Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Дашів

Сторінка 1 з 5
Дашів - селище міського типу (з 1959 року), центр селищної Ради. Розташований на мальовничих берегах річки Собі - лівої притоки Південного Бугу, за 14 км від залізничної станції Фронтівка, за 22 км від райцентру. Дашів перетинає автодорога Липовець-Умань. Населення - 5680 чоловік.
Дашів як населений пункт існує давно. Перша згадка про нього належить до початку XV ст. Тоді Дашів являв собою замок, оточений високим валом і повноводною річкою Собі.
До XVII ст. Дашів був одним поселенням. З розвитком містечка поступово утворилася нова частина його - Новий Дашів. Документи XIX ст. вказують на існування Нового й Старого Дашева.
За даними подимного перепису 1629 року, в Дашеві нараховувалося 3215 чоловік населення, переважно селян-кріпаків. Пани й орендарі жорстоко експлуатували селян. Панщину відробляли по 4-5 днів на тиждень. Крім оброку, 536 селянських господарств платили ще й т. зв. подимне.
Містечко Дашів у першій половині XVII ст. було одним з ремісничих центрів на Поділлі. В ньому проживало до 300 ткачів і шевців. Але й ця група населення зазнавала великого гніту від польсько-шляхетських поневолювачів та українських феодалів. Крім того, населення Дашева терпіло через часті татарсько-турецькі напади.
Не витримуючи феодального гніту, жителі Дашева вступали до загонів повстанців. У період народно-визвольної війни українського народу проти феодально- кріпосницького та національно-релігійного гноблення (1648-1654 pp.) в районі Дашева відбувалися бої українських селян та козацьких загонів Максима Кривоноса з польсько-шляхетськими військами. На околицях селища збереглися укріплення - німі свідки цих битв. У 1648 році селянсько-козацйкі загони Максима Кривоноса визволили Дашів з-під гніту польської шляхти. Відтоді до 1712 року Дашів був сотенним містечком Кальницького (Вінницького)6 та Брацлавського полків. На чолі сотні тривалий час стояв Грицько Сурмач.
Населення Дашева брало участь також у народному повстанні 1702-1704 pp. Селяни прагнули назавжди позбутися гнобителів. «За Віслу треба прогнати польських панів, щоб більше тут і ноги не було»,- вимагали вони. В 30-х роках XVIII ст. прокотилася хвиля гайдамацького руху проти шляхетського панування. В районі Дашева діяв загін Верлана - одного з відомих ватажків селянсько-гайдамацького повстання 1734 року. У 1737 році під Дашевом гайдамаки розгромили великий загін шляхти. Під час Коліївщини жителі Дашева і навколишніх сіл разом з гайдамацькими загонами громили шляхту, палили панські маєтки. Через містечко проходили загони Максима Залізняка. Селянські виступи проти гнобителів були жорстоко придушені польсько-шляхетськими і царськими військами.
Містечко Дашів у другій половині XVIII століття стало володінням графа Плятера, а в останні роки цього ж століття перейшло до польського магната В. Потоцького. Після возз'єднання Правобережної України з Росією містечко ввійшло до складу Подільської губернії.
Географічне розташування Дашева на кордоні Київської і Подільської губерній, на шляху з Липовця на Умань сприяло розвитку торгівлі, зростанню населення. Раз на два тижні в містечку відбувалися великі ярмарки. В 1859 році в ньому мешкало 4769 чоловік.
В першій половині XIX ст. пожвавлюється економічне життя містечка. В 1845 році тут були суконна й полотняна мануфактури, на яких працювало 70 вільнонайманих робітників, каретна фабрика, винокурний, лісопильний і черепичний заводи, водяний млин. Селяни панського маєтку, до якого, за даними інвентарної комісії 1851 року, належали Старий і Новий Дашів та ще 10 сіл, несли важкий тягар панщини, виконували багато різних повинностей. Власного хліба їм не вистачало і, щоб прохарчуватися, більшості з них доводилось щорічно ходити на заробітки. Про культуру й здоров'я трудящих ніхто не дбав. На містечко і кілька навколишніх сіл припадала лікарня з одним лікарем. Загальноосвітньої школи в Даше в і взагалі не було. Зате діяли дві православні церкви, синагога.
Скасування кріпацтва не принесло очікуваного полегшення. Поміщики відрі» еували собі кращі землі, які належали селянам, відводячи їм за викуп гірші, розташовані далеко від хат. Дашівські хлібороби мали заплатити за одну десятину землі 102 крб. викупу. Не погоджуючись з такою «волею», селяни відмовлялися працювати на панів, рубали ліс, нищили посіви, палили поміщицькі маєтки. За несплату боргів поміщики, лихварі відбирали у них землю. Обезземелені селяни змушені були йти на заробітки. Лише 1885 року по Дашівській волості було видано 140 паспортів на відхідництво. Селяни наймалися також до місцевих панів, орендарів, куркулів. Наявність великої кількості дешевих робочих рук сприяла розвитку промисловості, зростанню містечка. В 1886 році Дашів став центром волості. 1872 року на його околиці швейцарець Ф. Енні збудував цукроварню. В 1881 році там, де був старий дерев'яний млин, збудували кам'яний крупчатовальцьовий млин. Орендував його австрієць X. Лангер. У 1895-1897 pp. споруджено два невеликі


Дашів