Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Корделівка

Сторінка 1 з 7
Корделівка - село, центр сільської Ради, розташоване в пологій долині невеликої річки Постолової, притоки Південного Бугу, за 7 км від районного центру, на автошляху Київ-Вінниця. До залізничної станції Гулівці - 4 км. Населення - 3190 чоловік. Сільській Раді підпорядковане село Загребельня.
З XVII ст. Корделівка відома в числі вотчинних володінь польського коронного гетьмана Калиновського. Для захисту від повсталих селян гетьман спорудив земляні укріплення, залишки яких збереглися до наших днів. Доля села і його жителів не різнилася від інших сіл. Пани часто перепродували його один одному, що призводило до посилення гніту, збільшення панщини і уповільнювало розвиток села. Для оплати оброку пану селяни здавали й продукти бджільництва, рибальства та інших промислів, які давали їм ліс і заплави річки Постолової. Навіть вірування селян було під контролем панів - у селі 1743 року побудували уніатську церкву.
Село розвивалося повільно. На кінець XVII ст. тут було 117 будинків і проживало 1055 чоловік. За даними ревізії панам належало 2669 десятин землі та 1055 кріпаків. Селяни ж користувалися лише 899 десятинами землі, з них орної 618 десятин. Земля серед селян розподілялась дуже нерівномірно, значна частина господарств була малоземельною. До того ж, багато селян не мали тягла, знарядь для обробітку землі. У 1850 році в селі нараховувалось 174 двори, з них лише 36 мали робочу худобу.
1840 року в селі з'являється один з перших на Поділлі цукровий завод, відкритий поміщиком. Це було невелике й малопродуктивне підприємство, на якому працювали селяни-кріпаки. Всі роботи виконувались вручну. З тих часів на заводі, як музейний експонат, збереглися чавунні плити, що служили пресами. На полях і на заводі після реформи 1861 року все в ширших масштабах застосовувалась прапя найманих робітників, число яких більшало за рахунок жителів Корделівки та навколишніх сіл.
З скасуванням кріпацтва на кожного мешканця села припадало менше десятини землі. Збільшувалася кількість різних податків. У 1892 році селяни сплатили 1199 крб. 13 коп. викупних платежів, а в наступному внесли податків і платежів на загальну суму 3423 крб. 69 коп.3. Селяни не тільки обробляли землю поміщиків, а й працювали на цукровому заводі, в економіях, займалися промислами, бджільництвом, торгівлею. Були і селяни-ткачі. Після скасування кріпацтва прискорився процес роздрібнення господарств і земельних наділів. Якщо до реформи в селі нараховувалось 174 господарства, то в 1883 році їх уже було близько 250. Звичайно,
в сільській громаді верховодили багатії. Селян дуже розоряли різні виплати. За 1901 рік вони сплатили близько 4,5 крб. з десятини поземельних та інших виплат, а тим часом поміщик сплачував всього по 27 коп. поземельних.
Життя основної маси селян дедалі гіршало. Майже кожного року хлібороби просили відстрочити виплату позички. 20 вересня 1886 року сход слухав заяву багатьох односельчан, які через неврожай озимих і ярових хлібів виявилися неспроможними розрахуватися з недоїмками та боргами із запасного фонду. 17 грудня 1892 року громада, розглядаючи такі ж заяви, знову дійшла висновку, що селяни не в змозі повернути борг. Тому й цього разу громада вирішила просити власті відкласти повернення боргів до врожаю 1893 року.
У 90-х роках виникає на селі капіталістичне акціонерне товариство цукровиків «Корделівка». Товариство було в значній економічній залежності від іноземців. Майже третиною всіх паїв і такою ж кількістю голосів володів німецький підданий В. М. Pay.
Удосконалювався процес виробництва, збільшувалися власні й орендовані плантації цукрових буряків, зростали й прибутки власників заводу. В 1909 році під цукровими буряками було зайнято понад 1700 десятин землі. Лише за один рік, з 1 березня 1904 до 1 березня 1905 року, підприємці одержали 199,7 тис. крб. прибутку, 60 тис. крб. яких дістались іноземцю Pay. Великі прибутки одержували підприємці шляхом жорстокої експлуатації робітників і селян на плантаціях, за рахунок зниження заробітної плати, високих штрафів та використання дешевої сировини. На заводі працювало понад 430 робітників. Робочий день дорівнював 12-16 годинам на добу, а за виснажливу працю їм сплачували 4-6 крб. на місяць. На заводі не дбали про організацію безпеки праці. Про це свідчать великі списки в книзі потерпілих внаслідок нещасних випадків. За 1904-1911 pp. на 14 аркушах цієї книги перелічено прізвища кількох сотень робітників, які стали жертвою капіталістичної експлуатації. Дружинам загиблих призначали лише разову допомогу в розмірі від 20 до 26 крб., зате великі суми щорічно відраховувалися на премії службовцям, майстрам. Тільки у 1898-1899 pp. в середньому на кожного представника адміністрації припало більш як по 220 карбованців.
Важкі умови праці й життя революціонізували робітників та селян Корделівки. Цьому сприяла також агітація, яку вели члени політичного


Корделівка