Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Трудящі Гайсина взяли участь у подільському повстанні проти петлюрівців, що почалося в ніч на 18 січня 1919 року. Хоч Директорії вдалося придушити це повстання, воно відіграло велику роль, бо розхитало тили петлюрівців, сприяло успішним діям Червоної Армії. 23 березня 1919 року 7-й Сумський радянський полк разом з партизанськими загонами визволив Гайсин. До скликання Ради робітничих та селянських депутатів
владу здійснював Гайсинський повітовий військово- революційний комітет. Партійна організація і ревком спрямували всю увагу на нормалізацію життя міста, політичне виховання робітників, селян і червоно- армійців. Уже в кінці березня почала виходити більшовицька газета «Прапор комунізму». Незабаром відкрили червоноармійський клуб ім. Свердлова. Для трудящих читали лекції на теми: «Значення загальної письменності», «Що таке комуна» тощо. 10 травня 1919 року в Гайсині відновила діяльність Рада робітничих, селянських і червоноармійських депутатів.
Але вороги Радянської влади ще не склали зброї. Куркульські банди тероризували населення, чинили диверсії на залізницях. Від рук бандитів загинули члени Гайсинського ревкому Вдовиченко, Гнило зуб, Богачук, Бабур та ін. Бандити по-звірячому вбили військового комісара Міхейкіна, уповноваженого ЦК КП(б) України.
На боротьбу з бандитами піднялось усе трудяще населення міста, сюди також було направлено 45-у стрілецьку дивізію Червоної Армії. Боротьба була кровопролитною. З початку травня до середини липня 1919 року Гайсин вісім раз потрапляв до рук петлюрівських бандитів. Лише 27 лютого 1920 року вся влада в Гайсині перейшла до ревному.
В полум'ї громадянської війни росла й міцніла міська партійна організація. На початку квітня 1920 року в ній налічувалося 35 комуністів. Найголовнішим у той час для комуністів було зміцнення місцевих органів Радянської влади. 9 квітня в Гайсині створено відділення робітничо-селянської інспекції, яке стежило за виконанням декретів Радянської влади.
Та й цього разу перепочинок був дуже короткий -15 травня польські
мілітаристи разом з петлюрівцями захопили місто. 14 червня частини Червоної Армії визволили Гайсин, і в місті остаточно встановилася Радянська влада. Було створено особливий відділ для боротьби з контрреволюцією. В червні націоналізовано тютюнову фабрику, друкарню, книжкові магазини та 82 житлові будинки. Щоб повніше забезпечувати трудящих Гайсина продовольчими товарами, ревком прийняв обов'язкову постанову про встановлення твердих цін на продукти харчування.
Значну допомогу в р відянському будівництві Гайсинському повітовому військово-революційному комітету подав штаб 45-ї стрілецької дивізії. Командир дивізії Й. Е. Якір був тоді начальником гарнізону Гайсина. Восени 1920 року на суботниках трудящі разом з червоноармійцями заготовляли дрова для залізниці та для частин Червоної Армії.
Хоч закінчилася громадянська війна, в повіті ще діяли різні банди. На їх розгром були кинуті частини Червоної Армії, зокрема дивізія, очолювана героєм громадянської війни Г. І. Котовським. В умовах післявоєнної розрухи ревкоми та партійні організації особливу увагу звернули на відновлення та активізацію профспілкових і заводських комітетів, комсомольських організацій, яких 1921 року в повіті було 10, та створення комітетів незаможних селян. Трудящі з ентузіазмом відбудовували зруйноване господарство, У травні 1921 року розпочали роботу олійниця, тютюнова фабрика, пивоварний, миловарний, салотопний та шкіряний заводи, а також кілька промислових артілей, млин, обозна майстерня. В 1923 році відбудовано найбільше підприємство міста - Гайсинський цукровий завод.
Внаслідок засухи 1921 року голод охопив багато районів країни. Трудящі Гайсина подали допомогу робітникам пролетарських центрів Росії хлібом та іншими продуктами. Вони прийняли 180 дітей, евакуйованих з Поволжя.
Партійні та комсомольські органи виховували трудящих в дусі пролетарського інтернаціоналізму і дружби народів. Мешканці Гайсина уважно стежили за революційними боями німецького пролетаріату в 1923 році. На підприємствах, в установах, у кожному комсомольському осередку були створені кутки «Німеччина», які зібрали значні суми грошей і надіслали у фонд допомоги дітям німецьких робітників. 1925 року гайсинські комсомольці вирішили взяти шефство над Люблінською комсомольською організацією (Польща). Об'єднані збори партійних, комсомольських та профспілкових організацій в червні 1926 року висловили повну солідарність з трудящими Західної Європи і закликали всіх жителів міста підтримати матеріально й морально революціонерів, що поневіряються в тюрмах, та їх сім'ї.
Смерть В. І. Леніна була тяжкою втратою для радянських людей. У Гайсині і селах відбулися багатолюдні мітинги. Комуністи надіслали телеграму в ЦК РКП(б), в якій говорилося: «З великою скорботою ми слухали звістку про тяжку втрату, яка спіткала нашу партію, про смерть любимого вождя Ілліча, але, пам'ятаючи його заповіти, ми запевняємо, що якою б тяжкою не була
Гайсин
Сторінка 3 з 7
справжнє обличчя Директорії.Трудящі Гайсина взяли участь у подільському повстанні проти петлюрівців, що почалося в ніч на 18 січня 1919 року. Хоч Директорії вдалося придушити це повстання, воно відіграло велику роль, бо розхитало тили петлюрівців, сприяло успішним діям Червоної Армії. 23 березня 1919 року 7-й Сумський радянський полк разом з партизанськими загонами визволив Гайсин. До скликання Ради робітничих та селянських депутатів
Але вороги Радянської влади ще не склали зброї. Куркульські банди тероризували населення, чинили диверсії на залізницях. Від рук бандитів загинули члени Гайсинського ревкому Вдовиченко, Гнило зуб, Богачук, Бабур та ін. Бандити по-звірячому вбили військового комісара Міхейкіна, уповноваженого ЦК КП(б) України.
На боротьбу з бандитами піднялось усе трудяще населення міста, сюди також було направлено 45-у стрілецьку дивізію Червоної Армії. Боротьба була кровопролитною. З початку травня до середини липня 1919 року Гайсин вісім раз потрапляв до рук петлюрівських бандитів. Лише 27 лютого 1920 року вся влада в Гайсині перейшла до ревному.
В полум'ї громадянської війни росла й міцніла міська партійна організація. На початку квітня 1920 року в ній налічувалося 35 комуністів. Найголовнішим у той час для комуністів було зміцнення місцевих органів Радянської влади. 9 квітня в Гайсині створено відділення робітничо-селянської інспекції, яке стежило за виконанням декретів Радянської влади.
Та й цього разу перепочинок був дуже короткий -15 травня польські
мілітаристи разом з петлюрівцями захопили місто. 14 червня частини Червоної Армії визволили Гайсин, і в місті остаточно встановилася Радянська влада. Було створено особливий відділ для боротьби з контрреволюцією. В червні націоналізовано тютюнову фабрику, друкарню, книжкові магазини та 82 житлові будинки. Щоб повніше забезпечувати трудящих Гайсина продовольчими товарами, ревком прийняв обов'язкову постанову про встановлення твердих цін на продукти харчування.
Значну допомогу в р відянському будівництві Гайсинському повітовому військово-революційному комітету подав штаб 45-ї стрілецької дивізії. Командир дивізії Й. Е. Якір був тоді начальником гарнізону Гайсина. Восени 1920 року на суботниках трудящі разом з червоноармійцями заготовляли дрова для залізниці та для частин Червоної Армії.
Хоч закінчилася громадянська війна, в повіті ще діяли різні банди. На їх розгром були кинуті частини Червоної Армії, зокрема дивізія, очолювана героєм громадянської війни Г. І. Котовським. В умовах післявоєнної розрухи ревкоми та партійні організації особливу увагу звернули на відновлення та активізацію профспілкових і заводських комітетів, комсомольських організацій, яких 1921 року в повіті було 10, та створення комітетів незаможних селян. Трудящі з ентузіазмом відбудовували зруйноване господарство, У травні 1921 року розпочали роботу олійниця, тютюнова фабрика, пивоварний, миловарний, салотопний та шкіряний заводи, а також кілька промислових артілей, млин, обозна майстерня. В 1923 році відбудовано найбільше підприємство міста - Гайсинський цукровий завод.
Внаслідок засухи 1921 року голод охопив багато районів країни. Трудящі Гайсина подали допомогу робітникам пролетарських центрів Росії хлібом та іншими продуктами. Вони прийняли 180 дітей, евакуйованих з Поволжя.
Партійні та комсомольські органи виховували трудящих в дусі пролетарського інтернаціоналізму і дружби народів. Мешканці Гайсина уважно стежили за революційними боями німецького пролетаріату в 1923 році. На підприємствах, в установах, у кожному комсомольському осередку були створені кутки «Німеччина», які зібрали значні суми грошей і надіслали у фонд допомоги дітям німецьких робітників. 1925 року гайсинські комсомольці вирішили взяти шефство над Люблінською комсомольською організацією (Польща). Об'єднані збори партійних, комсомольських та профспілкових організацій в червні 1926 року висловили повну солідарність з трудящими Західної Європи і закликали всіх жителів міста підтримати матеріально й морально революціонерів, що поневіряються в тюрмах, та їх сім'ї.
Смерть В. І. Леніна була тяжкою втратою для радянських людей. У Гайсині і селах відбулися багатолюдні мітинги. Комуністи надіслали телеграму в ЦК РКП(б), в якій говорилося: «З великою скорботою ми слухали звістку про тяжку втрату, яка спіткала нашу партію, про смерть любимого вождя Ілліча, але, пам'ятаючи його заповіти, ми запевняємо, що якою б тяжкою не була