Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
За ленінським призовом у партію вступило 85 робітників міста, серед них 18 кращих виробничників цукрового заводу. 1925 року в місті налічувалося 590 комуністів, у т. ч. 378 робітників, 151 селянин. Протягом 1925-1928 pp. організовано партійні осередки трикотажної фабрики, млина, друкарні, винокурного заводу, артілі будівельників.
У 1925 році Гайсинський цукровий завод досяг довоєнного рівня виробництва. Одночасно з розширенням і реконструкцією старих підприємств споруджувалися нові: консервний завод, машиноремонтні майстерні, маслозавод, промкомбінат, хлібопекарня.
На основі нової економічної політики відроджувалося сільське господарство району (створеного в 1923 році). Серед селян розгорнувся кооперативний рух. Радянська влада подавала велику допомогу селянським кооперативним об'єднанням. У 1924 році організовано сільськогосподарське товариство «Плугатар», кредитно-кооперативне товариство «Працівник», наступного року - «Червоний господар». На початку 1928 року на базі цих кооперативів створено товариство спільного обробітку землі, а в 1930 році - сільськогосподарську артіль «III Інтернаціонал». Одночасно засновано машинно-тракторну станцію.
За час перших п'ятирічок зросла економіка Гайсина, поліпшився благоустрій, підвищився добробут трудящих. Значно розширилися консервний і цукровий заводи, державний млин № 17 та м'ясокомбінат, було створено інкубаторну станцію. На сторінках районної газети «За соціалістичне село» часто згадувались імена стахановців: Дем'яна Скрипки, тракториста Гайсинської МТС, апаратниці спиртового заводу ударниці М. А. Рокач, робітників цукрового заводу Ю. Коваля, П. П. Бондаря та В. Ф. Поляруша.
Гайсин значно виріс (тут мешкало 18,2 тис. чол.) і перетворився на один з економічних і культурних центрів Вінниччини. В місті було більше десяти промислових підприємств, які з року в рік нарощували свої виробничі потужності. Багато робилося щодо поліпшення благоустрою. На вулицях Леніна та Карла Маркса виросли нові багатоповерхові будинки. Лише в 1938 році на комунальні потреби міста витрачено понад 500 тис. крб. Невпинно зростав роздрібний товарооборот.
Чимало було зроблено і для розвитку охорони здоров'я населення. В місті працювали районна лікарня, пологовий будинок, 2 диспансери, жіноча та дитяча консультація. їх обслуговували 42 лікарі та 72 чоловіка середнього медичного персоналу. При районній лікарні обладнали електрокабінет, налагодили службу швидкої медичної допомоги. В Гайсині діяла і фельдшерсько-акушерська школа.
В період перших п'ятирічок розширено мережу шкіл. У Гайсині були 4 середні і одна неповна середня школи, в яких працювало понад 100 вчителів. В місті функціонували кінотеатр, вісім профспілкових клубів, дві бібліотеки (дитяча та для дорослих).
Продовжуючи традиції інтернаціональної дружби, мешканці Гайсина збирали кошти у фонд допомоги іспанським республіканцям. Так, учні і вчителі середньої школи № 1 зібрали близько тисячі карбованців Працівники районної газети «За соціалістичне село» та друкарні віддали у цей фонд свій одноденний заробіток.
Коли почалася Велика Вітчизняна війна проти німецьких фашистів, трудящі міста піднялися на захист своєї Батьківщини. Сотні мешканців Гайсина брали участь у будівництві оборонних споруд, які зводились вздовж Південного Бугу, допомагали збирати врожай, евакуювати підприємства на схід. Понад 1 тис. чоловік були в діючій армії.
В липні 1941 року розгорнулися запеклі бої за Гайсин. Прикриваючи відступ основних сил Червоної Армії, бійці 78-го полку 96-ї гірськострілецької дивізії вчинили стійкий опір німецько-фашистським військам у Тимарському лісі, неподалік станції Зятківці. Полк своїми діями значно затримав наступ ворога. Останніми захисниками Гайсина були 12 червоноармійців, що окопалися на території середньої школи № 1. Всі вони загинули смертю хоробрих у нерівному бою з гітлерівцями.
Окупанти вдерлися до Гайсина 25 липня 1941 року. Вони встановили в місті кривавий режим. Лише протягом вересня фашисти розстріляли 3 тис. радянських громадян. Особливо по-звірячому розправлялися з комуністами, комсомольцями. В неволю вивезли близько 2 тис. жителів міста. Окупанти створили в Гайсині пересильний табір для військовополонених. Тут людей піддавали тортурам. За час окупації населення міста зменшилося на 9458 чоловік. Фашисти зруйнували майже всі підприємства, 286 житлових будинків, пограбували колгосп «III Інтернаціонал».
Радянські патріоти вели активну боротьбу проти фашистських окупантів. Наприкінці 1941 року в Гайсині почала діяти підпільна організація на цукровому заводі, якою керував А. 3. Кропив'янський. В ній налічувалося
Гайсин
Сторінка 4 з 7
втрата, смутку немає місця в наших рядах і кращою пам'яттю про Ілліча буде повне досягнення союзу робітників і селян. З подвоєною енергією будемо продовжувати розпочату справу».За ленінським призовом у партію вступило 85 робітників міста, серед них 18 кращих виробничників цукрового заводу. 1925 року в місті налічувалося 590 комуністів, у т. ч. 378 робітників, 151 селянин. Протягом 1925-1928 pp. організовано партійні осередки трикотажної фабрики, млина, друкарні, винокурного заводу, артілі будівельників.
У 1925 році Гайсинський цукровий завод досяг довоєнного рівня виробництва. Одночасно з розширенням і реконструкцією старих підприємств споруджувалися нові: консервний завод, машиноремонтні майстерні, маслозавод, промкомбінат, хлібопекарня.
На основі нової економічної політики відроджувалося сільське господарство району (створеного в 1923 році). Серед селян розгорнувся кооперативний рух. Радянська влада подавала велику допомогу селянським кооперативним об'єднанням. У 1924 році організовано сільськогосподарське товариство «Плугатар», кредитно-кооперативне товариство «Працівник», наступного року - «Червоний господар». На початку 1928 року на базі цих кооперативів створено товариство спільного обробітку землі, а в 1930 році - сільськогосподарську артіль «III Інтернаціонал». Одночасно засновано машинно-тракторну станцію.
За час перших п'ятирічок зросла економіка Гайсина, поліпшився благоустрій, підвищився добробут трудящих. Значно розширилися консервний і цукровий заводи, державний млин № 17 та м'ясокомбінат, було створено інкубаторну станцію. На сторінках районної газети «За соціалістичне село» часто згадувались імена стахановців: Дем'яна Скрипки, тракториста Гайсинської МТС, апаратниці спиртового заводу ударниці М. А. Рокач, робітників цукрового заводу Ю. Коваля, П. П. Бондаря та В. Ф. Поляруша.
Гайсин значно виріс (тут мешкало 18,2 тис. чол.) і перетворився на один з економічних і культурних центрів Вінниччини. В місті було більше десяти промислових підприємств, які з року в рік нарощували свої виробничі потужності. Багато робилося щодо поліпшення благоустрою. На вулицях Леніна та Карла Маркса виросли нові багатоповерхові будинки. Лише в 1938 році на комунальні потреби міста витрачено понад 500 тис. крб. Невпинно зростав роздрібний товарооборот.
Чимало було зроблено і для розвитку охорони здоров'я населення. В місті працювали районна лікарня, пологовий будинок, 2 диспансери, жіноча та дитяча консультація. їх обслуговували 42 лікарі та 72 чоловіка середнього медичного персоналу. При районній лікарні обладнали електрокабінет, налагодили службу швидкої медичної допомоги. В Гайсині діяла і фельдшерсько-акушерська школа.
В період перших п'ятирічок розширено мережу шкіл. У Гайсині були 4 середні і одна неповна середня школи, в яких працювало понад 100 вчителів. В місті функціонували кінотеатр, вісім профспілкових клубів, дві бібліотеки (дитяча та для дорослих).
Продовжуючи традиції інтернаціональної дружби, мешканці Гайсина збирали кошти у фонд допомоги іспанським республіканцям. Так, учні і вчителі середньої школи № 1 зібрали близько тисячі карбованців Працівники районної газети «За соціалістичне село» та друкарні віддали у цей фонд свій одноденний заробіток.
Коли почалася Велика Вітчизняна війна проти німецьких фашистів, трудящі міста піднялися на захист своєї Батьківщини. Сотні мешканців Гайсина брали участь у будівництві оборонних споруд, які зводились вздовж Південного Бугу, допомагали збирати врожай, евакуювати підприємства на схід. Понад 1 тис. чоловік були в діючій армії.
В липні 1941 року розгорнулися запеклі бої за Гайсин. Прикриваючи відступ основних сил Червоної Армії, бійці 78-го полку 96-ї гірськострілецької дивізії вчинили стійкий опір німецько-фашистським військам у Тимарському лісі, неподалік станції Зятківці. Полк своїми діями значно затримав наступ ворога. Останніми захисниками Гайсина були 12 червоноармійців, що окопалися на території середньої школи № 1. Всі вони загинули смертю хоробрих у нерівному бою з гітлерівцями.
Окупанти вдерлися до Гайсина 25 липня 1941 року. Вони встановили в місті кривавий режим. Лише протягом вересня фашисти розстріляли 3 тис. радянських громадян. Особливо по-звірячому розправлялися з комуністами, комсомольцями. В неволю вивезли близько 2 тис. жителів міста. Окупанти створили в Гайсині пересильний табір для військовополонених. Тут людей піддавали тортурам. За час окупації населення міста зменшилося на 9458 чоловік. Фашисти зруйнували майже всі підприємства, 286 житлових будинків, пограбували колгосп «III Інтернаціонал».
Радянські патріоти вели активну боротьбу проти фашистських окупантів. Наприкінці 1941 року в Гайсині почала діяти підпільна організація на цукровому заводі, якою керував А. 3. Кропив'янський. В ній налічувалося