Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Козятин

Сторінка 2 з 7
Масові збори робітників, скликані 27 листопада 1905 року, перетворилися на загальнополітичний мітинг. Промовці говорили про нестерпність поліцейських порядків, наполягали на проведенні страйку, щоб примусити владу поважати робітничі права. В ніч на 9 грудня 1905 року жандарми заарештували В. В. Рабчинського, П. Вишинського, М. І. Голембіовського, а згодом і Д. Д. Тіца, але зірвати страйк їм не вдалося.
Робітники Козятинського вузла застрайкували, висунувши вимоги про встановлення 8-годинного робочого дня, збільшення заробітної плати тощо. Адміністрація не схотіла їх виконати, і робітники продовжували страйк. Рух поїздів через станцію Козятин припинився на всіх напрямках. У містечку пройшли мітинги, трудящі виступали на підтримку страйкуючих. Хоч адміністрація і жандарми прагнули будь-що зламати опір страйкарів, зробити це їм не вдалося. До робітників приєдналися телеграфісти, дрібні службовці. Страйк став загальним. Страйковий комітет, обраний залізничниками, очолили брати Валдаєви - член соціал-демократичної групи Михайло Леонтійович і помічник машиніста Василь Леонтійович. 12 грудня жандарми застосували зброю проти страйкуючих. Було вбито чотирьох робітників, чотирьох поранено. Загинули від куль брати Валдаєви. Розстріл страйкарів викликав нову хвилю гніву й обурення. Залізничний рух не відновлювався. Стан «посиленої охорони», оголошений 13 грудня 1905 року властями, скасували лише 18 січня 1906 року.
В роки реакції Козятинська соціал-демократична організація підтримувала зв'язки з київськими більшовиками-залізничниками. Кореспонденція з Козятина була опублікована в травні 1908 року газетою «Железнодорожньїй пролетарий» (орган вузлового бюро РСДРП Південно-Західної залізниці). Більшовики готували трудящих до нових революційних виступів.
В перше десятиліття XX ст. істотних зрушень в справі загальної освіти в Козятині не сталося. В містечку було лише одне двокласне народне училище, тільки дещо збільшився контингент його учнів. 1909 року поблизу Козятина відкрито агрошколу, перший випуск агрономів відбувся в 1912 році.
Під час першої світової війни Козятин як вузлова станція мав стратегічне значення для Південно-Західного фронту. Залізничники, обслуговуючи військові ешелони, особливо ті, що везли з фронту поранених, все більше переконувалися в необхідності покінчити з безглуздим кровопролиттям, а зброю спрямувати проти експлуататорів.
Після Лютневої революції в Козятині створено Раду громадських організацій, до якої увійшло 10 соціал-демократів (переважно меншовики). Під тиском мас Рада змушена була заарештувати поліцію і жандармерію. 11-12 березня 1917 року в Козятині відбулися багатолюдні мітинги, де обрали Раду робітничих депутатів.
Більшовицька група створена в Козятині в квітні 1917 року. Представник її В. А. Катаказі виступав на окружній конференції РСДРП Південно-Західного краю, що проходила 15-17 квітня в Києві. Більшовики вели підготовку до соціалістичної революції. У жовтні-листопаді 1917 року в Козятині діяла міцна організація РСДРП(б).
У середині липня 1917 року більшовицька організація ухвалила створити бойову робітничу дружину Червоної гвардії. До неї спочатку записалося 100 чоловік, а напередодні Жовтневого повстання в Петрограді вона налічувала вже 150 бійців. В січні 1918 року дружина Червоної гвардії, очолювана В. А. Катаказі, взяла під свій контроль усі важливі об'єкти в Козятині. Червоногвардійці налагодили зв'язок з революційним Кексгольмським полком. 24 січня 1918 року полк вступив до Козятина і допоміг робітникам встановити Радянську владу.
На початку березня 1918 року містечко окупували австро-німецькі війська. В середині липня цього року, щоб перешкодити вивезенню до Німеччини продовольства і затримати пересування ворожих військ, залізничники найважливіших залізничних вузлів України почали страйкувати. 17 липня до них приєдналися й робітники Козятинського вузла. На чолі їх стояв страйковий комітет, до складу якого входили О. С. Головін, Счастливий та інші, але 19 липня окупанти заарештували членів комітету. Однак скоро був створений новий комітет з 16 чоловік, яким керував Ф. Ф. Васьковський.
В умовах окупації, а згодом хазяйнування петлюрівської Директорії Козятинська більшовицька організація діяла підпільно. До більшовицького комітету входили Ф. Ф. Васьковський, Г. Слєпцов, М. Г. Ластовняк та А. Крижанівський.
Буржуазно-націоналістична Директорія зосередила в Козятині в лютому 1919 року 12 тис. петлюрівців (у т. ч. дивізію галичан-січовиків). 21 лютого 1-а Українська Радянська дивізія розпочала наступ з Фастова на Козятин. Саме в цей час три ешелони галичан-січовиків, розташовані на станції Козятин, відмовилися виступати і зажадали від петлюрівського командування відправки їх до Галичини. 7 березня Таращанський полк під командуванням В. Н. Боженка оволодів містом і залізничним вузлом. У ворога було захоплено багато зброї, а також 40 паровозів, 1280 вагонів


Козятин