Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Калинівка

Сторінка 1 з 7
Калинівка - селище міського типу (з 1935 року), залізнична станція. Розкинулася на рівнині Подільського плато, вздовж берегів маленької річки Жерді, притоки Південного Бугу, за 26 км на північ від обласного центру. З 1969 року населені пункти Варшиця, Вільхова та Шевченківка об'єднані з нею і стали околицями селища. Через селище проходить залізнична лінія Київ - Одеса та автодорога. Населення - 14 200 чоловік.
Калинівка - центр району, площа якого 1,1 тис. кв. км. Населення - 81,5 тис. чоловік, у т. ч. міського 14 200, сільського 67 300 чоловік. Густота населення на кв. км. 74 чоловіка. З 58 населених пунктів 1 є центром селищної Ради, 27 - центрами сільських Рад. Територію району перетинає залізниця Київ-Одеса. В районі є 31 колгосп, 1 радгосп, 1 рибгосп та селекційна станція. Загальна площа землі становить 108,2 тис. га, у т. ч. орних - 67 тис. га, лісів - 13 тис. га, садів- 1,4 тис. га, водоймищ - 2,3 тис. га, сіножатей і пасовиськ - 6,9 тис. га. Переважають родючі чорноземи та опідзолені грунти. На ланах використовуються 568 тракторів, 415 комбайнів. У районі розташовано 14 промислових підприємств, більшість з яких переробляє сільськогосподарську продукцію. З числа навчальних та культурно-освітніх закладів працюють 58 шкіл, 1 технологічний технікум побутового обслуговування, 2 сільські професійно-технічні училища, 50 клубів, районний будинок культури, 56 бібліотек, 55 кіноустановок. Є 3 районні лікарні,
7 дільничних сільських лікарень, 42 медичні та оздоровчі пункти, 27 профілакторіїв, районна санепідемстанція, 10 аптек.
Калинівку засновано в першій половині XVIII ст., 1774 року в ній налічувалося 44 двори, в яких проживало 143 чоловіка. Хоч поселення було невеликим, пани відкрили тут пивоварню, винокурню, млин, які давали їм чималий прибуток. Розвивалась Калинівка повільно. Через сто років в ній стало 145 дворів з населенням 1138 чоловік. На той час село перетворилося на містечко. Всі кращі
землі та ліси захопили поміщики. Малоземелля селян та поміщицький гніт були причиною неодноразових антифеодальних виступів мешканців Калинівки та навколишніх сіл. Особливої гостроти ця боротьба набрала в першій половині XIX ст., коли її очолив Устим Кармалюк. Його загони базувалися поблизу Калинівки, в Чорному лісі. Калинівчани всіляко підтримували повстанців, ховали їх від переслідувань, брали участь у нападах на поміщицькі маєтки. Сам Устим Кармалюк не раз бував у Калинівці, користувався схованками калинівчан. У 1828 році калинівський селянин К. Древицький притягався до суду за переховування Устима Кармалюка.
В 60-х роках XIX ст. Калинівським маєтком, якому належало 2660 десятин землі, з них 1540 у Калинівці, заволодів німець Л. Вальков. Найкращі землі він залишив собі і лише 664 десятини віддав на викуп селянам. Тоді у Калинівці вже було 187 дворів. Переважна більшість селян не мала ні тягла, ні корів і не могла звести кінці з кінцями. Щоб знайти заробіток, багато з них йшли на заводи, фабрики, залізницю.
Після скасування кріпацтва в Калинівці все більше розвивалися капіталістичні відносини, з'являлися промислові підприємства. У 1871 році закінчилося будівництво залізниці Київ-Одеса, яка пролягала через Калинівку. Це мало велике значення для розширення її економічних зв'язків з іншими районами. Пізніше будуються цукровий та винокурний заводи. Розвивалися й ремесла. У 80-х роках налічувалось близько 20 різних ремесел. Разом з промисловістю в Калинівці зростала і торгівля. Щороку тут відбувалося 4 ярмарки. В містечку було 27 лавок.
На кінець XIX ст. кількість населення Калинівки перевищила 1600 чоловік. Значна частина калинівських селян пролетаризувалася і перейшла працювати на цукровий і винокурний заводи, залізницю, займалась ремеслами, йшла на заробітки в інші губернії.
Освітній рівень населення Калинівки був дуже низьким. Майже всі її мешканці лишалися неписьменними. Тільки в 1885 році відкрили школу. Це була невеличка однокласна церковнопарафіяльна школа. Її відвідувало небагато дітей. У 1902 році відкрили двокласне училище, але й після цього більшість підлітків залишалася поза навчанням.
Перша російська буржуазно-демократична революція підняла на боротьбу і жителів Калинівки. Разом з селянами сусідніх сіл вони брали участь у страйку в маєтку поміщика Ольшевського. На придушення страйку до маєтку надіслали ескадрон драгунів. Та, незважаючи на це, страйкарі добилися підвищення оплати праці з 20 коп. до 50 коп. на день. Щоб попередити поширення страйку, в усі села Калинівської та Пиківської волостей прибуло ще 3 ескадрони драгун. Але й це не допомогло. Заворушення виникали в різних селах. В ніч на ЗО жовтня 1906 року жителі спалили панський маєток. Згоріли панські конюшні, воловні, короварні, свинарники, скирди хліба на полях. Щоб придушити заворушення, кількох учасників революційних виступів у Калинівці каральний загін розстріляв.
У роки реакції ще більше посилився визиск трудящих - знизились заробітки,


Калинівка