Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Погребище

Сторінка 5 з 7
Українського фронту 31 грудня 1943 року визволила Погребище від окупантів. У боях за селище фашисти зазнали великих втрат у техніці й живій силі. Було знищено 2 полки німецької піхоти, захоплено 42 гармати, з них 6 самохідних; 125 кулеметів, 46 мінометів, 2 склади боєприпасів, понад 250 автомашин з вантажами, великий обоз з військовим спорядженням. Взято багато полонених. У бою за Погребище відзначилися
представники багатьох національностей СРСР, зокрема українець Безносий, росіянин Сергєєв, казах Деребаєв. Криваві сліди, руїни і згарища залишили фашисти. За час окупації вони знищили близько 3 тис. радянських громадян, зруйнували 60 проц. житлового фонду, всі підприємства вивели з ладу, знищили культурні цінності, зокрема весь книжковий фонд районної бібліотеки.
Відразу після визволення налагодили роботу промкомбінату, згодом пустили цукровий завод, до ладу стали 3 електростанції. Працівники МТС за короткий час відремонтували виробничі приміщення, полагодили 50 тракторів, які збереглися. Сівбу й збирання врожаю того року проводити довелося важко: не вистачало тягла, на оранці і збиранні врожаю використовували корів. Однак урожай зібрали за 25 робочих днів.
Відроджуючи селище, погребищани також допомагали фронту, здавали кошти на будівництво танкової колони «Колгоспник Вінниччини». 150 мешканців виїхали на Донбас відбудовувати вугільні шахти. 1 вересня 1944 року 849 учнів сіли за парти - почали працювати дві середні, 2 семирічні та початкова школи. Відновлено роботу лікарні, медичного пункту на цукровому заводі, дезинфекційної станції. Отже, ще у воєнні роки у Погребищі було чимало зроблено для ліквідації наслідків німецько-фашистської окупації. Вже на кінець 1945 року фонд районної бібліотеки ім. М. Островського становив понад 2 тис. примірників.
Першими відбудували своє підприємство робітники цукрового заводу: виробничий сезон 1946 року завод розпочав на повну потужність, а вже наступного року виробництво цукру зросло на 56 проц.6. 50-і роки були періодом напруженої праці: нарощуючи темпи виробництва продукції, робітники одночасно проводили рекон
струкцію заводу. Найперше реконструювали паросилове господарство, модернізували агрегати, механізували трудомісткі процеси, завершили електрифікацію всіх ділянок виробництва. З кінця 50-х років систематично перевиконуються на 30-40 тис. цнт плани виробництва цукру. 1957 року колективу присуджено перехідний Червоний прапор Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС.
У післявоєнні роки постійно вдосконалювалося виробництво на маслозаводі. В 1955-1956 pp. встановлено нове устаткування, механізовано всі виробничі процеси, завдяки чому значно збільшився випуск продукції. 1957 року завод дав країні понад 2500 цнт вершкового масла, 146 цнт казеїну, 53 цнт морозива.
Наприкінці 50-х років у Погребищі створено нове велике підприємство - автопарк. Маючи достатню кількість автомобілів, автопарк успішно справлявся з перевезенням вантажів та пасажирів. За систематичне перевиконання виробничих завдань протягом восьмої п'ятирічки робітники автопарку Д. Г. Максименко та Д. С. Милосердний нагороджені орденом Трудового Червоного Прапора.
Зростало й вдосконалювалося сільськогосподарське виробництво. Тракторний парк MTС на початок 1956 року налічував 73 трактори різних марок, понад ЗО сівалок та багато інших машин. 1958 року Погребищенську МТС було реорганізовано в ремонтно-технічну станцію. Трактори, комбайни та інший реманент продано колгоспам. У 1961 році на базі ремонтно-технічної станції створено районне відділення «Сільгосптехніки».
За час існування (з 1959 року) «Міжколгоспбуд» спорудив у колгоспах району понад 170 тваринницьких приміщень, дві цегельні, десятки приміщень для дитячих садків, шкіл, клубів, районну лікарню на 300 ліжок, поліклініку. Силами цього колективу зведено й завод залізобетонних конструкцій потужністю 10 тис. куб. м виробів на рік. Колектив «Міжколгоспбуду» протягом 60-х років тричі посідав перші місця в республіканському змаганні.
Протягом 60-х років усі підприємства селища нарощували темпи виробництва, модернізували устаткування, вдосконалювали технологію. Лише робітники цукрового заводу 1961 року завдяки раціоналізації заощадили близько 1 млн. карбованців. Перехід підприємства на рідке паливо значно скоротив обслугу агрегатів. Запропонована головним інженером заводу Т. Г. Жуковським технологічна схема швидкісної переробки тростинного цукру стала надбанням усіх цукрових заводів області.
Кращі робітники цукрового заводу С. І. Затоковенко, М. П. Назарук, Ф. А. Медей нагороджені орденами і медалями. Весь колектив кілька разів відзначено республіканськими й міністерськими преміями з врученням перехідного Червоного прапора. Добре працювали й інші підприємства Погребища.
Колективи підприємств селища достроково й з перевершенням виконали завдання


Погребище