Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Дашів

Сторінка 2 з 5
чавуноливарні заводи, де виробляли букси до возів, кінні приводи до січкарень, пічне литво, чавунний посуд тощо. Було збудовано також винокурний завод та інші підприємства. Робітники працювали за важких умов. 1878 року внаслідок відсутності техніки безпеки на винокурному заводі стався вибух парового котла, який призвів до людських жертв.
Тяжке економічне становище і політичне безправ'я селян, робітників і ремісників породжувало невдоволення трудящих, посилювало революційні настроїв Революційна хвиля, що охопила всю Росію, мала певний відгук і в Дашеві. 1905 року найбільш свідомі робітники організували підпільний соціал-демократичний гурток. Члени його розповсюджували серед населення революційну літературу, вели політичну агітацію, вивісили на будинку бібліотеки червоний прапор з революційними гаслами. Листівки Уманської соціал-демократичної групи «Маніфест», «Чого хочуть люди, що ходять з червоним прапором», «Як відібрати землю у поміщиків» та ін., які з'явилися у Дашеві, закликали трудящих до революційних виступів, до повалення існуючого ладу. Не припинялася революційна пропаганда і після революції 1905-1907 років.
Після поразки революції життя трудящих погіршало. Щоправда, селянам надавалося право закріплювати землю в особисту власність, але, не маючи робочої худоби, біднота змушена була продавати землю куркулям. У 1912 році в Дашеві проживало 6 тис. чоловік. 183 селянські господарства мали по 4 десятини землі, 462 - від 2 до 4 десятин, близько 100 господарств були безземельними. За даними анкети обслідування маєтку Ф. Енні, проведеного в 1919 році, поміщику належало 950 десятин землі, селянським господарствам - лише 155 десятин. Мізерними були заробітки робітників і ремісників. Жили впроголодь, у тісних брудних бараках. Антисанітарні умови спричинялися до частих захворювань. Всю Дашівську волость обслуговувала одна лікарня, де працював лікар і два фальдшери. В містечку було дві церковнопарафіяльні школи. В 1913 році з кожних 100 дітей шкільного віку їх відвідувало лише 15 учнів.
Радісно зустріли трудящі Дашева звістку про повалення царя в лютому 1917 року. Палко вітали вони перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції. Наслідуючи приклад робітників революційного Петрограда, в січні 1918 року дашівці утворили Раду робітничих і селянських депутатів, яка зразу ж пристуцила до здійснення ленінських декретів - передачі землі селянам, націоналізації підприємств. Проте зміцненню Радянської влади в Дашеві перешкодила навала військ кайзерівської Німеччини. Містечко часто переходило з рук у руки. Його захоплювали і грабували війська гетьмана Скоропадського, петлюрівської Директорії, генерала Денікіна, панської Польщі, різні банди, підтримувані інтервентами і внутрішньою контрреволюцією. У районі Дашева відбувалися запеклі бої Червоної Армії, повстанських загонів з ворожими військами. Трудяще населення боролося з ворогами Радянської влади, всіляко допомагало частинам Червоної Армії. 22 березня 1919 року в Дашеві утворився волосний ревком, очолюваний колишнім; матросом, комуністом В. К. Морозом. Наприкінці 1920 року Дашів назавжди визволили від білополяків і петлюрівських банд частини 17-ї кавалерійської дивізії Г. І. Котовського. 18 квітня 1921 року тут розміщувались після розгрому банд 99-й кінний полк і штаб бригади котовців.
З відновленням Радянської влади трудящі Дашева взялися до здійснення соціалістичних перетворень, відбудови господарства. Вже у 1921 році стали до ладу чавуноливарний завод, електростанція, паровий і водяний млини, шкіряна майстерня та інші підприємства.
1922 року у Дашеві створили волосний партійний осередок на чолі з робітником більшовиком О. В, Погоржевським, а також комсомольську організацію.
За новим адміністративним поділом 1923 року Дашів поділився на села Новий Дашів, Старий Дашів і Польове. Новий Дашів став районним центром Гайсинського округу. Районна і сільські Ради, партійна і комсомольська організації здійснювали заходи, спрямовані на дальший розвиток промисловості і сільського господарства. У 1924 році в райцентрі, Старому Дашеві і Польовому налічувалося 8 тис. мешканців, 1617 господарств, в користуванні яких було 5426 десятин землі. Працювали робкооп, кредитне товариство «Хлібороб», кооперативне бурякове і виноградно-пасічне товариства, райспоживспілка. В 1925 році створено перше сільськогосподарське кооперативне об'єднання ім. В. І. Леніна.
З перших кроків своєї діяльності органи Радянської влади дбали про охорону здоров'я трудящих. В 1921 році було відкрито поліклініку, в 1923 - районну лікарню, аптеку, фельдшерсько-акушерські пункти.
Безперервно зростала кількість учнів у школах. Всі діти шкільного віку навчалися у двох загальноосвітніх школах, відкритих 1921 року, дорослі - в гуртках лікнепу. Працювали районний селянський будинок, 2 клуби, 3 хати-читальні, районна і сільські бібліотеки, пошта, телеграф. У серпні 1923 року Стародашівська сільська Рада обговорила питання про активізацію роботи


Дашів