Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Село згадується в історичній літературі початку XV ст. під назвою Вербич. У першій чверті XV ст. поселення стало власністю польського магната Грановського, який і перейменував його на Гранів. 1605 року село
захопив магнат Синявський. На той час у Гранові налічувалося 140 будинків, проживало 807 чоловік. Змінювалися власники Гранова, але становище селян-кріпаків не поліпшувалося. Вони, напівголодні, від зорі до зорі працювали на панських ланах. Незважаючи на жорстоку експлуатацію, селянської праці не вистачало, аби обробляти всі землі феодала. Щоб переманути до Гранова нові робочі руки, власники села пообіцяли переселенцям пільги на ЗО років. Потім переселенців чекала така ж гірка доля, як і місцевих кріпаків.
У XVII ст. населення Гранова не раз зазнавало грабіжницьких наскоків кримських татар.
З 1646 року Гранів орендував польський феодал Б. Важинський, який посилив експлуатацію селян, бо його фільварок був тісно зв'язаний з ринком. Він вів жваву торгівлю з Данцігом. У поміщицьких клунях стояло багато кованих т. зв. коломийських возів. Двічі на рік ними возили до Балтійського узбережжя подільський мед, віск і вовну, сало і шкіру. В обмін привозили прянощі, вина, цукор, столовий посуд, тканини, металеві вироби, а також землеробське знаряддя. Все це з великою вигодою він продавав сусіднім панам.
Звістка про блискучі перемоги селянсько-козацького війська, очолюваного Богданом Хмельницьким, в травні 1648 року долетіла до Гранова. Наляканий Важинський втік до Львова, наказавши стражникам і писареві оберігати його майно. Всі коштовності вони склали в діжки і кинули у ставок. Мешканці Гранова повстали. Вони вбили панських стражників і писаря, випустили з ставка воду, щоб витягнути затоплені діжки, і все добро поділили між собою.
Протягом XVIII ст. Гранів кілька разів переходив від одного поміщика до іншого. Прибутки з економії постійно зростали. Відповідно посилювався й визиск кріпаків - панщина становила 5 днів на тиждень, а в гарячу пору - 6 днів. Панські гайдуки не допускали найменшого непослуху селян, а за непокору садовили їх на палі. Під час селянсько-гайдамацького повстання 1750 року селяни Гранова також повстали. Вони спалили економію. Перелякана шляхта повідомляла урядовців, що «повстанці про остаточне знищення наше думають, так що не тільки в будинках наших небезпечно знаходитись, але навіть державну службу виконувати неможливо, не кажучи вже про безперервну загрозу нашому здоров'ю».
Протягом XVIII C. селсі зростало. З метою покатоличення місцевого населення поміщик збудував костьол. 1775 року в селі налічувалося 180 будинків.
За участь у польському повстанні 1830 року маєток власника Гранова конфіскував царський уряд. Селяни сподівалися, що врешті позбудуться одвічного панського гніту. Але марними виявилися сподівання. В 1836-1837 pp. створено Києво-Подільський округ військових поселень, до якого віднесли й Гранів.
Військові поселення були найважчою формою державного кріпосництва. Для поселенців запроваджувався суворий режим, який до дрібниць регламентував усе їхнє життя. Поселенці зобов'язані були носити військову форму, два дні на тиждень заиматися військовим навчанням. Вставати, йти в поле, обідати, лягати спати вони повинні були за військовими сигналами, під барабанний дріб. Усі господарки в один і той же час мали палити в печі, заборонялося вночі світити вогонь. Під командою капрала шеренгами ходили на роботи. Поселянам не дозволялося відлучатися з села; навіть одружуватися вони не мали права без дозволу начальства. Дітей поселян з 6-річного віку одягали у солдатську форму й муштрували. За найменшу провину і дорослихг і дітей жорстоко карали шпіцрутенами.
Постійна муштра, прокладайня шляхів, спорудження мостів, казарм позбавляли поселенців можливості займатися своїм господарством; вони з року в рік убожіли, розорялися. Торгівля сільськогосподарськими продуктами у військових поселеннях була заборонена.
Улітку 1837 року в Гранові вибухнуло повстання. Поселенці відмовилися від роботи, вбили своїх начальників. Та повстання придушили. 52 найбільш активних учасників його прогнали 12 разів крізь стрій з тисячі чоловік.
Хоч важким був економічний і національний гніт, жахливі життєві умови, та не вбили вони в народі вільнолюбного духу, талановитості, народної мудрості. В селі були чудові умільці, майстри-самоуки. 1840 року місцевий селянин Федір Іванов сконструював самохідну машину. Однак для завершення її бракувало коштів. Іванов звернувся по допомогу до подільського губернатора, зазначаючи в своєму «прошенії», що виготовляє
Гранів
Сторінка 1 з 5
Гранів - село, центр сільської Ради. Лежить по обидва береги річки Вербича, за 16 км від районного центру і залізничної станції Гайсин. Населення- 4393 чоловіка. Сільській Раді підпорядковане селище Голубів.Село згадується в історичній літературі початку XV ст. під назвою Вербич. У першій чверті XV ст. поселення стало власністю польського магната Грановського, який і перейменував його на Гранів. 1605 року село
У XVII ст. населення Гранова не раз зазнавало грабіжницьких наскоків кримських татар.
З 1646 року Гранів орендував польський феодал Б. Важинський, який посилив експлуатацію селян, бо його фільварок був тісно зв'язаний з ринком. Він вів жваву торгівлю з Данцігом. У поміщицьких клунях стояло багато кованих т. зв. коломийських возів. Двічі на рік ними возили до Балтійського узбережжя подільський мед, віск і вовну, сало і шкіру. В обмін привозили прянощі, вина, цукор, столовий посуд, тканини, металеві вироби, а також землеробське знаряддя. Все це з великою вигодою він продавав сусіднім панам.
Звістка про блискучі перемоги селянсько-козацького війська, очолюваного Богданом Хмельницьким, в травні 1648 року долетіла до Гранова. Наляканий Важинський втік до Львова, наказавши стражникам і писареві оберігати його майно. Всі коштовності вони склали в діжки і кинули у ставок. Мешканці Гранова повстали. Вони вбили панських стражників і писаря, випустили з ставка воду, щоб витягнути затоплені діжки, і все добро поділили між собою.
Протягом XVIII ст. Гранів кілька разів переходив від одного поміщика до іншого. Прибутки з економії постійно зростали. Відповідно посилювався й визиск кріпаків - панщина становила 5 днів на тиждень, а в гарячу пору - 6 днів. Панські гайдуки не допускали найменшого непослуху селян, а за непокору садовили їх на палі. Під час селянсько-гайдамацького повстання 1750 року селяни Гранова також повстали. Вони спалили економію. Перелякана шляхта повідомляла урядовців, що «повстанці про остаточне знищення наше думають, так що не тільки в будинках наших небезпечно знаходитись, але навіть державну службу виконувати неможливо, не кажучи вже про безперервну загрозу нашому здоров'ю».
Протягом XVIII C. селсі зростало. З метою покатоличення місцевого населення поміщик збудував костьол. 1775 року в селі налічувалося 180 будинків.
За участь у польському повстанні 1830 року маєток власника Гранова конфіскував царський уряд. Селяни сподівалися, що врешті позбудуться одвічного панського гніту. Але марними виявилися сподівання. В 1836-1837 pp. створено Києво-Подільський округ військових поселень, до якого віднесли й Гранів.
Військові поселення були найважчою формою державного кріпосництва. Для поселенців запроваджувався суворий режим, який до дрібниць регламентував усе їхнє життя. Поселенці зобов'язані були носити військову форму, два дні на тиждень заиматися військовим навчанням. Вставати, йти в поле, обідати, лягати спати вони повинні були за військовими сигналами, під барабанний дріб. Усі господарки в один і той же час мали палити в печі, заборонялося вночі світити вогонь. Під командою капрала шеренгами ходили на роботи. Поселянам не дозволялося відлучатися з села; навіть одружуватися вони не мали права без дозволу начальства. Дітей поселян з 6-річного віку одягали у солдатську форму й муштрували. За найменшу провину і дорослихг і дітей жорстоко карали шпіцрутенами.
Постійна муштра, прокладайня шляхів, спорудження мостів, казарм позбавляли поселенців можливості займатися своїм господарством; вони з року в рік убожіли, розорялися. Торгівля сільськогосподарськими продуктами у військових поселеннях була заборонена.
Улітку 1837 року в Гранові вибухнуло повстання. Поселенці відмовилися від роботи, вбили своїх начальників. Та повстання придушили. 52 найбільш активних учасників його прогнали 12 разів крізь стрій з тисячі чоловік.
Хоч важким був економічний і національний гніт, жахливі життєві умови, та не вбили вони в народі вільнолюбного духу, талановитості, народної мудрості. В селі були чудові умільці, майстри-самоуки. 1840 року місцевий селянин Федір Іванов сконструював самохідну машину. Однак для завершення її бракувало коштів. Іванов звернувся по допомогу до подільського губернатора, зазначаючи в своєму «прошенії», що виготовляє