Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Шпиків

Сторінка 1 з 5
Шпиків - селище міського типу (з 1961 року), центр селищної Ради. До районного центру 37 км, до найближчої залізничної станції Рахни 8 км. Населення - 5119 чоловік. Селищній Раді підпорядковані населені пункти Бурдії, Винокурня, Кленове, Левківці, Соснівка, Шпиківка. З 1923 по 1963 рік Шпиків був районним центром.
Перша письмова згадка про населений пункт є у документах XVI ст. Там йдеться про те, що 1507 року власником Шпикова (Ошпекова) став брацлавський земянин Семен Кішка. Власники шпиківських земель, прагнучи збільшити свої прибутки, дозволяли селитись на спустошених татарськими набігами землях у своїх володіннях людям різного походження. Тут оселялися втікачі від кріпацької неволі. Вони займалися землеробством, ремеслами, але не випускали з рук і зброї. Під захистом цих озброєних поселенців околиці Шпикова, які ще 1545 року вважались пусткою, починають швидко заселятись. У 1546 році Шпиків згадується вже як центр Краснянської волості, а в документах другої половини XVI ст. можна зустрінути згадку про Шпиківську волость.
У 1582 році брати Андрій та Іван Кішки розділили свої землі. І. Кішка після грабіжницького набігу татар 1586 року продав свою частину князеві Острозькому. Село розвивалося далі, в ньому осідають селяни-втікачі з Хмільницького староства. Вони затримувалися тут тому, що поміщики обіцяли їм пільги на 20-30 років. Але пани не дотримували слова, і втікачі знову ставали безправними кріпаками. Особливо по-звірячому експлуатували кріпаків у феодальних маєтках, що здавались в оренду. До їх числа належав і Шпиків.
1602 року Шпиків входить до Вінницького повіту Брацлавського воєводства. В ньому тоді було близько 200 димів. З 1613 року він стає власністю магнатів Замойських, які ще більше посилили гніт. Це зустріло відчайдушний опір населення. Боротьба загострилася у період визвольної війни українського народу проти
шляхетської Польщі. Влітку 1648 року хвиля селянсько-козацьких повстань змила і шляхетських власників Шпикова.
Внаслідок возз'єднання України з Росією Шпиків позбувся польського гніту. Але незабаром, за Андрусівським перемир'ям, село знову відійшло до Польщі. Проте Річ Посполита не змогла стримати наступ Туреччини, і Шпиків опинився під її владою. У XVIII ст. він знову потрапив до рук польських феодалів. В 1793 році Шпиків, населення якого становило тоді 1850 чоловік, разом з Правобережною Україною увійшов до складу Росії.
В першій половині XIX ст. з розвитком промисловості на Україні в Шпикові виникло цукроваріння. В 1844 році споруджується цукрозавод. Він належав поміщикові Свейковському, власникові Шпикова з 700 душами селян.
Після реформи 1861 року селяни й далі терпіли через малоземелля. Вони мали тільки 1729 десятин, а тим часом поміщикові належало 8920 десятин. Малоземелля й злидні спричинялися до виступів селян проти пана . 1862 року у селі сталося заворушення. Царські власті послали сюди війська.
На початку 60-х років Шпиків стає центром волості і входить до складу Брацлавського повіту. У 60-70-х pp. значного розвитку досягло тут Цукроваріння. Шпиківсьішй цукровий завод переобладнали, встановили потужні парові двигуни. Разом з усіма службами й добудовами територія заводу становила 55 десятин. Продукція його вивозилась за кордон. Завод неодноразово брав участь у всеросійських виставках у Петербурзі, Москві, Нижнім Новгороді, де був нагороджений бронзовими та срібною медалями. »
Важко жилося робітникам цукрового заводу і наймитам, які працювали в маєтку, обробляючи буряки. Робочий день на підприємстві тривав 12 годин, а в маєтку примушували працювати від сходу до заходу сонця. Сільськогосподарські робітники й поденники отримували в середньому 7 крб. на місяць. Зарплата на Шпиківському цукровому заводі становила: жінок і підлітків - 5-6, чоловіків - 8-13 крб.. Трудівники зазнавали різних утисків, з них постійно стягували штрафи. Відсутність техніки безпеки та охорони праці призводили до нещасних випадків.
Розвиток промисловості і торгівлі в другій половині XIX ст. сприяв зростанню містечка. 1888 року тут нараховувалося 499 дворів, мешкало 2982 чоловіка, серед них 158 ремісників. Працювали цукровий, цегельний, миловарний, свічковий заводи, 16 лавок. 1864 року заснували однокласне народне училище, де було 3 вчителі і 58 учнів.
Робітники виступали проти своїх поневолювачів, вимагали поліпшення умов життя та праці, підвищення заробітної плати. Вони активно включалися у страйкову боротьбу. На початку травня 1905 року застрайкували робітники цукрового заводу, до них приєднались поденники, що обробляли плантації. Цей виступ набув широкого розмаху. Губернатор дав наказ про посилку до Шпикова військової команди. Робітників не вдалося залякати, вони продовжували боротьбу. Власник підприємства змушений був задовольнити вимоги страйкарів. Також успішно пройшов тут страйк 9-10 грудня.


Шпиків