Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Теплик

Сторінка 1 з 6
Теплик - селище міського типу (з 1956 року), розташоване за 130 км від Вінниці, за 7 км від залізничної станції Кублич. Населення - 5049 чоловік.
Теплик - центр району, площа якого 0,8 тис. кв. км. Населення -54,7 тис. чол., у т. ч. міського - 5 тис., сільського - 49,7тис. чол. Густота населення - 68,4 чол. на кв. км. До складу району входять 45 населених
пунктів, які підпорядковуються одній селищній і 23 сільським Радам. Земельні угіддя району-81,3 тис. га, в т. ч. орної землі -60 тис. га, лісів - 3 тис. га. Грунти переважно чорноземні. В районі є 26 колгоспів, цукровий комбінат, працюють 584 трактори, 416 комбайнів. У районі 9 промислових підприємств харчової і легкої промисловості, 116 магазинів, 48 підприємств громадського харчування. Для медичного обслуговування трудящих- 6 лікарень, 32 фельдшерсько-акушерські пункти, районна санітарно-епідеміологічна станція, 4 профілакторії. Є 39 шкіл, професійно-технічне училище, 41 будинок культури і клуб, 46 бібліотек.
На території селища зливаються дві річки- Тепличка і Свинарка. Гадають, що від назви першої річки походить назва селища. Тут виявлено поселення черняхівської культури.
Перша письмова згадка про Теплик належить до XV ст. Поселення виникло як прикордонний пункт Литовського князівства. Укріплення мало земляні вали і високий дубовий частокіл. Підземні ходи й печери, що були вириті в ті часи, збереглися й досі. В них жителі ховали своє майно під час нападів татарських орд.
Населення Теплика займалося землеробством і ремеслом, переважно чинбарством, чоботарством і ковальською справою. Перебуваючи під постійною загрозою ворожих нападів, жителі завжди були готові дати відсіч нападникам. Вони самі виготовляли зброю і власними силами боронили свої житла. За героїзм і стійкість жителів у боротьбі з ворогом поселення дістало другу назву - Смілгород.
1582 року власники Теплика Іван і Андрій Кішки поділили маєток і продали його князеві Острозькому. Протягом 1609-1645 pp. Теплик переходив з рук у руки. Часті зміни власників погіршували становище селян. Вони позбавлялись права розпоряджатись своєю землею, і вже на початку XVII ст. їх повністю закріпачено. Селяни платили пану натуральну данину (жито, овес, пшеницю, ячмінь, сіно, курей, гусей, пряжу), чинш і відбували 4-денну панщину.
Розташований на перехресті торгових шляхів, Теплик стає значним торгово-ремісничим центром. Тут поселялися й ставали ремісниками втікачі з Подільського і Волинського воєводств. Життя трудящих було тяжким. Вони зазнавали не тільки соціального, але й національного гніту і не раз піднімались на боротьбу за своє визволення. Під час визвольної війни українського народу 1648-1654 pp. Теплик входив до складу Уманського полку.
У 1652 році через Теплик проходило козацьке військо, до якого приєдналося багато жителів поселення й разом з ним взяли участь у відомій Батозькій битві, що завершилась розгромом польсько-шляхетського війська.
За Андрусівським перемир'ям Теплик залишався під владою Польщі. Феодали експлуатували селян, позбавляли їх будь-яких прав. Польська шляхта, намагаючись окатоличити населення, посилювала національно-релігійний гніт.
У 70-х pp. XVIII ст. Теплик і навколишні села стали власністю магнатів Потоцьких. Містечко перетворюється в господарський центр володінь Потоцьких на Поділлі. У Теплику розмістились частини польського війська, від свавілля якого населення зазнавало багато лиха. Пригноблені й жорстоко визискувані жителі Теплика взяли активну участь у гайдамацькому русі. В 1755 році вони разом з гайдамацьким загоном розгромили маєток феодала.
1768 року під час Коліївщини в містечку та Теплицькому ключі була повалена польсько-шляхетська влада. Керівник повстання Максим Залізняк призначив старшим над мешканцями Теплика та Теплицького ключа Федора Осадчого, «аби он имел і прочии громади ключа того местечка в добрем состоянію здерживал: яко то, аби імел власть судити, радити і во всяких случаях добре справовати».
Повстання придушили і в Теплик були введені два ескадрони царських військ і 80 козаків на чолі з полковником.
У другій половині XVIII ст. Теплик стає значним торговим центром. Щоденні торги та ярмарки, які відбувались тут двічі на місяць, забезпечували збут продукції, вироблюваної на мануфактурах і в маєтках Потоцьких. На початку XIX ст. у Теплику налічувалось 50 чинбарів і шевців. Останні здавна складали цехову громаду, що користувалась особливими правами й привілеями.
Після возз'єднання Правобережної України з Росією Теплик з 1797 року - заштатне містечко Гайсинського повіту Подільської губернії. Становище селян залишалося тяжким. Повне політичне безправ'я кріпаків доповнювалося жорстокою поміщицькою експлуатацією. Вони відробляли Потоцькому панщину: тяглові господарства - 150-153 дні, піші - 80-115 днів на рік або сплачували грошовий оброк на суму 1.9 крб. 50 коп. сріблом щороку з кожного двору. Праця кріпаків використовувалась також і в промисловості. В Теплику діяла суконна мануфактура Потоцького, на якій працювало 105 кріпаків.


Теплик