Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Калинівка

Сторінка 4 з 7
Після реконструкції його потужність збільшилася у 15 разів в порівнянні з дореволюційним часом. На початок 1941 року щодоби вироблялося по дві тисячі декалітрів спирту-сирцю.
Відчутних успіхів досягнуто в галузі медичного обслуговування населення та в розвитку культури. Відкрили простору поліклініку з кабінетами. Якщо до революції у Калинівці були лише лікар і фельдшер, то у 1940 році
- 30 лікарів і середніх медичних працівників.
Почали працювати універмаг, перукарня, їдальня, лазня, дитячі ясла і дитячий садок. У хатах засвітилася лампочка Ілліча. В 30-х роках у Калинівці завершено ліквідацію неписьменності, здійснено загальне початкове навчання. Відкрили дві середні школи. З 1936 року перших відвідувачів прийняли кінотеатр, будинок культури. Розширилась бібліотека.
Віроломний напад фашистів порушив ритм мирного життя. В перші дні Вітчизняної війни понад 1200 чоловік з селища пішли захищати Вітчизну. Серед добровольців було й 12 жінок. Більш як 200 чоловік записалося до винищувального батальйону. Фронт наближався до селища.
Німецько-фашистські війська окупували Калинівку 22 липня 1941 року. Розстрілами й побоями окупанти намагалися залякати радянських людей і перетворити їх на рабів. На вулиці Дзержинського гестапівці і влаштували гетто. Під загрозою розстрілу заборонялося людям виходити за його межі, під конвоєм виганяли людей на роботи. На околиці селища був табір для військовополонених. Цілу зиму тримали людей в холодних конюшнях. Всіх, хто хворів, знесилювався і не тримався на ногах, щоранку підбирав спеціальний фургон і вивозив на розстріл в лощині між Калинівкою і Павлівкою. За рік у цьому таборі з кількох тисяч невільників лишилося живими не більше сотні чоловік. У ніч на ЗО червня 1942 року фашисти розстріляли понад 700 чоловік, з них 12 комуністів.
На боротьбу з ворогом калинівчан піднімали підпільники. Підпільну групу в Калинівці організував комуніст М. П. Архипович, який перед війною працював секретарем райкому комсомолу. З перших днів війни він був у лавах Червоної Армії заступником командира роти. Поранений під Полтавою потрапив в оточення. Йому пощастило вирватись і добратись до Калинівки. Після одужання влаштувався на роботу в Калинівському відділенні Корделівського земгоспу і там наприкінці 1941 року створив підпільну групу. Учасниками цієї групи були молоді месники В. Клименко, І. Мазур, В. Муржинський та інші - всього 27 чоловік. 19 травня 1942 року в Калинівці відбулося перше засідання підпільного райкому комсомолу, на якому затвердили склад загону. Йому присвоїли ім'я «Більшовик». Комісаром призначили М. П. Архиповича, командиром В. І. Дюнова. Одночасно на залізничній станції Калинівка утворилася друга підпільна група, очолювана офіцером Червоної Армії М. І. Бариловим. До її складу ввійшли два брати Д. 0. й Г, О. Блохіни, Г. Бєлов, Л. Толстіхін, учителька М. Д. Полянчук, та інші жителі селища. Більшість з них вирвалася з оточення та повтікала з концтаборів і влаштувалася на залізничній станції вантажниками й на інших роботах. Дії підпільників з кожним днем набирали все більшого розмаху. В своїх листівках підпільники висвітлювали хід боїв на фронтах, друкували зведення Радінформбюро, викривали злочини й брехливу пропаганду фашистів. Листівки закликали населення чинити опір окупантам, зривати польові роботи, не давати фашистам продовольства, саботувати їхні розпорядження.
В червні 1942 року на станції Калинівка в хаті М. Д. Полянчук відбулося засідання керівників підпільних груп Калинівки, Павлівки, Самотнього, Курави, на якому було вирішено об'єднатись у Калинівську підпільну організацію і створити єдиний партизанський загін. Загонові присвоїли ім'я В. І. Леніна. Командиром призначили В. М. Месароша.
Незабаром у селищі згоріли барак фашистських зв'язківців і радіостанція, а на аеродромі - склад пального. На залізничній станції однієї ночі патріоти знищили 7 вагонів хліба. Почали зникати фашистські офіцери, поліцаї, старости. Радянські люди один одному передавали відомості, вичитані в листівках про героїчну боротьбу Червоної Армії, захоплено говорили про сміливі вчинки підпільників. Зростала віра в сили радянського народу і його армію, міцніла воля до боротьби» Люди всіляко саботували польові роботи. Не менше третини землі залишилось незасіяною. А в жнива добра половина зібраного врожаю не дісталась окупантам; колгоспники за порадами підпільників ночами розібрали його по домівках і поховали.
Умови роботи підпільників були надто важкими. Вся околиця кишіла гестапівцями й есесівцями. В кінці 1942 року гестапо натрапило на слід підпільників.
Почались провали. На початку 1943 року гестапівці схопили з листівками О. Блохіна й після катувань розстріляли. Заарештували Г. Бєлова й ін. Але вони розрізали тюремні грати і вирвалися з пазурів катів. З Павлівської групи схопили й закатували К. В. Волинця та його 12 - річного сина Лесика. В ніч на 5 березня 1943 року в селі Котюжинцях вистежили М. П. Архиповича. Вдерлися до квартири місцевого вчителя, де він


Калинівка