Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Ситківці

Сторінка 1 з 5
Ситківці - селище міського типу (з 1958 року), центр селищної Ради, залізнична станція. Розташовані за 40 км від райцентру, в мальовничій місцевості при злитті двох річок Червоної і Повстянки. Із заходу, сходу та півдня селище оточують ліси, що розкинулися на схилах вибалків. Населення - 4348 чоловік.
Сиву давнину Ситківців підтверджують археологічні дослідження. В центрі селища виявлено 20 поховань пізньосередньовічного могильника-кладовища. При одному похованні знайдено срібну монету - півгроша, карбовану 1520 року за чеського й угорського короля Людовіка II. Деякі кістяки мають сліди фізичних травм, завданих за життя ударами тупого знаряддя по черепу, що може свідчити про участь населення у збройній боротьбі проти татаро-турецьких, литовських та шляхетсько-польських загарбників.
На початку XVI ст. Ситківці - укріплений замок на межі Вінницького й Гайсинського повітів. На його місці збереглися «замчища» - залишки земляних валів, фундаментів кам'яниць і церков, а за 9 км на схід від селища - руїни старовинного монастиря (урочище Монастирище). 1545 року Ситківці належали литовському пану Скабарні, про що свідчать ревізькі документи.
Недалеко від Ситківців у давнину проходив Чорний шлях, по якому сунули татарські орди, здійснюючи грабіжницькі набіги. Село неодноразово знищувалось під час таких нападів (1551, 1571, 1586 pp.), але на його території знову й знову селилися люди. Польська держава не вживала ефективних заходів для оборони південних кордонів, замки ж будувалися, щоб приборкати селян-поселенців і козаків.
Після Люблінської унії власники Ситківців - князі Четвертинські - посилили експлуатацію селян. У 1588 році згідно з III литовським статутом тут було остаточно узаконено кріпацтво. Мрією кріпаків стали вільні поселенці та козаки. В 1594-1596 pp. під час перебування на Брацлавщині С. Наливайка селяни спільно з міщанами й козаками виступили проти магнатів, шляхти й заможних міщан. У цей час почастішали втечі селян-кріпаків на Запоріжжя. Феодали у пошуках робочих рук займалися викотництвом й осадництвом. У 1602 році в Ситків- цях поселилось чимало селян з села Хлібової Подільського воєводства, які втекли від своїх хазяїв. Посібники втеч - викотці, нерідко й самі магнати зманювали селян у сусідніх власників пільгами, перевозили втікачів на своїх підводах, іноді виділяючи для цього збройні загони. Так було привезено у Ситківці селян з Кропивної.
Приймаючи втікачів з Волині, Полісся й Західного Поділля, поміщики обіцяли їм кілька пільгових років. Довірені особи феодалів - «осадці» ставили на ділянках-волоках, які підлягали заселенню, стовпи «на волю». На них умовними знаками зазначалися пільги строком на 10,15, 20, ЗО, іноді на 40 років. Але рідко дотримувались пани обіцянок. Часто до закінчення строку пільг поселенці на «законних» підставах закріпачувались. Коли Ситківці стали власністю Вишне- вецьких (1606 p.), селянин-кріпак, якщо не виконував панщини, мав сплатити 5 талерів. Особливо визискували селян орендарі. 1629 року в селі було 102 дими двори)4.
Селяни чинили опір закріпаченню, посиленню панщини. Активну участь брали жителі села у визвольній війні 1648-1654 pp. Вони створили окрему сотню Вінницького полку. Після визволення селянсько-козацькими військами від польсько-
шляхетських загарбників Ситківці перебували у складі Брацлавського полку. В документах 1654 року, що закріпили возз'єднання України з Росією, серед сіл і міст, які приймали присягу, згадуються і Ситківці.
З 1654 року Ситківці неодноразово зазнавали нападів польсько-шляхетських військ. Пани катуванням і пожежами намагались погасити опір населення. Захопивши село в 1664 році, шляхетські загони перетворили його у згарище. Залишилось лише 27 димів. Четверта частина жителів загинула, багато мешканців у складі Брацлавського й Вінницького полків перейшло на лівий берег Дніпра.
За Андрусівським перемир'ям Ситківці залишились за Польщею, а з 1672 по 1699 рік перебували під владою Туреччини. В 1702 році повстанські загони Палія і Самуся визволили Ситківці від поміщиків і орендарів. Щоб придушити опір селянсько-повстанських загонів, пани запрошували собі на службу кримських татар. 21 березня 1745 року поблизу Немирова й Ситківців перебував тритисячний загін татар, а в лісах було заготовлено багато кайданів і колодок для бранців. Місцеві поміщики збирались заплатити живим товаром (ясир) татарам.
Селяни-кріпаки йшли в гайдамаки, В Голубиному яру (на території села) знайдено схованки, де гайдамаки тримали зброю. В 1750 році вони підпалили фільварок пана.
Після возз'єднання Правобережної України з Росією 1793 року Ситківці ввійшли до Брацлавського намісництва, а через чотири роки - до Липовецького повіту


Ситківці