Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Гайсин - центр району, площа якого - 1,1 тис. кв. км, населення-87,5 тис. чоловік. Густота населення - 79,5 чоловіка на кв. км. В районі - 66 населених пунктів, підпорядкованих одній міській та 26 сільським Радам. Сільськогосподарських угідь - 72,6 тис. га, в т. ч. орних земель - 67,3 тис. га, садів - 2 тис. га. На ланах працюють 583 трактори, 433 комбайни, 387 вантажних автомашин, 70 автонавантажувачів, 1418
електродвигунів. В районі 26 колгоспів і 2 радгоспи. Розвинута переважно харчова промисловість, підприємств-18, магазинів - 248, підприємств громадського харчування - 79. Працюють 56 шкіл, медичне училище, 18 будинків культури, 34 клуби, 59 бібліотек; 44 фельдшерсько-акушерські пункти, 4 профілакторії, 11 колгоспних пологових будинків.
У межах міста знайдено залишки двох поселень доби пізньої бронзи та ранньо- слов'янського поселення черняхівської культури.
Перші відомості про Гайсин належать до 1600 року, коли він входив до складу Брацлавського воєводства. 1629 року в Гайсині проживало 822 чоловіка.
В 40-х роках XVII ст. Гайсин був однією з фортець, що прикривали Брацлавщину від вторгнення ворогів. Укріплення складалося з земляного валу, дубового частоколу з двоповерховими воротами. Мешканці міста виконували панщину на користь замку, платили чинш, відбували толоки.
Жителі Гайсина не мирилися з утисками поневолювачів. Селяни та міщани брали активну участь у народно-визвольному русі проти феодально-кріпосницького і національно-релігійного гніту польської шляхти в ЗО-60-х роках XVIII ст. В Гайсинському повіті діяв селянський загін, який очолював Грива. Чимало місцевих жителів вступило до загонів Гонти і Залізняка.
Після возз'єднання Правобережжя з Росією Гайсин 1795 року став центром Гайсинського округу Брацлавського намісництва, а з 1797 року - повітовим містом Подільської губернії.
Із 9206 чоловік, що проживали в Гайсині наприкінці 50-х років XIX ст., близько 7 тис. становили міщани, 150 - дворяни, 500 - купці, 421 - цехові ремісники. Основними заняттями жителів міста були землеробство, дрібне ремесло та торгівля. В Гайсині налічувалося 95 майстерень, переважно гончарських, шевських та лимарських, було багато шинків. Через кожні два тижні щочетверга відбувалися торги. Багато гайсинських міщан здобували собі на прожиття поденними заробітками на винокурних і цукрових заводах, у навколишніх поміщицьких маєтках або ж кожного літа вирушали на заробітки до Одеси та Бессарабії.
В 60-х роках у Гайсині працювали одна приватна лікарня на 10 ліжок; двокласне училище, пошта. Наприкінці 80-х років відкрито церковнопарафіяльну школу.
В другій половині XIX ст. в Гайсині почали споруджуватися промислові підприємства. 1870 року став до ладу цегельний завод, 1880 року - перша тютюнова фабрика, а в 1897 - друга. Ще через два роки на околиці міста виросли паровий млин та цукровий завод, до якого підвели вузькоколійну залізничну лінію. Хоча ці підприємства були малопотужними і з примітивною технікою, все ж вони давали мешканцям міста заробіток, сприяли притоку в Гайсин робочої еили і зростанню населення міста. За переписом 1897 року, в Гайсині проживало 700 робітників і 500 ремісників. Робітники працювали по 12-14 годин на добу за 50-60 копійок, а жінкам платили 35-40 копійок. Жили робітники в тісних бараках, де було брудно й холодно. Через антисанітарні умови поширювалися інфекційні хвороби.
Робітники тютюнової фабрики та пивоварного заводу 1904 року неодноразово виступали з вимогою скоротити робочий день, поліпшити умови праці та підвищити заробітну плату. З особливою силою розгорнулася революційна боротьба в 1905 році. Звістка про розстріл мирної демонстрації 9 січня в Петербурзі докотилася і до Гайсина. На цукровому заводі розповсюджувалися листівки із закликами до страйку, з гаслами: «Геть самодержавство!», «Геть царя!», «8-годинний робочий день для всіх робітників заводу!». В страйку цукровиків у грудні 1905 року взяли участь майже всі працівники підприємства. Включалися в боротьбу й робітники інших підприємств. Гайсинський пр віто вий справник повідомляв подільського губернатора про «небезпечний страйк» робітників цукрового, винокурного і пивоварного заводів наприкінці листопада - на початку грудня 1905 року. Приєднувалися до страйкового руху і сільськогосподарські робітники поміщицьких економій навколишніх сіл. Наляканий справник просив губернатора терміново «перевести ескадрон із Хаще- ватої у Гайсин, де настрій навколишніх селян і гайсинських міщан дуже збуджений».
Жандармам вдалося заарештувати організаторів виступів - членів соціал-демократичної групи, створеної в Гайсині 1905 року за допомогою Уманської
Гайсин
Сторінка 1 з 7
Гайсин (давні назви- Гальшин, Айсин) - місто районного підпорядкування розташований на річці Собі, за 94 км від Вінниці. Залізнична станція. Населення - 23 725 чоловік. Міській Раді підпорядковано населений пункт Млинки.Гайсин - центр району, площа якого - 1,1 тис. кв. км, населення-87,5 тис. чоловік. Густота населення - 79,5 чоловіка на кв. км. В районі - 66 населених пунктів, підпорядкованих одній міській та 26 сільським Радам. Сільськогосподарських угідь - 72,6 тис. га, в т. ч. орних земель - 67,3 тис. га, садів - 2 тис. га. На ланах працюють 583 трактори, 433 комбайни, 387 вантажних автомашин, 70 автонавантажувачів, 1418
У межах міста знайдено залишки двох поселень доби пізньої бронзи та ранньо- слов'янського поселення черняхівської культури.
Перші відомості про Гайсин належать до 1600 року, коли він входив до складу Брацлавського воєводства. 1629 року в Гайсині проживало 822 чоловіка.
В 40-х роках XVII ст. Гайсин був однією з фортець, що прикривали Брацлавщину від вторгнення ворогів. Укріплення складалося з земляного валу, дубового частоколу з двоповерховими воротами. Мешканці міста виконували панщину на користь замку, платили чинш, відбували толоки.
Жителі Гайсина не мирилися з утисками поневолювачів. Селяни та міщани брали активну участь у народно-визвольному русі проти феодально-кріпосницького і національно-релігійного гніту польської шляхти в ЗО-60-х роках XVIII ст. В Гайсинському повіті діяв селянський загін, який очолював Грива. Чимало місцевих жителів вступило до загонів Гонти і Залізняка.
Після возз'єднання Правобережжя з Росією Гайсин 1795 року став центром Гайсинського округу Брацлавського намісництва, а з 1797 року - повітовим містом Подільської губернії.
Із 9206 чоловік, що проживали в Гайсині наприкінці 50-х років XIX ст., близько 7 тис. становили міщани, 150 - дворяни, 500 - купці, 421 - цехові ремісники. Основними заняттями жителів міста були землеробство, дрібне ремесло та торгівля. В Гайсині налічувалося 95 майстерень, переважно гончарських, шевських та лимарських, було багато шинків. Через кожні два тижні щочетверга відбувалися торги. Багато гайсинських міщан здобували собі на прожиття поденними заробітками на винокурних і цукрових заводах, у навколишніх поміщицьких маєтках або ж кожного літа вирушали на заробітки до Одеси та Бессарабії.
В 60-х роках у Гайсині працювали одна приватна лікарня на 10 ліжок; двокласне училище, пошта. Наприкінці 80-х років відкрито церковнопарафіяльну школу.
В другій половині XIX ст. в Гайсині почали споруджуватися промислові підприємства. 1870 року став до ладу цегельний завод, 1880 року - перша тютюнова фабрика, а в 1897 - друга. Ще через два роки на околиці міста виросли паровий млин та цукровий завод, до якого підвели вузькоколійну залізничну лінію. Хоча ці підприємства були малопотужними і з примітивною технікою, все ж вони давали мешканцям міста заробіток, сприяли притоку в Гайсин робочої еили і зростанню населення міста. За переписом 1897 року, в Гайсині проживало 700 робітників і 500 ремісників. Робітники працювали по 12-14 годин на добу за 50-60 копійок, а жінкам платили 35-40 копійок. Жили робітники в тісних бараках, де було брудно й холодно. Через антисанітарні умови поширювалися інфекційні хвороби.
Робітники тютюнової фабрики та пивоварного заводу 1904 року неодноразово виступали з вимогою скоротити робочий день, поліпшити умови праці та підвищити заробітну плату. З особливою силою розгорнулася революційна боротьба в 1905 році. Звістка про розстріл мирної демонстрації 9 січня в Петербурзі докотилася і до Гайсина. На цукровому заводі розповсюджувалися листівки із закликами до страйку, з гаслами: «Геть самодержавство!», «Геть царя!», «8-годинний робочий день для всіх робітників заводу!». В страйку цукровиків у грудні 1905 року взяли участь майже всі працівники підприємства. Включалися в боротьбу й робітники інших підприємств. Гайсинський пр віто вий справник повідомляв подільського губернатора про «небезпечний страйк» робітників цукрового, винокурного і пивоварного заводів наприкінці листопада - на початку грудня 1905 року. Приєднувалися до страйкового руху і сільськогосподарські робітники поміщицьких економій навколишніх сіл. Наляканий справник просив губернатора терміново «перевести ескадрон із Хаще- ватої у Гайсин, де настрій навколишніх селян і гайсинських міщан дуже збуджений».
Жандармам вдалося заарештувати організаторів виступів - членів соціал-демократичної групи, створеної в Гайсині 1905 року за допомогою Уманської