек, 38 стаціонарних кіноустановок.
Перша письмова згадка про Томашпіль датується 1616 роком. Природні умови та родючі землі сприяли швидкому зростанню кількості жителів поселення. У 1629 році тут було вже 419 дворів. Володарі Томашполя часто змінювалися, що призводило до посилення гноблення його жителів. Це було причиною частих виступів селян проти гнобителів.
Томашпільці брали активну участь у визвольній війні 1648-1654 pp. В липні 1648 року загін М. Кривоноса при підтримці місцевого населення визволив Томашпіль, який увійшов до Ямпільської сотні Брацлавського полку.
Після Андрусівського перемир'я Томашпіль залишався під владою Польщі. Грабіжницький напад і загарбання на 27 років турками Поділля 1672 року дорого коштувало і Томашполю. Турки зруйнували село, а більшість його жителів забрали в неволю.
Спустошливі напади турків і татар, жорстока експлуатація, до якої вдавалася польська шляхта, призводили до занепаду села. За 220 років в Томашполі кількість дворів збільшилася всього на 45і. Селяни, шукаючи порятунку, тікали на Лівобережну Україну.
Після возз'єднання Правобережної України з Лівобережною в складі Росії Томашпіль включено до Ямпільського повіту Подільської губернії.
Напередодні скасування кріпацтва більшість селян не мала землі. Не вистачало у них тягла й реманенту. На тисячу селян припадало лише 609 десятин. Обробляли землю бідняки примітивними знаряддями, тому врожаї були низькими. Середній урожай на той час становив: жита - 10 пудів з десятини, пшениці - 7 пудів.
Шукаючи додаткових засобів до існування, значна частина населення займалась ремеслом, торгівлею. У 1852 році в Томашполі нараховувалось 77 ремісників (ковалі, шевці, кравці та ін.), які виробляли продукції на 1140 крб. Частина селян працювала на винокурному заводі, який належав поміщиці Браницькій.
Незадоволені умовами земельної реформи 1861 року, селяни піднімалися на боротьбу. Томашпільці рішуче відмовилися підписати тоді уставну грамоту. Щоб придушити виступ селян, до Томашполя ввели батальйон Мінського піхотного полку.
Однак виступи не припинялися. Селяни вдруге відмовилися підписати уставну грамоту. 1862 року знов сюди направили батальйон солдатів. Дванадцять чоловік було жорстоко покарано.
Скасування кріпацтва сприяло дальшому розвиткові промисловості й торгівлі. 1873 року в Томашполі поміщики збудували цукровий завод. Селяни, обділені землею, шукали тут заробітку й остаточно поривали з сільським господарством. Через 6 років на заводі працювало близько 400 робітників. За свою важку працю вони одержували по 4-5 крб. на місяць, жили у напівзруйнованих дерев'яних бараках. Ніякої охорони праці не існувало, нещасні випадки часто закінчувалися не лише каліцтвом, а й смертю робітника. З 1883 року в Томашполі почали діяти цегельний і винокурний заводи та два водяні млини. Наприкінці XIX ст. дали продукцію два миловарні заводи, став до ладу паровий млин. Кожні два тижні відбувалися ярмарки. З пожвавленням торгівлі й розвитком промисловості повітова управа почала ремонт грунтових доріг, які з'єднували Томашпіль з навколишніми повітами. Зростало населення. За півстоліття воно збільшилось майже в 4 рази і 1908 року перевищило 8 тис. чоловік.
Непосильна праця, тяжкі умови життя породжували ненависть трудящих до самодержавства, поміщиків і капіталістів. Про гостроту класових протиріч свідчать події, які відбулися в Томашполі й сусідніх селах у період першої російської революції. ЗО листопада 1905 року на стінах будинку


Томашпіль