Сторінка 4 з 5
13 березня 1944 року після жорстоких боїв з німецькими окупантами частини 240-ї та 4-ї стрілецьких дивізій визволили Дашів. У боях за село особливо відзначилися бійці 15-го піхотного полку, яким командував підполковник М. Г. Сидорок. У центрі Дашева височить братська могила, де поховані 13 офіцерів, зокрема майор П. М. Соков, гвардії капітан Герой Радянського Союзу О. Ф. Володін, капітани Д. Ф. Жувака, М. Г. Балан, лейтенанти І. Г. Бухаров, А. І. Гражданін, П. М. Сухотін, 142 сержанти й солдати, 5 партизанів (серед них І. І. Калашник), 17 невідомих воїнів. Могилу прикрашає монументальна постать солдата з автоматом в одній руці, букетом троянд - у другій. Щороку тут у День Перемоги відбуваються мітинги трудящих.
Визволене з фашистської неволі дашівське населення спрямувало свої зусилля на відбудову народного господарства, щоб своєю працею прискорити розгром гітлерівців. Найперше відремонтували державний млин, який через кілька днів після вступу радянських воїнів став переробляти зерно для потреб Червоної Армії і населення. Невдовзі запрацювали чавуноливарний завод, райпромкомбінат, гудзикова фабрика. З допомогою держави було відбудовано й споруджено десятки виробничих будівель, електростанцію, цегельний завод. Завирувало життя в колгоспах. У Старому Дашеві їх було два - ім. XIV з'їзду КП(б)У та ім. Кірова, у Новому Да- шеві - два - «До врожаю» та ім. Пархоменка. 1944 року дашівські колгоспи успішно впоралися з усіма сільськогосподарськими роботами, перевиконали план здачі хліба державі, здали у фонд Червоної Армії 51 768 пудів хліба. Жителі Дашева зібрали й передали бійцям і пораненим червоноармійцям десятки тонн печеного хліба і борошна, десятки тисяч яєць, багато молока, цукру та інших продуктів»
Поступово відновлювали свою роботу районна лікарня, поліклініка; стали працювати фельдшерсько-акушерські пункти. Трудящі відбудували культурно-освітні заклади, школи, радіотрансляційний вузол, кінотеатр, телеграф. 15 квітня 1944 року вийшов перший номер районної газети «Трибуна праці».
Із закінченням Великої Вітчизняної війни з великим трудовим піднесенням населення Дашева включилось у боротьбу за здійснення завдань четвертої п'ятирічки. Протягом 1944-1945 pp. на гудзиковій фабриці було встановлено ЗО нових верстатів, у 1946-1947 pp.- ще 22. Чавуноливарний завод виробничий план 1947 року виконав за 10 місяців, дав продукції вдвічі більше, ніж у 1945 році.
Успішно працювали колективи промислових підприємств Дашева в роки п'ятої п'ятирічки і семирічки. Чавуноливарний завод з великим перевиконанням виробничого плану завершив 1952 рік. Бригаді слюсарів присвоїли звання колективу відмінної якості, а підприємству вручили перехідний Червоний прапор. У 1955 році чавуноливарний завод перетворено на ливарно-механічний.
З великим напруженням працювали трудівники колгоспів. 1950 року всі артілі Дашева освоїли довоєнні посівні площі. В цьому році стародашівські колгоспи об'єдналися в один - ім. Кірова. В 1954 році до нього було приєднано колгоспи Нового Дашева. 1966 року Дашівський район ліквідували. Новодашівська, Старо- дашівська і Полівська сільські Ради об'єднано в одну - Дашівську селищну Раду Іллінецького району. Відтоді існує один населений пункт Дашів, з єдиними вулицями, єдиними номерами будинків.
Колгосп ім. Кірова тепер велике спеціалізоване господарство відгодівлі великої рогатої худоби. Щорічно тут відгодовують близько 3 тис. голів. Водночас колгосп успішно займається рільництвом, вирощуючи високі врожаї зернових і технічних культур. У 1969 році одержано в середньому по 27,4 цнт озимих і по 30,5 цнт озимої пшениці з гектара. 347 цнт цукрових буряків на гектарі виростила ланка М. Турко. На колгоспних ланах працює потужна, сучасна техніка - 13 комбайнів, 20 тракторів, 14 автомашин та багато інших сільськогосподарських машин і знарядь.
На східній околиці Дашева виросла нова центральна садиба колгоспу, в комплексі якої 20 капітальних будівель. Споруджено 2 телятники, тракторну ремонтну майстерню. З 1957 року в селищі видається багатотиражна газета «Ленінським шляхом»- орган правління і партійної організації колгоспу, яка нині налічує 32 комуністи. З кожним роком зростає оплата праці колгоспників. В 1959 році видали на трудодень по 88 коп., у 1967 - по 2,5 крб. В 1969 році середній заробіток колгоспника становив 80 крб. на місяць.
Значно зросла виробнича потужність промислових підприємств селища. На ливарно-механічному заводі, який 1967 року реорганізовано в ремонтно-механічний і підпорядковано Міністерству харчової промисловості УРСР, відкрито кілька нових цехів, впроваджено потокові лінії. Нині завод випускає насоси КВН-1 і вагонетки для будівельників, поворотні круги, бетономішалки, розчиномішалки, обладнання для харчової промисловості. В 1970 році на заводі працювало близько 300 робітників та інженерно-технічних працівників, у т. ч. 68 ударників комуністичної праці. Достроково
Дивиться також інші населені пункти району: