Могилів-Подільський - Вінницька область у складі УРСР | Інформаційно-пізнавальний портал
Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Могилів-Подільський

Могилів-Подільський - місто обласного підпорядкування. Лежить на лівому березі Дністра, при впадінні в нього Дерли та Немії, біля підніжжя високої гори, за 154 км від обласного центру. Залізнична станція та річкова пристань. Автобусне сполучення з Вінницею, Києвом, Хмельницьким і Кишиневом, авіаційне - з обласним центром. Населення - 26 010 чоловік.
Могилів-Подільський - центр району, площа якого - 1524 кв. км, населення - 133,8 тис. чоловік, в т. ч. 26,1 тис. міського та 107,7 тис. чоловік сільського, густота населення - 71,9 чол. на 1 кв. км. В районі 99 населених пунктів, підпорядкованих 1 міській та 38 сільським Радам.
Землі в районі - 152,4 тис. га, в т. ч. орної - 99,1 тис. га, виноградників – 10 тис. га, лук та пасовиськ- 4,8 тис. га, лісонасаджень - 13,1 тис. га. На полях працюють 1050 тракторів, 590 комбайнів, 660 автомашин. В районі - 42 колгоспи та
4 радгоспи. Могилів-Подільський район посідає друге місце в області у виробництві промислової продукції. Тут є ЗО підприємств металообробної, харчової та легкої промисловості, а також промисловості будівельних матеріалів. Трудящих обслуговують 302 магазини, 130 підприємств громадського харчування. В селах району є 82 школи, 80 клубів, 72 бібліотеки, 79 стаціонарних кіноустановок; 12 лікарень, 2 поліклініки, 13 амбулаторій, 70 медичних пунктів, 23 колгоспні пологові будинки, 12 аптек.
Територія міста заселена здавна. Збереглися грамоти від 2 квітня 1450 та від
5 січня 1557 року, в яких йдеться про підтвердження прав на володіння селом Іваньківцями, розташованим між гирлами річок Дерли та Немії. Село заснували селяни, які втікали від кріпосної неволі з північних українських земель. Жителі Іваньківців займалися землеробством, рибальством, виготовленням річкових суден (човнів,
барж), на яких перевозили вантажі через Дністер. 1595 року тут засновано місто, яке власник цих земель Ярема Могила віддав у посаг за своєю дочкою. С. Потоцький на честь тестя назвав місто Могилевом. У літературі XVII-XIX ст. його називають Могилів-на-Дністрі, Могилів Подільської губернії, Могилів-Дністровський.
На початку XVII ст. власник Могилева побудував замок та інші оборонні споруди. Розташований при головній переправі через Дністер, на перетині торговельних шляхів з Молдавії на Україну та з Галичини до Чорного моря, Могилів скора зацікавив вірменських, грецьких, італійських та молдавських купців. Слідом за купцями тут почали селитися й ремісники. Представники різних народів оселялися окремими колоніями. Кожне житло було ізольованим від вулиці та сусідів і являло собою маленьку фортецю. Дерев'яні будинки грецького та італійського типу відрізняли Могилів від інших українських міст. Уже в першій чверті XVII ст. він став найлюднішим містом Поділля, за кількістю мешканців перевершив Кам'янець- Подільський.
Іноземні купці вели широку торгівлю турецькими товарами: шовками, вином, тютюном, бакалією. Місцеві торговці та ремісники збували їм різні шкіряні вироби - сап'ян, замшу, юхту, взуття, а також гончарний посуд, бочки, зброю. З верхів'їв Дністра сплавлялися лісоматеріали, проходили плоскодонні судна і плоти з хлібом, фруктами, хутрами та різними товарами, які везли на продаж на Балкани, в Крим та інші райони Причорномор'я. 1643 року в Могилеві встановлено митницю.
Турецький мандрівник Евлія Челебі побував у Могилеві в травні 1657 року. Він писав, що в місті налічується понад 3 тис. будинків, критих тесом та очеретом, багато виноградників і садів, які старанно доглядаються. На скелі височить гарна кам'яна споруда - фортеця. Базари в Могилеві добре обладнані.
Міська община, яка складалася переважно з корінного населення, підлягала магнатській адміністрації (канцлер, скарбник) та судовій владі. Окремі національні колонії мали внутрішнє самоврядування й свою юрисдикцію. В шляхти, що проживала в місті, був свій орган місцевого самоврядування - сеймик. Заможні купці та верхівка ремісників купували в магната привілеї, що забезпечували їм вигоди в торгівлі. Охорону Могилева здійснювали надвірні козаки, загін яких складався з кількох сот чоловік, однак козаки були не дуже надійними для магната, бо не забули «свого хлопського походження» і неохоче виступали на придушення народних повстань.
У королівському привілеї 1593 року про права магнатів указувалося, що всі, хто мешкає на землі магната, крім шляхтичів, вважаються його підданими, навіть козаки. Хто не бажає бути підданим магната, повинен піти з його землі.
Після проголошення Брестської унії, яку польсько-шляхетський уряд вважав обов'язковою для всіх православних на території Речі Посполитої, православна релігія опинилася на становищі незаконної. Населення Могилева ще з більшим завзяттям боролося проти засилля католицизму, відстоювало національну культуру, підтримувало дружні зв'язки з Росією.
Могилів неодноразово ставав ареною жорстоких боїв між польськими і турецькими військами. Звідси шляхта здійснювала напади на Молдавію і Волощину. На


Могилів-Подільський