Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Козятин

Сторінка 1 з 7
Козятин - місто районного підпорядкування (з 1938 року). Розташований у верхів'ї річки Гуйви (притока Тетерева), за 62 км від обласного центру. Вузол залізничних ліній. Населення - 26 654 чоловіка. Козятин-центр району, площа якого- 1131 кв. км, населення- 102,2 тис. чоловік, густота - 85,2 чол. на 1 кв. км. У районі 76 населених пунктів, підпорядкованих 1 міській та 34 сільським Радам.
Грунти в основному чорноземи (малогумусні, сірі), сірі та темно-сірі опідзолені. Земельний фонд становить 113,1 тис. га, в т. ч. орних земель- 82,2 тис. га, багаторічних насаджень- 1,5 тис. га, водоймищ- 2 тис. га. Є великі поклади каоліну та граніту. Основний напрям сільського господарства - рослинництво (зерно-бурякове), розвинуте м'ясо-молочне тваринництво. На ланах району працюють 753 трактори, 510 комбайнів, 480 автомашин. В районі ЗО колгоспів і 4 радгоспи, 15 промислових підприємств, в т. ч. З цукрові заводи, вагонне і локомотивне депо; 400 торговельних підприємств. У районі 73 школи, 20 будинків культури, 41 клуб, 2 кінотеатри, 80 кіноустановок, 75 бібліотек; 9 лікарень, протитуберкульозний диспансер, дитячий тубсанаторій, 67 медичних пунктів, 25 профілакторіїв.
Виникнення Козятина пов'язане з будівництвом Києво-Балтської (Одеської) залізниці. В липні 1870 року закінчено ' прокладання вітки від станції Козятин до Бердичева. Назву станція дістала від сусіднього села Козятина (тепер с. Козятин Козятинського району). Одночасно будувалося робітниче селище Козятин, 7 липня 1874 року його віднесено до категорії містечок (Бердичівського повіту Київської губернії). 1878 року в містечку відкрили одно- класне народне училище, яке тільки наприкінці 90-х років перетворено на двокласне. На початку 80-х років XIX ст. в містечку було 76 дворів. Близькість залізниці, потреба в обслуговуванні залізничного вузла сприяла швидкому зростанню Козятина. З 1888 до 1890 року тривали роботи - розширювалася станція, споруджувався новий вокзал, проект якого склав архітектор В. І. Куликовський. Козятинський вокзал був одним з найкрасивіших на Південно-Західній залізниці. В 90-х роках XIX ст. Козятин став великою станцією. Звідси відправлялися поїзди на Брест, Одесу, Умань. Пересічно на рік з Козятина вивозилося ЗО 400 тис. пудів різних вантажів.
В порівнянні з теперішніми, поїзди були малопотужними. Поїзд складався щонайбільше з ЗО двохосьових вагонів, його вага не перевищувала 480 ТОНЕ. Состав обслуговувало кілька кондукторів. За сигналом машиніста кондуктор крутив ручку гальма. Засобом зв'язку між машиністом і головним кондуктором була звичайна мотузка, за її допомогою з паровозної будки передавалися сигнали. «За одну поїздку так накрутишся, що ледве дійдеш додому,- згадує колишній головний кондуктор, пенсіонер О. М. Довгалюк,- нашому братові кондукторові доводилося перебувати в поїздці майже всі 24 години на добу. Після цього - лише тригодинний відпочинок на зворотному пункті».
Майстерні служби рухомого складу в 1906 році обслуговували 483 чоловіка. В них налічувалося 26 верстатів, один локомобіль. Простій паровозів на ремонті тривав від 360 до 450 днів.
Із ростом залізничного вузла збільшувалася кількість робітників. Становище їх було важким, а заробітна плата - низькою. Робочий день тривав 12-16 годин. За всяку провину з робітників стягували великі штрафи. Вже в 1871 році в Козя- тині відбувся перший страйк стрілочників. Вони вимагали поліпшення свого становища. У жовтні 1885 року знову застрайкували стрілочники, вимагаючи скорочення надмірно довгого робочого дня. В страйку брали участь майже всі стрілочники (47 із 52). Наказ адміністрації про звільнення з роботи не залякав страйкуючих, і, твердо стоячи на своєму, вони добилися певних поступок.
Інші категорії залізничників також включалися у боротьбу, створювали свої організації. 1903 року в Козятині вже існувала соціал-демократична група, що була зв'язана з «Искрою». Організатором її був інженер Д. Д. Тіц. До групи входили машиніст М. Л. Валдаєв, майстер дистанції колії М. І. Голембіовський, телеграфіст П. Вишинський, конторник В. В. Рабчинський, учителька В. Тіц. Козятинські соціал-демократи допомагали транспортувати «Искру» до Києва. В Козятині також розповсюджувалася ленінська газета. Коли вийшла праця В. І. Леніна «До сільської бідноти», група розповсюдила її в навколишніх селах.
Дізнавшись про революційні події 1905 року, першими в Козятині виступили з економічними вимогами найгірше забезпечені - вугільники та дровоклади. Вони вимагали скорочення робочого дня до 9 годин і підвищення денного заробітку до 70 копійок. У лютому 1905 року застрайкували телеграфісти, які добивалися поліпшення побутових умов, права на відпустку, оплати на час непрацездатності через хворобу тощо. Власті зрештою визнали, що заробітна плата більшості залізничних службовців тоді була недостатньою.
Весь робітничий колектив станції Козятин взяв участь у Всеросійському політичному страйку в жовтні 1905 року. А 20 листопада відбулися бурхливі збори протесту проти маніфесту 17 жовтня. Лунали лозунги: «Геть самодержавство!», «Хай живе демократична республіка!».


Козятин