Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
На промислових підприємствах Гайсина в 1906-1907 pp. розповсюджувалися праці В. І. Леніна2, більшовицька газета «Пролетарий». В березні 1906 року одне за одним летіли термінові донесення губернаторові про надзвичайно тривожний стан у Гайсині, про появу прокламацій із закликами до збройних виступів, про необхідність негайно подати військову допомогу. Не припинявся і страйковий рух. У липні 1906 року знову страйкували майже всі робітники гайсинських підприємств, а також ремісники - кравці, теслярі, столяри. Власники змушені були скоротити робочий день на 1 годину 15 хвилин та піти на інші поступки.
В період реакції, використавши приплив дешевої робочої сили, хазяї зменшили заробітну плату багатьом категоріям робітників, підвищили квартирну плату. Швидко зросли ціни на товари першої потреби.
На 13,2 тис. населення в місті 1911 року було лише дві лікарні на 46 ліжок. У 1913 році відкрили земську аптеку, яка тоді була єдиною на весь Південно-Західний край5.
На початку XX ст. ніяких зрушень у справі освіти не відбулося - в Гайсині діяли тільки церковнопарафіяльна школа й міське двокласне училище. Письменність населення становила 25 процентів. У 1902 році в Гайсині відкрили бібліотеку ім. О. С. Пушкіна, Кожний читач, згідно із статутом цієї бібліотеки, сплачував З крб. річних членських внесків. Користуватися нею м:огли тільки заможні.
Нове піднесення революційного руху, що було викликано ленськими подіями, проявилося і в Гайсині. Великий страйк робітників Соболівського цукрового заводу відбувся в червні 1912 року на знак протесту проти звільнення з роботи тих, хто вів революційну агітацію. В ньому взяли участь 400 чоловік. На підтримку соболівців виступили робітники Гайсинського цукрового заводу та навколишніх сіл. Страйкарі трималися стійко, й адміністрація змушена була задовольнити їхні вимоги - поновити на роботі звільнених та підвищити оплату праці на бурякових плантаціях.
Перша світова війна значно погіршила становище селян і робітників. Більшість чоловіків мобілізували до армії. Близько 50 проц. коней і значну кількість худоби було реквізовано. Через нестачу сировини і робочих рук багато підприємств не працювало. Зокрема, було законсервовано Гайсинський винокурний завод. Імперіалістична війна принесла трудящим голод, безробіття, ще більш жорстоку експлуатацію.
Як тільки трудящі Гайсина дізналися про лютневі події 1917 року в Петрограді, відбулася демонстрація робітників та солдатів місцевого гарнізону. Були розгромлені поліцейське управління і в'язниця, звільнено понад 220 в'язнів і знищено слідчі документи. Вже в перші дні березня 1917 року в Гайсині виникла Рада робітничих і селянських депутатів. Місцева буржуазія, намагаючись утримати владу в своїх руках, утворила т. зв. раду громадських організацій. Але ця рада авторитету не мала, бо її діяльність зводилася до демагогічних обіцянок і підтримки буржуазного Тимчасового уряду. В квітні було створено профспілкову організацію. Спеціальна комісія, призначена нею, прийняла рішення запровадити 8-го динний робочий день.
Після липневих подій у Петрограді обстановка в країні стала напруженою» Для захисту завоювань революції гайсинські більшовики створили комітет. Щоб запобігти виступам корніловців, більшовики Гайсина 1 вересня 1917 року взяли під свій контроль пошту, телеграф.
З великою радістю дізналися трудящі Гайсина про перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції. Відразу вони роззброїли загони, що підтримували Тимчасовий уряд. Було запроваджено робітничий контроль на цукровому заводі та інших підприємствах. Однак восрни 1917 року владу захопила в свої руки буржуазно-націоналістична Центральна рада. Більшовики змушені були перейти тимчасово на нелегальне становище та готувати сили до повалення органів Центральної ради. Вони закликали трудящих не виконувати розпоряджень запроданців, не платити податків. Помічниками в пропаганді революційних ідей були солдати-більшовики, які прибули з центральних губерній Росії.
Щоб подолати контрреволюцію і виконати рішення Першого Всеукраїнського з'їзду Рад, трудящі Гайсина беруться, до зброї. «Спасіння ніякого,-скаржився повітовий комісар,- сили немає. Поліція нічого не може зробити»а В січні 1918 року за допомогою революційних військових частин, що прийшли з Вінниці, в Гайсині встановлено Радянську владу Та вже на початку березня сюди вдерлися австро- німецькі загарбники.
У червні 1918 року в Гайсині прокотилася хвиля революційних заворушень. Саме в цей час оформилася Гайсинська підпільна більшовицька організація, в складі її було 18 членів партії і 20 співчуваючих. Перебуваючи в підпіллі, більшовики очолили боротьбу трудящих міста проти націоналістичної контрреволюції, що утвердилася після краху австро-німецької окупації. Вони агітували солдатів петлюрівських частин, розповсюджували газету «Киевский коммунист», більшовицькі листівки, у яких викривалося
Гайсин
Сторінка 2 з 7
соціал-демократичної організації - вчителів П. Крошку, Г. А. Ксендзюка та інших. Ті, хто залишився на волі, змушені були піти в глибоке підпілля.На промислових підприємствах Гайсина в 1906-1907 pp. розповсюджувалися праці В. І. Леніна2, більшовицька газета «Пролетарий». В березні 1906 року одне за одним летіли термінові донесення губернаторові про надзвичайно тривожний стан у Гайсині, про появу прокламацій із закликами до збройних виступів, про необхідність негайно подати військову допомогу. Не припинявся і страйковий рух. У липні 1906 року знову страйкували майже всі робітники гайсинських підприємств, а також ремісники - кравці, теслярі, столяри. Власники змушені були скоротити робочий день на 1 годину 15 хвилин та піти на інші поступки.
В період реакції, використавши приплив дешевої робочої сили, хазяї зменшили заробітну плату багатьом категоріям робітників, підвищили квартирну плату. Швидко зросли ціни на товари першої потреби.
На 13,2 тис. населення в місті 1911 року було лише дві лікарні на 46 ліжок. У 1913 році відкрили земську аптеку, яка тоді була єдиною на весь Південно-Західний край5.
На початку XX ст. ніяких зрушень у справі освіти не відбулося - в Гайсині діяли тільки церковнопарафіяльна школа й міське двокласне училище. Письменність населення становила 25 процентів. У 1902 році в Гайсині відкрили бібліотеку ім. О. С. Пушкіна, Кожний читач, згідно із статутом цієї бібліотеки, сплачував З крб. річних членських внесків. Користуватися нею м:огли тільки заможні.
Нове піднесення революційного руху, що було викликано ленськими подіями, проявилося і в Гайсині. Великий страйк робітників Соболівського цукрового заводу відбувся в червні 1912 року на знак протесту проти звільнення з роботи тих, хто вів революційну агітацію. В ньому взяли участь 400 чоловік. На підтримку соболівців виступили робітники Гайсинського цукрового заводу та навколишніх сіл. Страйкарі трималися стійко, й адміністрація змушена була задовольнити їхні вимоги - поновити на роботі звільнених та підвищити оплату праці на бурякових плантаціях.
Перша світова війна значно погіршила становище селян і робітників. Більшість чоловіків мобілізували до армії. Близько 50 проц. коней і значну кількість худоби було реквізовано. Через нестачу сировини і робочих рук багато підприємств не працювало. Зокрема, було законсервовано Гайсинський винокурний завод. Імперіалістична війна принесла трудящим голод, безробіття, ще більш жорстоку експлуатацію.
Як тільки трудящі Гайсина дізналися про лютневі події 1917 року в Петрограді, відбулася демонстрація робітників та солдатів місцевого гарнізону. Були розгромлені поліцейське управління і в'язниця, звільнено понад 220 в'язнів і знищено слідчі документи. Вже в перші дні березня 1917 року в Гайсині виникла Рада робітничих і селянських депутатів. Місцева буржуазія, намагаючись утримати владу в своїх руках, утворила т. зв. раду громадських організацій. Але ця рада авторитету не мала, бо її діяльність зводилася до демагогічних обіцянок і підтримки буржуазного Тимчасового уряду. В квітні було створено профспілкову організацію. Спеціальна комісія, призначена нею, прийняла рішення запровадити 8-го динний робочий день.
Після липневих подій у Петрограді обстановка в країні стала напруженою» Для захисту завоювань революції гайсинські більшовики створили комітет. Щоб запобігти виступам корніловців, більшовики Гайсина 1 вересня 1917 року взяли під свій контроль пошту, телеграф.
З великою радістю дізналися трудящі Гайсина про перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції. Відразу вони роззброїли загони, що підтримували Тимчасовий уряд. Було запроваджено робітничий контроль на цукровому заводі та інших підприємствах. Однак восрни 1917 року владу захопила в свої руки буржуазно-націоналістична Центральна рада. Більшовики змушені були перейти тимчасово на нелегальне становище та готувати сили до повалення органів Центральної ради. Вони закликали трудящих не виконувати розпоряджень запроданців, не платити податків. Помічниками в пропаганді революційних ідей були солдати-більшовики, які прибули з центральних губерній Росії.
Щоб подолати контрреволюцію і виконати рішення Першого Всеукраїнського з'їзду Рад, трудящі Гайсина беруться, до зброї. «Спасіння ніякого,-скаржився повітовий комісар,- сили немає. Поліція нічого не може зробити»а В січні 1918 року за допомогою революційних військових частин, що прийшли з Вінниці, в Гайсині встановлено Радянську владу Та вже на початку березня сюди вдерлися австро- німецькі загарбники.
У червні 1918 року в Гайсині прокотилася хвиля революційних заворушень. Саме в цей час оформилася Гайсинська підпільна більшовицька організація, в складі її було 18 членів партії і 20 співчуваючих. Перебуваючи в підпіллі, більшовики очолили боротьбу трудящих міста проти націоналістичної контрреволюції, що утвердилася після краху австро-німецької окупації. Вони агітували солдатів петлюрівських частин, розповсюджували газету «Киевский коммунист», більшовицькі листівки, у яких викривалося