Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Літин - центр району, територія якого - 959 кв. км, населення - 62 420 чоловік, у т. ч. сільського - 56,9 тис. Густота населення на 1 кв. км - 63 чоловіка. 63 населені пункти підпорядковані 1 селищній і 21 сільській Радам. На території району е поклади граніту, білої та жовтої глини, піску. Грунти суглинкові, підзолисті та супіски, які потребують багато органічних і мінеральних добрив. У районі 14 колгоспів і 5 радгоспів, які спеціалізуються на вирощуванні зернових і технічних культур. Досить розвинуте м'ясо-молочне тваринництво. Загальна площа землі - 95 900 га, з них орного клину - 50,6 тис. га; садів - 2400, лісів - 16 900, ставків і водосховищ - 2499 га. На ланах району працюють 480 тракторів, 300 комбайнів, 656 вантажних автомашин. Є маслозавод, цукровий, спиртовий, овочевий, консервний, 5 цегельних заводів та інші підприємства, 162 магазини і ларки.
У районі налічується 62 школи, 8 лікарень, 57 профілакторіїв, 46 фельдшерських і фельдшерсько-акушерських пунктів, 23 пологових будинки, 1 палац культури, 10 будинків культури, 36 сільських клубів, 53 бібліотеки, 42 кіноустановки.
Сприятливі природні умови - родючі грунти, великі ліси, багаті на дичину,- здавна приваблювали сюди поселенців.
Вперше Літин згадується в грамоті князя Свидригайла за 1431 рік, коли ці порубіжні між Польщею і Литвою землі стали власністю брацлавського шляхтича О. Кмита. На острові, утвореному річкою Згаром і її притокою Шмигавкою, було споруджено укріплений замок, біля якого поселились вільні люди - болоховці, кріпаки-втікачі, ремісники і торговці. На початку XVI ст. поселення розвивалося
як торговельний і ремісничий центр. Звідси купці вивозили хутро, мед, худобу, а найбільше хліб. У 1511 році навіть була затверджена літинська міра продажу хліба. Щоб більше мати прибутків з населення, багатії відкрили 4 корчми.
Феодальна експлуатація жителів посилювалась. Пан вимагав сплачувати повинності по 1 копі грошей з диму. Крім того, примусив кріпаків перебудувати замок, де було збільшено кількість гармат, створено запаси пороху й куль, споруджено підйомний міст, вирито підземні ходи. В замку постійно перебував гарнізон.
У 1566 році Лiтин став центром староства і власністю корони. Перетворення його з панського маєтку в староство сприяло дальшому розвитку ремісничого виробництва й торгівлі. Побудовано було два нові млини. Кількість жителів зросла до 900 чоловік. З 1578 року Літин одержав магдебурзьке право і став містечком. Містечко поступово зростало. Поблизу нього виникли поселення: Слобода, Нові Осади, Селище, де поселилися ремісники та селяни. 1614 року, за переписом (до пожежі), у містечку було 160 будинків. У ремісництві було зайнято 6 чоботарів, 2 кравці, 2 гончарі, 2 ковалі та ін. Вулиці називались: Старинська, де розкинулися оселі перших жителів, Завальна, Зарічна.
Літинці терпіли від властей, поміщиків та лихварів. Особливо важко доводилося, коли містечко орендували лихварі. Вони призначали високу плату за кої ристування млином, брали мостове мито з кожного воза (через Літин проходив торговий шлях Київ-Львів). Більшу частину населення Літина складали селяни.
3 них вимагали платити ще й за плуг (з кожної тяглової сили), за використання лісу під випас та ін. Скаргами на здирства й знущання з кріпаків і міщан, про спустошливі грабіжницькі напади старости Лаща до сусідніх сіл рясніли судові книги воєводства. Тяжких втрат зазнавали жителі Літина й від різних стихійних лих. У містечку часто згоряли цілі вулиці, а пожежа в 1614 році знищила одну третину будинків.
Селяни швидко розорялися, і втечі стали масовою формою протесту проти покріпачення. Особливо почастішали вони з кінця XVI і в першій половині XVII століття.
Коли Літин визволили загони М. Кривоноса (у 1648 році), він увійшов до складу Брацлавського полку. Жителі містечка взяли участь у розгромі польсько-шляхетських військ біля Пиляви. В Літині зупинявся Б. Хмельницький, тут він приймав в листопаді 1653 року послів від хана.
Спустошливі польсько-шляхетські й татарські наскоки на Літин призвели до зменшення його населення. Із 130 будинків, зазначених у люстрації (перепису) 1629 року, через 35 років залишилося 88. Тим часом у другій половині XVII ст. містечко лишалося одним з торгово-ремісничих центрів Поділля й мало тісні торговельні зв'язки з Києвом і Дубном, з Львовом і Молдавією. Щороку в ньому відбувалися від 2 до 4 ярмарків. На той час понад чверть населення займалося ремісництвом і торгівлею.
Трудящі Літина не раз піднімалися на боротьбу проти експлуататорів. Вони брали участь у козацько-селянських повстаннях 1687, 1702-1704 й гайдамацькому русі 1750 і 1768 років. Протягом XVIII ст. втечі трудящих Літина посилилися, особливо
Літин
Сторінка 1 з 7
Літин - селище міського типу (з 1924 року), розташоване на північно-східних відрогах Подільської височини, в долині річки Згару, притоки Південного Бугу, за 33 км від Вінниці, з якою сполучене автодорогою Вінниця-Хмельницький. Населення - 5300 чоловік.У районі налічується 62 школи, 8 лікарень, 57 профілакторіїв, 46 фельдшерських і фельдшерсько-акушерських пунктів, 23 пологових будинки, 1 палац культури, 10 будинків культури, 36 сільських клубів, 53 бібліотеки, 42 кіноустановки.
Сприятливі природні умови - родючі грунти, великі ліси, багаті на дичину,- здавна приваблювали сюди поселенців.
Вперше Літин згадується в грамоті князя Свидригайла за 1431 рік, коли ці порубіжні між Польщею і Литвою землі стали власністю брацлавського шляхтича О. Кмита. На острові, утвореному річкою Згаром і її притокою Шмигавкою, було споруджено укріплений замок, біля якого поселились вільні люди - болоховці, кріпаки-втікачі, ремісники і торговці. На початку XVI ст. поселення розвивалося
як торговельний і ремісничий центр. Звідси купці вивозили хутро, мед, худобу, а найбільше хліб. У 1511 році навіть була затверджена літинська міра продажу хліба. Щоб більше мати прибутків з населення, багатії відкрили 4 корчми.
Феодальна експлуатація жителів посилювалась. Пан вимагав сплачувати повинності по 1 копі грошей з диму. Крім того, примусив кріпаків перебудувати замок, де було збільшено кількість гармат, створено запаси пороху й куль, споруджено підйомний міст, вирито підземні ходи. В замку постійно перебував гарнізон.
У 1566 році Лiтин став центром староства і власністю корони. Перетворення його з панського маєтку в староство сприяло дальшому розвитку ремісничого виробництва й торгівлі. Побудовано було два нові млини. Кількість жителів зросла до 900 чоловік. З 1578 року Літин одержав магдебурзьке право і став містечком. Містечко поступово зростало. Поблизу нього виникли поселення: Слобода, Нові Осади, Селище, де поселилися ремісники та селяни. 1614 року, за переписом (до пожежі), у містечку було 160 будинків. У ремісництві було зайнято 6 чоботарів, 2 кравці, 2 гончарі, 2 ковалі та ін. Вулиці називались: Старинська, де розкинулися оселі перших жителів, Завальна, Зарічна.
Літинці терпіли від властей, поміщиків та лихварів. Особливо важко доводилося, коли містечко орендували лихварі. Вони призначали високу плату за кої ристування млином, брали мостове мито з кожного воза (через Літин проходив торговий шлях Київ-Львів). Більшу частину населення Літина складали селяни.
3 них вимагали платити ще й за плуг (з кожної тяглової сили), за використання лісу під випас та ін. Скаргами на здирства й знущання з кріпаків і міщан, про спустошливі грабіжницькі напади старости Лаща до сусідніх сіл рясніли судові книги воєводства. Тяжких втрат зазнавали жителі Літина й від різних стихійних лих. У містечку часто згоряли цілі вулиці, а пожежа в 1614 році знищила одну третину будинків.
Селяни швидко розорялися, і втечі стали масовою формою протесту проти покріпачення. Особливо почастішали вони з кінця XVI і в першій половині XVII століття.
Коли Літин визволили загони М. Кривоноса (у 1648 році), він увійшов до складу Брацлавського полку. Жителі містечка взяли участь у розгромі польсько-шляхетських військ біля Пиляви. В Літині зупинявся Б. Хмельницький, тут він приймав в листопаді 1653 року послів від хана.
Спустошливі польсько-шляхетські й татарські наскоки на Літин призвели до зменшення його населення. Із 130 будинків, зазначених у люстрації (перепису) 1629 року, через 35 років залишилося 88. Тим часом у другій половині XVII ст. містечко лишалося одним з торгово-ремісничих центрів Поділля й мало тісні торговельні зв'язки з Києвом і Дубном, з Львовом і Молдавією. Щороку в ньому відбувалися від 2 до 4 ярмарків. На той час понад чверть населення займалося ремісництвом і торгівлею.
Трудящі Літина не раз піднімалися на боротьбу проти експлуататорів. Вони брали участь у козацько-селянських повстаннях 1687, 1702-1704 й гайдамацькому русі 1750 і 1768 років. Протягом XVIII ст. втечі трудящих Літина посилилися, особливо