Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Ямпіль

Сторінка 1 з 7
Ямпіль - селище міського типу (з 1924 року). Лежить на лівому березі Дністра, при впадінні у нього річки Русави, в долині, захищеній з північного і східного боків відрогами Волино-Подільської височини, за 165 км від обласного центру, за 49 км від залізничної станції Могилів-Подільський. Населення - 7975 чоловік.
Ямпіль - центр району, площа якого - 788 кв. км, населення - 61,5 тис. чоловік. Густота населення - 76,9 чоловіка на кв. км. У районі 39 населених пунктів, підпорядкованих одній селищній і 17 сільським Радам. Надра багаті на поклади вапняків та фосфоритів. Це економічно міцний і розвинутий сільськогосподарський район. Земельна площа його - 78,8 тис. га, в т. ч. орної землі - 51,2 тис. га. Колгоспів - 19, радгосп - 1. У господарствах є 600 тракторів, 336 комбайнів, 300 вантажних автомашин. Промисловість тут представлена 14 підприємствами, торгівля - 170 магазинами та 50 підприємствами громадського харчування. У районі - 34 школи, 7 будинків культури, 32 клуби, 41 кіноустановка, 40 бібліотек; 9 лікарень, 40 медичних пунктів, 15 профілакторіїв, санепідстанція, 10 аптек.
Історичні джерела свідчать, що в XVI ст. містечко Ямпіль вважалося одним із значних торговельних центрів України. Ямпіль був єдиним на Поділлі осередком розвитку каменетесального промислу. Вироби місцевих ремісників: жорна, точила, кам'яні кільця для криниць повсюди користувалися великим попитом і вивозилися навіть у Новгородську губернію. Розвинутим був і деревообробний промисел.
Після Люблінської унії Ямпіль входив до Брацлавського воєводства. Містечко було власністю магнатів Замойських. Близько 1600 року коронний канцлер Я. Замойський побудував тут замок. Населення в основному було українським, лише
незначну частину становили поляки і литовці. Однак наприкінці XVI - у першій половині XVII ст. помічається приплив польських шляхтичів. Їх приваблювала можливість розбагатіти, поживитися коло магнатів, у маєтках яких вони влаштовувалися управителями, комісарами, писарями або ставали посесорами. Місцеве ж населення головним чином займалося хліборобством, почасти - торгівлею. Селяни платили поміщикові грошову ренту, а також натуральну - з худоби, бджіл, садів та виноградників. Польські поміщики збільшували виробництво хліба, який вигідно збували на європейському ринку. Тому весь час збільшували панщину. Хліб, вирощений у Ямпільському та сусідніх повітах, вантажили на галери на Ямпільській пристані, звідси Дністром везли його до Чорного моря.
Важке економічне становище, національно-релігійний гніт викликали постійний протест народу проти іноземних поневолювачів. Виступ 1591 року запорізьких козаків, очолюваних К. Косинським, став сигналом до великого селянсько-козацького повстання проти польської та української шляхти. Хвиля цього повстання захопила й Ямпіль. У 1593 році відважний козацький полковник Іван Лобода обложив Ямпільський замок Замойських, але взяти його не вдалося.
Подільські міста й села одні з перших відгукнулися на заклик Богдана Хмельницького і примкнули до народного повстання. Багато ямпільців влилося до козацького війська. У перші роки визвольної війни 1648-1654 pp. Ямпіль став одним з центрів, куди сходилися всі бажаючі взяти участь у боротьбі з поневолювачами. Кожен міг вільно записуватись до реєстру козацького війська. Після поділу України на полки Ямпіль увійшов до складу Могилівського, а потім Брацлавського полку як сотенне містечко.
На початку 1651 року шляхетське військо рушило на Ямпіль. Саме в цей час у містечку був ярмарок, на який з'їхалось багато народу. В ніч на 6 березня брацлавський воєвода С. Лянцкоронський з двома полками увірвався до Ямполя. Шляхетське військо пограбувало міщан, зруйнувало будинки, винищило близько 10 тис. чоловік. «Ямпіль, котрий надіявся на багаточисельність і силу своїх бунтарів,... сильно поплатився за свій опір» - сповіщалося з цього приводу до Варшави. Внаслідок цих спустошень Ямпіль довго залишався запустілим і відродився вже як незначне село. За даними 1775 року, в Ямполі налічувалося всього 113 хат.
Після возз'єднання Правобережжя з Росією Ямпіль в 1795 році став повітовим містечком Брацлавського намісництва (а згодом - Подільської губернії) і одержав власний герб. Але він залишився приватновласницьким володінням і переходив з рук у руки. Були спроби деяких власників на початку XVIII ст. (Потоцькі), а потім на початку XIX ст. (Добжанський) побудувати в Ямполі дрібні заводи, відновити його давнє торговельне значення. 1817 року діяло кілька невеликих мануфактур: суконна, панчішна, екіпажна. На суконній, наприклад, працювало 48 кріпаків, тут виробляли 2690 аршинів сукна на рік. Основним заняттям місцевого населення лишалося хліборобство. В Ямполі було розвинуто виноградарство, а також дрібні промисли. Частина міщан обслуговувала


Ямпіль