Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Погребище

Сторінка 4 з 7
організовано колгосп «Нове життя».
В зв'язку з загостренням міжнародного становища в містечку пожвавилася оборонна робота, 1926 року створено військовий гурток. Він об'єднував понад 40 юнаків, знайомив їх з досягненнями військової техніки й
готував до оборони країни. Робота
гуртка була тісно пов'язана з діяльністю організації Тсоавіахіму.
На початку 1928 року райком партії направив у села 35 активістів, щоб допомогти сільським комуністам в кооперуванні селян. З цього часу в районі широко розгорнулася колективізація. Було створено кущове об'єднання колгоспів Погребища, Павлівки, Круподеринців, Педосів, Малинок. Воно мало майстерню для ремонту реманенту, інкубаторну станцію. Наступного року організовано промисловий колгосп «Нове життя», він мав два кар'єри бутового каменю. Тут спорудили також цегельню, черепичний, гончарний та побутовий цехи. В 1930 році створена Погребищенська МТС. Вона мала 24 трактори, якими обробляла землі в 19 колгоспах району.
Для подання допомоги кооперативним об'єднанням і молодим колективним господарствам в Погребищі засновано кредитне товариство. В 1931 році на його базі відкрили відділення Держбанку.
До Великої Жовтневої соціалістичної революції станція Ржевуська була розрахована лише на обслуговування цукрового заводу в Погребищі. У відбудовний період вона стала вантажно-пасажирською. На початку 30-х років станцію значно розширено, споруджено тдїзш колії до нових складів «Заготзерно».
Зростала виробнича потужність провідного підприємства Погребища - цукрового заводу. Якщо в 1924 році виробничий сезон тривав 42 доби і кожної з них переробляли 6,5 тис. цнт цукрових буряків, то в 1937 році виробничий сезон збільшився до 116 діб, а переробка сировини досягла 8 тис. цнт на добу. На 1940 рік завод став одним з найбільших підприємств цукрової промисловості Вінницької області. Колектив його налічував 442 чоловіка.
Великі зрушення сталися в усіх ділянках життя. У 1931 році прийняла перших хворих районна лікарня на 50 ліжок. У 1932 році обладнано радіотрансляційний вузол, розпочалася телефонізація сільських Рад, МТС, установ та квартир. В цей період зведено електростанцію, лазню, готель, кілька магазинів. Відкрили районний будинок культури, кінотеатр на 300 місць. У 30-х роках в Погребищі вже були три середні й дві початкові школи, в яких навчалося 1400 учнів.
На початку Великої Вітчизняної війни значну частину устаткування підприємств і населення було евакуйовано в глиб країни. Німецько-фашистські війська окупували селище 21 липня 1941 року. Невдовзі в Погребищі сформувалася підпільна патріотична група опору. Вона швидко переросла в підпільну партійну організацію в складі ЗО чоловік (керівник А. С. Павличенко). У травні 1942 року була створена молодіжна підпільна диверсійна група з семи осіб. Очолював її 18-річний юнак Д. М. Копецький. Молоді патріоти здійснювали диверсії на залізниці, на складах, порушували телефонно-телеграфний зв'язок. Патріоти розповсюджували серед населення листівки, зведення Радянського інформбюро, вели агітацію проти окупантів і поліцаїв, збирали зброю для боротьби з ворогом. У січні 1943 року гестапо заарештувало К. К. Цимоданова, О. М. Орлова, Ю. Біскаєва, О. Ягодзинського, В. М. Різниченка, В. Т. Фарафонова, В. П. Сьомака, А. С. Павличенка. Всіх їх фашисти стратили. З лютого 1943 року почала діяти група П. І. Федюка. Вона мала в своєму розпорядженні друкарню і випустила 16 назв листівок із закликами до боротьби з ворогом.
Підпільники Погребища підтримували тісний зв'язок з народними месниками 2-ї партизанської бригади та загоном П. О. Шуляка, що діяв в сусідніх районах Житомирської та Київської областей. Вони подавали партизанам допомогу людьми, зброєю, продовольством.
Мужньо захищали свою Батьківщину від фашистів мешканці Погребища. На фронті було понад 1 тис. чоловік. Трьох із них за видатні ратні подвиги удостоєно звання Героя Радянського Союзу. В бою біля міста Темрюка водій мінометної установки гвардії старший сержант В. М. Терлецький, затиснувши рукою смертельну рану, зібрав останні сили і встиг дати нищівний залп по ворогу. Ім'я В. М. Терлецького присвоєно військовій частині, в складі якої воював герой, та Погребищенській восьмирічній школі. Лейтенант М. П. Сьомак воював у частині, яка визволяла його рідне Погребище. Він одержав наказ з своїм підрозділом утримувати танконебезпечний рубіж поблизу Калинівки. М. П. Сьомак з двома протитанковими гранатами рушив на ворога, знищив танк і ціною свого життя затримав гітлерівців. Тепер ім'я Героя Радянського Союзу Миколи Сьомака носить Погребищенська середня школа № 1. Гвардії лейтенант В. Ф. Кравченко зі своїм підрозділом у боях на території Польщі знищив 8 важких танків ворога, бронепоїзд, 5 артилерійських гармат, З бронетранспортери, 4 дзоти й близько батальйона піхоти. Йому також присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
65-а мотобригада 1-ї танкової армії (командуючий-генерал М. Ю. Катуков) 1-го


Погребище