Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Погребище

Сторінка 1 з 7
Погребище - селище міського типу (з 1938 року), розташоване у верхів'ях річки Росі, за 70 км від обласного центру, за 2 км від залізничної станції Ржевуська. Населення - 10 986 чоловік. Погребище - центр району, площа якого - 1,4 тис. кв. км, населення - 77,8 тис. чоловік, густота - 59,8 чоловіка на кв. км. В районі 77 населених пунктів, підпорядкованих одній селищній та 28 сільським Радам. Сільськогосподарських угідь -
105,4 тис. га, в т. ч. 94,8 тис. га орної землі, 1,4 тис. га садів, 9,2 тис. га сіножатей і пасовиськ, 1,7 тис. га водоймищ. З корисних копалин є будівельний граніт, пісок, глина. В районі 26 колгоспів та три радгоспи. Господарства мають 970 тракторів, 662 комбайни. Розвинута харчова промисловість. Всього промислових підприємств - 11. Є 248 магазинів та 66 підприємств громадського харчування. В ГІогребищенському районі 62 загальноосвітні школи, медичне училище та музична школа, 24 будинки культури, 41 клуб, 65 кіноустановок, 66 бібліотек; 7 лікарень, 19 колгоспних пологових будинків, 17 профілакторіїв, 47 медичних пунктів, санітарно-епідеміологічна станція.
В XII ст. на місці сучасного селища було місто Рокитня. Після монголо-татарської навали від нього залишились самі погреби, тому поселення, що знову виникло тут, стали називати Погребищем. На початку XVI ст. ним уже володіли польські магнати. У 80-х роках XVI ст. в Погребищі спорудили замок, про існування якого нагадує назва гори - Замкова.
Населення Погребища брало участь в антифеодальному повстанні 1591-1593 pp. під проводом К. Косинського. В 1595 році селянські загони, очолені козацьким ватажком Г. Лободою, зайняли Погребище і фортецю.
Місцеві жителі брали активну участь у визвольній війні українського народу під проводом Богдана Хмельницького. В червні 1648 року селянсько-козацькі загони
Максима Кривоноса за допомогою місцевого населення розгромили шляхетський гарнізон і оволоділи Погребищем. Як тільки загони Кривоноса пішли далі громити панів, 28 червня до Погребища знову вступили війська Я. Вишневецького, які вчинили жорстоку розправу над мешканцями. Лише один день перебував він тут, але в містечку не лишилося дерева, на якому б не висів козак або селянин. В липні 1648 року Погребищем знову оволоділи селянсько-козацькі загони. Цього разу його добре укріпили, обнесли шанцями. Тут знаходили захист і селяни навколишніх сіл - діти, жінки, старі. З 1648 року Погребище стало сотенним містечком Вінницького полку, з кінця 1667 до 1712 року - Брацлавського полку.
Польський воєвода С. Чарнецький у березні 1653 року з військом увірвався в Погребище під час ярмарку, нищив усіх, не зважаючи ні на стать, ні на вік. Незабаром І. Богун розгромив загін Чарнецького і визволив Погребище. За умовами Андрусівського перемир'я Погребище відійшло до Польщі.
Внаслідок військових дій та каральних експедицій польських панів Погребище та навколишні села знелюдніли, довгий час лежали в руїнах. До того ж, після турецької навали 1672 року чимало вцілілих жителів переселилося на Лівобережжя. Тільки наприкінці XVII ст. Погребище і навколишні землі знову були заселені.
А на початку XVIII ст. Погребище стало значним осередком торгівлі та ремесла. Місцеві ярмарки приваблювали купців не лише з Польщі, а й з сусідніх країн. Ремісники мали свої цехові організації. 1747 року власник Погребища затвердив статути шевського, кравецького та кушнірського цехів.
Мешканці Погребища взяли участь у повстанні проти польсько-шляхетських загарбників під проводом С. Палія. В 1704 році на допомогу їм прийшла сотня Фастівського полку на чолі з сотником Грицьком Борисенком.
У 1736-1738 pp. поблизу містечка діяли гайдамацькі загони Харка, Жили, Гриви та Медведя. 10 жовтня 1736 року в запеклім бою, що тривав майже добу, гайдамаки штурмом оволоділи замком, перебили шляхту, що засіла там, захопили н роздали мешканцям майна на 400 тис. злотих.
Придушивши повстання, пани ще більше посилили експлуатацію українського населення. В 60-х роках XVIII ст. жителі містечка працювали на панщині, відбували зажинки, обжинки, закоски тощо, здавали курей, яйця, мед, тіпали коноплі, товкли просо, садили капусту.
Дізнавшись про Коліївщину, населення Погребища знову зі зброєю в руках виступило проти своїх гнобителів. Восени 1768 року повстанці під керівництвом Пташника і Дяченка оволоділи містечком, знищили там багато панів та їх слуг. А в 1788 році повсталі знову захопили маєток.
Коли Правобережну Україну возз'єднано з Росією, Погребище віднесено до Бердичівського повіту Київської губернії. І за царської влади збереглося велике магнатське господарство. Становище населення залишилося майже таким, як і в попередні часи. Проте містечко не втратило значення господарського і торгового осередку північно-східної частини колишньої Брацлавщини. В першій половині XIX ст. тут щорічно відбувалося понад 10 ярмарків. На окремі з них з'їжджалося до 10 тис. чоловік. Торгували хлібом, тканинами, худобою та різними ремісничими


Погребище