Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
З особливим піднесенням жителі Гайсина відзначили 300-річчя возз'єднання України з Росією. З цієї нагоди виконком Гайсинської міської Ради депутатів трудящих прийняв рішення про перейменування вулиці Комунальної на Богдана Хмельницького, а Брацлавської - на Івана Богуна. В центрі міста відкрито новий парк культури та відпочинку ім. Богдана Хмельницького, в ньому встановлено погруддя гетьмана та діячів української і російської культури.
В 1959 році почато реконструкцію Гайсинського цукрового заводу. Тут встановлено дві турбіни потужністю в 3500 квт, споруджено ТЕЦ, запроваджено нові машини і механізми. Завод переведено на рідке паливо, більшість виробничих процесів механізовано й автоматизовано. Пісдя реконструкції потужність заводу зросла майже вдвоє.
Консервний завод перетворився на одне з найбільших консервних підприємств області. В 1967 році тут введено в дію новий томатний цех, в якому обладнано автоматичну лінію. Це дало можливість збільшити випуск продукції майже втроє. Завод щорічно випускає 13 млн. умовних банок консервів. Істотні зміни відбулися на Гайсинській швейній фабриці, яка теж значно розширена. В приміщенні нового пошивного цеху встановлено швидкохідні універсальні машини, впроваджено комплексну механізацію трудомістких процесів.
В зв'язку з реорганізацією промислової кооперації колишня артіль, що випускала бочкотару і кошики, перетворена в державну меблеву фабрику. Невелика цегельня стала потужним заводом, що дає понад 3 млн. штук цегли на рік. Решта артілей влилася до пром- і харчокомбінату. На базі державного млина № 17 створено комбінат хлібопродуктів.
З початку семирічки сотні робітників гайсинських підприємств включилися в патріотичний рух за комуністичну працю. 1960 року бригади Є. І. Кочетової та А. О. Кравцової із швейної фабрики і столярний цех меблевої фабрики на чолі з майстром М. Б. Стародубом перші в місті завоювали звання колективів комуністичної праці. Бригада швейниць, очолювана Є. І. Кочетовою, протягом тривалого часу систематично перевиконувала завдання. Є. І. Кочетова нагороджена орденом Трудового Червоного Прапора. Ударниця комуністичної праці з швейної фабрики Л. П. Лінчевська була делегатом XXIII з'їзду КП України. Всі 17 промислових підприємств міста в 1965 році випустили продукції майже в два рази більше, ніж на початку семирічки.
У роки восьмої п'ятирічки на підприємствах Гайсина кипіла напружена праця. Величезним стимулом соціалістичного змагання було прагнення трудящих гідно відзначити 100-річчя з дня народження В. І. Леніна. В місті з'явилися 151 бригада і 1198 ударників комуністичної праці.
На підприємствах розширювалися існуючі цехи, споруджувалися нові, запроваджувалася нова техніка. За цей період цукровий завод збільшив переробку сировини за добу на 10 тис. цнт, випуск валової продукції меблевої і швейної фабрик, заводу оцинкованого посуду зріс майже вдвоє. Комбінат хлібопродуктів 5 років підряд завойовував перехідний Червоний прапор Державного комітету хлібопродуктів при Раді Міністрів УРСР і республіканського комітету профспілки працівників сільського господарства і заготівель. 9 працівників цукрового заводу нагороджено значком «Відмінник соціалістичного змагання УРСР». 1298 працівників підприємств та установ Гайсина удостоєні ювілейних ленінських медалей. Серед них і кавалери ордена Леніна: слюсар цукрового заводу В. Ф. Поляруш, секретар парторганізації нафтобази А. К. Щербатюк, шофер автопідприємства І. У. Олійник та інші.
Всі гайсинські підприємства завершили виконання плану восьмої п'ятирічки до 7 листопада 1970 року. Обсяг їх валової продукції збільшився на 43 проценти. Знаменно, що основою цього зростання була більш висока продуктивність праці. Серед робітників дедалі ширився рух за оволодіння суміжними професіями. Значних успіхів у цій справі досягли ударники комуністичної праці. По кілька спеціальностей мають газозварник заводу О. С. Родіонов, слюсар «Сільгосптехніки» А. Н. Іванченко, шофер автобази І. А. Таганцев. їх удостоєно ордена Леніна. 76 передовиків виробництва, які відзначилися в це п'ятиріччя, нагороджено орденами й медалями.
В будь-якій справі на кожному підприємстві завжди відчувалась авангардна роль комуністів та комсомольців. Вони дбають і про комуністичну працю й про виховання трудящих в дусі радянського патріотизму й пролетарського інтернаціоналізму. Наприкінці 1962 року Гайсин відвідала делегація Келецького воєводства ПНР. В складі української молодіжної делегації в Польщі побувала група гай- синців. їздили до Чехословаччини робітники цукрового заводу та працівники шкіл. Гайсинські учні листуються з дітьми Чехословаччини, НДР, Угорщини.
Росте і впорядковується місто. У 60-х роках зведено будинок культури на 780 місць, школу-інтернат, широкоекранний кінотеатр, третю чергу водогону. На новому житловому масиві виросли багатоповерхові будинки.
Гайсин
Сторінка 6 з 7
Розширилася й мережа шкіл, клубів, лікувальних установ. У ці роки відкрито вечірню та денну школи.З особливим піднесенням жителі Гайсина відзначили 300-річчя возз'єднання України з Росією. З цієї нагоди виконком Гайсинської міської Ради депутатів трудящих прийняв рішення про перейменування вулиці Комунальної на Богдана Хмельницького, а Брацлавської - на Івана Богуна. В центрі міста відкрито новий парк культури та відпочинку ім. Богдана Хмельницького, в ньому встановлено погруддя гетьмана та діячів української і російської культури.
В 1959 році почато реконструкцію Гайсинського цукрового заводу. Тут встановлено дві турбіни потужністю в 3500 квт, споруджено ТЕЦ, запроваджено нові машини і механізми. Завод переведено на рідке паливо, більшість виробничих процесів механізовано й автоматизовано. Пісдя реконструкції потужність заводу зросла майже вдвоє.
Консервний завод перетворився на одне з найбільших консервних підприємств області. В 1967 році тут введено в дію новий томатний цех, в якому обладнано автоматичну лінію. Це дало можливість збільшити випуск продукції майже втроє. Завод щорічно випускає 13 млн. умовних банок консервів. Істотні зміни відбулися на Гайсинській швейній фабриці, яка теж значно розширена. В приміщенні нового пошивного цеху встановлено швидкохідні універсальні машини, впроваджено комплексну механізацію трудомістких процесів.
В зв'язку з реорганізацією промислової кооперації колишня артіль, що випускала бочкотару і кошики, перетворена в державну меблеву фабрику. Невелика цегельня стала потужним заводом, що дає понад 3 млн. штук цегли на рік. Решта артілей влилася до пром- і харчокомбінату. На базі державного млина № 17 створено комбінат хлібопродуктів.
З початку семирічки сотні робітників гайсинських підприємств включилися в патріотичний рух за комуністичну працю. 1960 року бригади Є. І. Кочетової та А. О. Кравцової із швейної фабрики і столярний цех меблевої фабрики на чолі з майстром М. Б. Стародубом перші в місті завоювали звання колективів комуністичної праці. Бригада швейниць, очолювана Є. І. Кочетовою, протягом тривалого часу систематично перевиконувала завдання. Є. І. Кочетова нагороджена орденом Трудового Червоного Прапора. Ударниця комуністичної праці з швейної фабрики Л. П. Лінчевська була делегатом XXIII з'їзду КП України. Всі 17 промислових підприємств міста в 1965 році випустили продукції майже в два рази більше, ніж на початку семирічки.
У роки восьмої п'ятирічки на підприємствах Гайсина кипіла напружена праця. Величезним стимулом соціалістичного змагання було прагнення трудящих гідно відзначити 100-річчя з дня народження В. І. Леніна. В місті з'явилися 151 бригада і 1198 ударників комуністичної праці.
На підприємствах розширювалися існуючі цехи, споруджувалися нові, запроваджувалася нова техніка. За цей період цукровий завод збільшив переробку сировини за добу на 10 тис. цнт, випуск валової продукції меблевої і швейної фабрик, заводу оцинкованого посуду зріс майже вдвоє. Комбінат хлібопродуктів 5 років підряд завойовував перехідний Червоний прапор Державного комітету хлібопродуктів при Раді Міністрів УРСР і республіканського комітету профспілки працівників сільського господарства і заготівель. 9 працівників цукрового заводу нагороджено значком «Відмінник соціалістичного змагання УРСР». 1298 працівників підприємств та установ Гайсина удостоєні ювілейних ленінських медалей. Серед них і кавалери ордена Леніна: слюсар цукрового заводу В. Ф. Поляруш, секретар парторганізації нафтобази А. К. Щербатюк, шофер автопідприємства І. У. Олійник та інші.
Всі гайсинські підприємства завершили виконання плану восьмої п'ятирічки до 7 листопада 1970 року. Обсяг їх валової продукції збільшився на 43 проценти. Знаменно, що основою цього зростання була більш висока продуктивність праці. Серед робітників дедалі ширився рух за оволодіння суміжними професіями. Значних успіхів у цій справі досягли ударники комуністичної праці. По кілька спеціальностей мають газозварник заводу О. С. Родіонов, слюсар «Сільгосптехніки» А. Н. Іванченко, шофер автобази І. А. Таганцев. їх удостоєно ордена Леніна. 76 передовиків виробництва, які відзначилися в це п'ятиріччя, нагороджено орденами й медалями.
В будь-якій справі на кожному підприємстві завжди відчувалась авангардна роль комуністів та комсомольців. Вони дбають і про комуністичну працю й про виховання трудящих в дусі радянського патріотизму й пролетарського інтернаціоналізму. Наприкінці 1962 року Гайсин відвідала делегація Келецького воєводства ПНР. В складі української молодіжної делегації в Польщі побувала група гай- синців. їздили до Чехословаччини робітники цукрового заводу та працівники шкіл. Гайсинські учні листуються з дітьми Чехословаччини, НДР, Угорщини.
Росте і впорядковується місто. У 60-х роках зведено будинок культури на 780 місць, школу-інтернат, широкоекранний кінотеатр, третю чергу водогону. На новому житловому масиві виросли багатоповерхові будинки.