Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Брацлав

Сторінка 1 з 6
Брацлав - селище міського типу (з 1924 року), розташоване на річці Південному Вузі, за 18 км від райцентру, за 12 км від залізничної станції Кароліна. Через селище проходить автодорога Вінниця-Тульчин-Бершадь. Населення - 4400 чоловік.
У письмових джерелах Брацлав вперше згадується в литовському літопису під 1362 роком у зв'язку з розгромом татарських військ литовцями на чолі з князем Ольгердом. Передаючи землі Поділля своїм племінникам Коріатовичам, Ольгерд наказав відбудувати старі фортеці й спорудити нові. Серед нових фортець згадується й Брацлав (Браслав). Залишки її збереглися на східній околиці селища до нашого часу.
Невдовзі литовський князь Вітовт з допомогою польського короля Ягайла відібрав у князя Ф. Коріатовича подільські міста, у т. ч. Брацлав. Вітовт призначив до міста свого старосту і наказав усю натуральну данину й грошові податки відправляти в Брацлавський замок, для чого там збудували спеціальні комори, призначили ключників. У 1432 році Брацлав відійшов до Польщі, але скоро його повернули Литві. 1497 року на місто напали татари й сильно зруйнували його. Проте того ж року замок відбудували.
Серед населення міста панівною верхівкою були місцеві феодали, які вірно служили литовським князям. Міщани займалися ремеслом, окремі - землеробством. Найбільшими повинностями обкладалися селяни - замкові (приписані до замку) і тяглі (залежні від феодалів). Своїх спадкових земель у міщан і селян було мало, і вони орендували їх у міського уряду та феодалів, за що сплачували натуральні й грошові податки. За оренду міських (замкових) земель міщани працювали на укріпленні замку, будували й підтримували в порядку міські мости. В середині XVI ст. в Брацлаві існували цехи ремісників-шевців, ковалів, кушнірів.
Посилення феодального гніту викликало збройні виступи брацлавських міщан. Перше велике повстання в місті відбулося 1541 року. Доведені до відчаю здирствами й грабіжницькими поборами брацлавського і вінницького старости С. Пронського та його прислужників, міщани Брацлава стихійно повстали. Вони здобули замок
у Брацлаві, розгромили військову залогу й скарали на смерть захоплених у полон урядовців. Староста врятувався втечею. Проте невдовзі литовський уряд надіслав каральні загони, які жорстоко придушили повстання, прилюдно стративши його ватажків. Щоб запобігти дальшим збройним виступам, литовський уряд увільнив з посади старосту С. Пронського, дещо обмежив сваволю урядовців. У 1564 році місто одержало магдебурзьке право. І хоч воно було обмеженим, все ж міщани отримали право на організацію магістрату, вибори бурмистра, війта та радників. Був створений також міський суд. Запровадження магдебурзького права сприяло розвитку торгівлі. В місті виникли торги місцевого значення.
Поступово феодальна верхівка закріпачує селян, а міщан обтяжує різними зобов'язаннями за користування панськими землями, міськими угіддями та сінокосами. Феодальний гніт особливо посилюється після Люблінської унії 1569 року. Коли Брацлав разом з іншими українськими землями потрапив під владу польських магнатів і шляхти, місто стало центром Брацлавського воєводства, яке складалося з Брацлавського і Вінницького повітів. На Брацлавщину ринула польська шляхта. Вона захоплює землі, накладає на селян і міщан безліч податків: снопове, чопове, сторожове, медове, рой)ве, ставщина тощо. Соціальний гніт посилюється релігійним - у Брацлав проникають католицькі ксьондзи та єзуїти, які ведуть наступ на православ'я. В 70-80-х роках XVI ст. брацлавські селяни кілька разів повставали. їх виступи жорстоко придушували.
Утиски польських панів посилили боротьбу українського народу за національне й соціальне визволення. Навесні 1594 року брацлавські міщани, обурені знущанням королівського старости магната Ю. Струся, повстали. Разом з військом Северина Наливайка вони вигнали з міста старосту і загони польсько-шляхетських військ. Наливайко знайшов у замку великі запаси зброї, продуктів, фуражу. Після того як Наливайко з повстанцями рушив у Молдавію, шляхта на чолі з старостою захопила місто й почала розправу над міщанами. У жовтні 1594 року Наливайко з козаками знову прибув до Брацлава, де його радо приймало населення. Тоді ж міщани Брацлава на чолі з Романом Титченком (Тищенком) разом з козаками розгромили велике польське ополчення, що рухалося до міста. Наливайко з козаками після розгрому шляхти залишив місто. Брацлав на деякий час звільнився від польського уряду - всіма громадськими справами відали виборні люди. Лише влітку 1595 року польські каральні загони жорстоко придушили брацлавське повстання. Навесні 1596 року Романа Титченка та інших керівників повстання стратили. У тому ж році у зв'язку з повстанням центр Брацлавського воєводства був перенесений у Вінницю.
Але виступи трудящих проти польських загарбників тривали. 1607 року


Брацлав