Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Козятин

Сторінка 3 з 7
тощо. Наступного дня в Козятин прибув командир 1-ї Української радянської дивізії М. О. Щорс.
9 березня 1919 року створено Козятинський тимчасовий військово-революційний комітет. Головою ревкому став керівник партійної організації Ф. Ф. Васьковський. Козятинська парторганізація тоді налічувала понад
50 комуністів. Партійний комітет створив культурно-освітню комісію, яка посилала в навколишні села своїх агітаторів. Але обстановка в цей час була тривожною. В квітні посилився натиск петлюрівських військ і куркульських банд. За ініціативою комуністів робітники паровозного депо збудували бронепоїзд «3-й Інтернаціонал». Командиром його призначили комуніста С. В. Макаревича. Бронепоїзд виконував бойові завдання командування Червоної Армії і був грозою для ворогів. За дальше зміцнення Радянської влади боровся й інтернаціональний загін, створений у квітні-травні 1919 року. Саме тоді в Козятині виникла і перша комсомольська організація, що складалася з 15 членів КСРМУ.
На початку червня 1919 року війська Директорії, спираючись на допомогу іноземних імперіалістів, прорвали радянський фронт. З півдня в цей час наступали денікінські війська. В серпні вони досягли угоди, за якою кордон між військами Петлюри і Денікіна проходив по лінії Козятин-Фастів-Київ. Та не довго довелося
їм тут панувати. Вже на початку січня 1920 року радянські війська визволили Козятин. 9 січня створено Козятинський волосний ревком. Але 27 квітня цього року польські інтервенти захопили Козятин. По- звірячому поводилися польські загарбники з військовополоненими. Групу червоноармійців, захоплених на станції Козятин, запрягли у візок і під крики та лайку жандармів примушували з ранку до вечора перевозити вантажі зі станції.
На початку червня 1920 року частини Червоної Армії перейшли в контрнаступ у районі Попільня - Козятин і 5 червня 1920 року визволили місто. Г. І. Котовський, призначений начальником гарнізону, вжив термінових заходів щодо відновлення телеграфного зв'язку.
16 червня відновилася робота революційного комітету. Активну діяльність розгорнула влітку 1920 року Козятинська організація ЛКСМУ. Вона звернулася з відозвою до молоді, закликаючи її поповнювати ряди борців за зміцнення Радянської влади.
Відстоявши Радянську владу, трудящі Козятина енергійно взялися за відбудову народного господарства. Робітники надурочно і безкоштовно ремонтували паровози. В серпні 1920 року 29 чоловік відремонтували паровоз «Щ» № 3006, на якому зробили напис: «Ми трудом свідомих майстрових-козятинців створили цей рухомий пам'ятник на честь червоних героїв, що полягли за визволення трудящих України і всього людства». До кінця року в депо було відремонтовано 165 паровозів. Залізничники виходили і на недільники заготівлі дров для залізничного транспорту.
Увага радянських органів і громадських організацій була зосереджена не тільки на економіці. З квітня 1921 року волревком видав наказ про націоналізацію театрів «Експрес» та «Аудиторія». Відділ народної освіти організував українську та російську акторські трупи. Розгорталася робота й щодо створення гуртків художньої самодіяльності, зокрема синьоблузників. 150 комсомольців навчали грамоти неписьменних.
4 серпня 1921 року в Козятині створено комітет допомоги голодуючим Поволжя та півдня України. В Татарську АРСР від трудящих Козятина й волості відправлено 5 вагонів хліба та інших продуктів. Транспорт супроводжувала делегація робітників містечка.
За новим адміністративним поділом 1923 року, Козятин став районним центром. Тоді ж проведено й розширення меж містечка. 1925 року в ньому налічувалося 887 будинків, 11 193 мешканці.
Зростали ряди комуністів. У січні 1924 року Козятинська територіальна парторганізація складалася з 17, а партосередок залізничного вузла- з 46 комуністів. За час ленінського призову до територіальної організації вступило 10 чоловік, до вузлової - 48 робітників. Партійний осередок залізничного вузла здійснював шефство над 6 селами району. Комуністи щотижня виїздили в села, читали доповіді, допомагали налагодити культурно-освітню роботу, надсилали селянам книги і газети.
У роки відбудови народного господарства поліпшилося медичне обслуговування жителів Козятина. В місцевій лікарні було 20 ліжок, працювали 2 лікарі, 2 фельдшери та акушерка, почав діяти протитуберкульозний диспансер. При станції відкрито лікарню на ЗО ліжок та поліклініку.
Волосна комісія реорганізації шкіл 1922 року відкрила в Козятині п'ять шкіл. Було також відкрито школу робітничої молоді, яку згодом реорганізували на школу ФЗН. Агрошколу перетворили на технологічний технікум. Він став справжньою кузнею спеціалістів сільського господарства та м'ясо-молочної промисловості.
З 1929 року стала видаватися районна газета «Колективна праця».


Козятин