Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Соболівка

Сторінка 1 з 5
Соболівка - село, центр сільської Ради. Розташована на берегах річок Деркачки і Погрібної, за 22 км від районного центру, за 0,5 км від залізничної станції Дукля. Через село пролягає автодорога. Населення - 5779 чоловік. Сільраді підпорядковані населені пункти Антонівка та Дукля.
Про виникнення Соболівки можна судити лише на підставі історичних джерел, що стосуються заселення всієї Брацлавщини. Писемні згадки про заснування хутора Антонівки в середині XVII ст. і віднесення його до Соболівки певною мірою свідчать, що тоді вона вже була великим селом.
Напади турків і татар мали тяжкі наслідки для українського населення. Уряд Польщі не здатний був захистити Правобережжя від турецько-татарської агресії. В 1672 році Соболівку пограбували і зруйнували татари, частина її жителів потрапила в неволю. Лише на початку XVIII ст. Соболівка знову відродилася. Основну частину її населення становили селяни. Мешкали в Соболівці також ремісники та дрібні торговці. До 1810 року в Соболівці діяв селітровий завод. Село було приватновласницьким, з 70-х років XVIII ст. ним володіли графи Потоцькі. Важко жилося соболівським селянам, що гнули спину на панщині, платили поміщикові натуральний оброк та відбували різні повинності.
З матеріалів інвентаризації маєтку О. Потоцької, проведеної 1850 року, постає сумна картина землекористування в Соболівці. Поміщиця мала 6282 десятини землі, а всі кріпаки її користувалися 547 десятинами. Всього було 1503 кріпаки та 1460 кріпачок. З 317 кріпацьких господарств тільки 261 господарство мало по одному коню. Лише 23 двори мали плуги. В селі налічувалося 42 двори городників та 4 - бобилів, які також відробляли панщину.
Невдоволення селян кріпосництвом іноді проявлялося у відкритих виступах. Улітку 1848 року соболівські селяни відмовилися виконувати т. зв. «безкінні» дні. Зачинщиків цього бунту справник наказав відшмагати різками, а місцевий піп почав залякувати селян карою божою за непокору, за що одержав від поміщиці нагороду.
З часом Соболівка розрослася. 1859 року її віднесено до категорії містечок.
За реформою 1861 року селяни мали викупити у графині 356 десятин присадибної та 3396 десятин 650 кв. сажнів польової землі. Десятина присадибної землі оцінювалася в 66 крб., а польової - 44 крб. Пересічно на один двір (а їх на час реформи було 440) припадало 8 десятин 500 кв. сажнів землі.
Після остаточного затвердження уставної грамоти була визначена сума щорічних викупних платежів - 8461 крб. 68 коп. Поміщиця накинула селянам ще 277 десятин непридатної землі. Частину своєї землі графиня здавала в оренду сусідові, з яким селяни сперечалися за межу. Всього соболівці повинні були внести за землю 99 966 крб. 83 копійки.
Через деякий час поміщиця звернулася до генерал-губернатора з клопотанням про одержання не тільки процентів, а й усього викупного капіталу, який їй потрібен «для покращання місцевих економічних умов і життя робітничого класу». Річ у тім, що, прагнучи пристосуватися до нових економічних умов, поміщиця вирішила побудувати в Соболівці цукроварню, залучивши для цього компаньйонів. В травні 1868 року затверджено статут «Товариства Соболівського цукрового заводу». Графиня Потоцька виділила 400 десятин під бурякові плантації. Але, коли розподіляли акції, забрала їх четверту частину. В 1870 році завод почав перший виробничий сезон, який дав графині Потоцькій і К° 45 тис. крб., а через 10 років прибуток становив 1655 тис. карбованців.
Становище працюючих на Соболівському цукровому заводі було важким. За 12 годин виснажливої праці кваліфікований робітник одержував всього 15-20 крб. на місяць.
Прибутки акціонерного товариства зростали, а тим часом містечко лишалося брудним, невпорядкованим, розкиданим на семи горбах. Вулиці восени та навесні потопали в непролазній грязюці. Після віднесення до категорії містечок Соболівка стала центром волості. Тут містилися 9-а урядницька дільниця, перебували міський староста, мировий посередник. На 5979 жителів містечка відкрили лише дві церковнопарафіяльні школи і однокласне училище. Дітей навчали закона божого, письма, знайомили з діями арифметики, втлумачували догми катехізису, вчили церковного співу. Зате тут були православна церква та два єврейські молитовні будинки. З 1884 року в Соболівці діяв завод землеробського знаряддя, що належав сербському капіталістові, було чотири заїжджі двори.
Соболівці зазнавали постійних утисків і знущань поліції та місцевих властей. Про це красномовно свідчить скарга селянина П. Заворотного на сільського стражника, подана 1896 року до подільського губернатора.
В народі назрівав протест проти експлуататорів. 14 грудня 1905 року соболівські робітники застрайкували. Вони висунули вимоги про підвищення заробітної плати, скорочення робочого дня до 8 годин На придушення цього виступу прибула рота солдатів з Гайсина, яка перебувала в Соболівці и у перші місяці 1906 року. Селяни також виступали проти поміщиків відмовлялися працювати на їх ланах за низьку


Соболівка