Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Тростянець

Сторінка 1 з 7
Тростянець - селище міського типу (з 1957 року). Розташований на річці Тростянці, за 120 км від обласного центру, з яким зв'язаний автодорогою Залізнична станція. Населення - 6667 чоловік.
Тростянець - центр району, площа якого - 941 тис. кв. км, населення - 68,1 тис. чоловік, густота його - 75,7 чоловіка на кв. кілометр. В районі 39 населених пунктів, підпорядкованих 2 селищним та 16 сільським
Радам, 16 колгоспів, З радгоспи, 3 державні лісові господарства. Земельні угіддя становлять 62 530 га, в т. ч. орної землі - 57 600 га. На ланах працюють 483 трактори, 336 комбайнів та 365 автомобілів. Працює одна з найпотужніших в Європі Ладижинська ДРЕС. Всього є 15 промислових підприємств. Працюють 216 магазинів та підприємств громадського харчування. В районі 32 школи, 2 технікуми, 39 будинків культури та клубів, 70 бібліотек; 6 лікарень, санепідстанція, 27 фельдшерсько-акушерських пунктів, 10 профілакторіїв, 5 аптек.
Перша згадка про Тростянець в письмових джерелах належить до 1598 року. Через село пролягав Шпаків тракт, що сполучав північно-західні райони України з узбережжям Чорного моря.
1629 року жителі Тростянця, або Адамгорода, як він тоді називався, платили податки з 765 димів. У першій половині XVII ст. Тростянець багато разів переходив від одного власника до іншого, мешканці його були кріпаками. Поміщицький визиск призводив до втечі кріпаків з маєтку.
Під час визвольної війни українського народу проти польської шляхти неподалік містечка відбувалися запеклі бої. 1649 року Тростянець увійшов до складу
Брацлавського полку. Серед населених пунктів, мешканці яких приведені до присяги в 1654 році після возз'єднання України з Росією, згадується і Тростянець. Але за Андрусівським перемир'ям він залишився за Польщею.
У Тростянецькому фільварку магнатів Потоцьких, за інвентаризацією 1674 року, налічувалося сімнадцять господарств, які користувалися землею, та 7 безземельних господарств. Кількість малоземельних господарств постійно зростала. Крім панщини, кріпаки відбували багато різних натуральних повинностей - здавали поміщику сіно, паливо, коноплі на прядиво, збирали для нього гриби тощо, або за всі повинності платили грішми. До того, ще відбували «гвалти» на ремонті греблі. Селяни були зобов'язані молоти зерно лише в панському млині.
Великим лихом для мешканців містечка були наскоки татар. У 70-х роках XYII ст. вони двічі грабували і руйнували Тростянець.
1793 року Тростянець в складі Правобережної України був возз'єднаний з Росією. З 1797 року, згідно з новим адміністративним поділом, він увійшов до Брацлавського повіту Подільської губернії. Селяни залишалися кріпаками тйх же Потоцьких. Зберігся документ 1796 року, в якому йдеться про те, що 113 кріпаків з Тростянця щорічно відробляли по 156 днів панщини.
В період розкладу феодально-кріпоснипької системи і розвитку капіталістичного укладу власник маєтку почав будувати підприємства, на яких застосовувалася праця кріпаків. З 90-х років XVIII ст. у Тростянці діяли два винокурні заводи. 1834 року став до ладу цукровий завод Потоцького - один з перших заводів на Поділлі. Пізніше збудували водяний млин, олійню, крупорушку
В 1840 році Тростянець з навколишніми селами Качурівкою, Великою Стратіївкою, Олександрівною, Демківкою, Летківкою та Северинівкою, які становили родовий маєток графа Потоцького було закладено в Петербурзьку опікунську раду, а в 1855 році цей маєток, у якому налічувалося 3545 ревізьких душ, був проданий.
Життя кріпаків було злиденним. Із загальної кількості землі (2419 десятин) в користуванні 166 селянських дворів Тростянця в 1845 році було лише 179 десятин присадибної, 635 орної землі та 211 десятин сіножатей. Робочу худобу мали тільки 26 дворів.
Жорстока експлуатація, важке економічне становище селян викликали заворушення. Особливо загострилися класові протиріччя після селянської реформи. В квітні 1861 року справник повідомляв, що мешканці Тростянця не підкоряються панові. Селяни й слухати не хотіли, щоб до затвердження уставної грамоти протягом двох років, як і колись, працювати на поміщика. Вони перестали відробляти панщину, вважаючи, Що звільнені від неї та інших повинностей. Виступ був придушений з допомогою військової сили.
В пореформений період у Тростянці, коли основна маса селян убожіла, зростав прошарок заможних господарів. Міцнів зв'язок селянських господарств з ринком. Розвивалася торгівля. В містечку з'явилося чимало крамниць. Сприятливо позначилося на розвитку економіки Тростянця будівництво цукрового, спиртового та цегельного заводів, підведення сюди залізниці. 1861 року став до ладу цукровий завод, який належав французьким капіталістам. Спочатку тут працювало 270 робітників. Завод виробляв 80 тис. пудів цукру на рік. Згодом він перетворився в одне з найбільших підприємств цукрової


Тростянець