Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Калинівка

Сторінка 5 з 7
переховувався, і хотіли взяти живим. Та Архипович не здався, загинув у єдиноборстві з цілою зграєю фашистів. Всього в ті дні фашисти схопили й закатували 23 підпільники.
Всі групи підпільної організації ім. Леніна, більшість калинівських месників напровесні 1943 року перебазувались у Чорний ліс. Разом з ними була й Л. Л. Волинець - партизанська мати.
Весною 1943 року В. М. Месарош вибув до іншого району. Командування загоном прийняв П. Т. Кугай. Комісаром став П. К. Волинець. Своїми діями загін ім. Леніна все більше наводив жах на фашистів. Начальник поліції у Вінниці доповідав, що навколо «Вервольфа» в тих селах, де немає поліції, вже 6 тижнів, як старости сплять не у себе вдома, а в копицях сіна, то дії комуністичних організацій і партизанів не можуть бути зупинені ні німецькими воєнними, ні політичними силами. А начальник таємної поліції писав, що з грудня 1941 року по вересень 1943 року в ньому районі зареєстровано 1360 пригод. Багато їх були вчинені месниками з організації і загону ім. Леніна.
Звістка про дії партизанів швидко облетіла всі села Калинівського і навколишніх районів. До Чорного лісу все більше йшло радянських людей. Комсомолка К. Ю. Гуменчук, яку підпільники надіслали працювати в Калинівський табір військовополонених,4 влаштовувала втечі полонених і направляла їх до загону. Через кілька місяців в його підрозділах уже налічувалось близько 800 чоловік. Командування прийняв А. С. Мичковський, комісаром був Д. Д. Садовник (Васильєв). До осені 1943 року загін ім. Леніна виріс і перетворився в партизанське з'єднання ім. Леніна, що об'єднувало близько 1400 партизанів.
Після закінчення війни багато партизанів за подвиги в тилу ворога були відзначені урядовими нагородами. А комісарові загону ім. Леніна П. К. Волинцю, в зв'язку з 20-річчям від дня Перемоги, посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу
В лавах радянських військ на різних фронтах Вітчизняної війни сотні калинівчан самовіддано билися з ворогом. Старший лейтенант М. Ф, Степовий удостоєний звання Героя Радянського Союзу. Його ім'я присвоєно Калинівській середній школі № 1, де він навчався. Звання Героя Радянського Союзу було присвоєно й С. В. Антонюку за форсування Одера й оволодіння плацдармом. Всього за подвиги на фронтах нагороджено орденами і медалями Радянського Союзу 620 калинівчан. У боях за незалежність Вітчизни полягло смертю хоробрих на фронтах 548 чоловік селища. Нема сім'ї в Калинівці, яка б не втратила на війні когось з рідних.
Визволили Калинівку частини 74-го стрілецького корпусу 14 березня 1944 року.
Окупанти зруйнували її вщент. Вивели з ладу залізничну станцію й залізницю, спиртовий завод, ремонтно-механічні майстерні, МТС, всі громадські будівлі колгоспів, приміщення шкіл та багатьох установ, розграбували майно колгоспів і колгоспників. У колгоспах селища не лишилося ні машин, ні коней, ні худоби й реманенту. МТС не мала жодного трактора.
Навесні 1944 року в Калинівці створено територіальну партійну організацію. У її складі переважно були жінки. Насамперед треба було засіяти землю. Але не вистачало реманенту і тягла. Комуністи, депутати сільради, правління колгоспів та активісти селища взялись за лопати і почали вручну копати землю. За ними пішли всі працездатні жінки, старі й підлітки. Колгоспниці запрягали в ярма своїх корів, що лишилися. У такий спосіб обсіяли майже 70 проц. колгоспної землі тієї весни.
Механізатори відремонтували частину розбитих тракторів МТС. У 1946 році калинівчани вже обробили всю землю, але труднощі відродження господарства були великі. Та на допомогу прийшла держава. Кожного року надходили машини, мінеральні добрива, сортове насіння, грошова позичка.
В грудні 1950 року три колгоспи об'єдналися в один - «Більшовик». Головою новоствореної артілі обрали І. Й. Димінського, секретарем иарторганізації - вчительку І. Д. Гослінську. Протягом двох років господарство вже досягло довоєнних врожаїв.
Усували наслідки окупації і калинівські підприємства. Колектив спиртового заводу своїми силами підняв з руїн головний корпус заводу, відремонтував його устаткування. У 1948 році завод вже досяг довоєнної потужності - 2500 декалітрів спирту на добу.
Калинівські залізничники протягом кількох місяців розчистили територію станції, поновили колію і забезпечили безперебійний рух поїздів.
За перші місяці після окупації жителі відбудували школи, лікарню. Відновили роботу школи, бібліотеки, клуби, кінотеатр, пошта й телеграф, магазини, районні установи,
У наступні роки в Калинівці сталися чималі зміни в господарському, культурному й громадському житті. Паровозоремонтні майстерні після реконструкції були перетворені на завод, де не тільки ремонтували паровози, а й виготовляли устаткування для цукрових підприємств країни.


Калинівка