Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Могилів-Подільський

Сторінка 3 з 14
становили, ремісники і торговці, які не займалися землеробством, а виступали як споживачі сільськогосподарської продукції - продовольства та сировини. Ремісники об'єднувалися в цехи.
Було в місті й кілька невеликих підприємств. Шкіряний завод виробляв на рік близько 15 тис. сап'янових шкір, які не поступалися якістю турецьким. Панський пивоварний завод щорічно давав 1 тис. бочок пива.
Налагодженим у Могилеві було й виробництво різних тканин - полотна, сукна, килимів з овечої вовни, серветок, скатерок тощо. Міщани також виробляли вино з власного винограду.
Немалі прибутки власник міста одержував від оренди. 1757 року, наприклад, він здав у оренду право на виготовлення й продаж спиртних напоїв. Мешканці міста повинні були купувати напої тільки в орендаря. Здавав магнат на відкуп і право збору мита з купців, що приїздили на ярмарки.
Значного розвитку досяг Могилів у 60-70-х роках XVIII ст. За інвентарним описом 1772 року, тут були цехи: ткацький (об'єднував 61 ремісника), бондарський (175), кушнірський (143) та шевський (260 ремісників). Могилівський купецький двір складався з 50 кам'яних та 66 дерев'яних крамниць, які належали переважно грекам, вірменам та євреям (їх відповідно в місті налічувалося 73,20 та 170 дворів). Торгували вони шовковими та бавовняними тканинами, а також німецькими сукнами, кавою, тютюном тощо. Кожної середи, п'ятниці та неділі в Могилеві відбувалися великі базари, куди навколишні селяни привозили сільськогосподарські продукти та вироби місцевих промислів. А 8 разів на рік з'їжджалися на ярмарки різні купці. Молдавські купці привозили до Могилева товари турецького виробництва, галицькі - полотно та кухонну сіль, бердичівські - сукна, київські - олію та дьоготь. Прибутки з ярмарків одержував власник міста, здаючи це право на відкуп за 8 тис. злотих, а крім мита, кожен купець повинен був заплатити йому по 2 і більше злотих. 1780 року місто одержало привілей на двотижневий ярмарок.
Могилів у цей час був найлюднішим містом Поділля. За переписом 1776 року, в ньому було 1167 будинків, 11 670 мешканців. Найвидатнішими спорудами Могилева вважалися церкви: Миколаївська (зведена в 1754 році), Покровська (1771 p.), Параскевська (1775 р.) та кам'яний (1772 р.) костьол. 1776 року було вибруковано кілька вулиць та збудовано мости.
У 70-80-х роках XVIII ст. мешканцям Могилева довелося переживати великі стихійні лиха. 1770 року спалахнула епідемія чуми, завезеної сюди із східними
товарами; епідемія повторилась в 1784 році. Небачені розливи Дністра в 1780 та 1784 роках лягли страшенним тягарем на місцевих жителів. Повінь пошкодила сади і виноградники, зруйнувала майстерні і крамниці. Торговці і ремісники зазнали великих втрат.
За доби феодалізму, коли Могилів не раз ставав ареною жорстокої збройної боротьби козаків і міщан з іноземними загарбниками, терпів гніт шляхетської держави, знущання турків і татар, культура українського населення розвивалася повільно. Могилівське братство, створене для боротьби проти посилення польсько- шляхетського гніту, національних та релігійних утисків, намагалося поширювати знання в народі. 1616 року воно заснувало друкарню. Навіть у середині XVII ст., коли Могилів був великим розвиненим містом, львівський епіскоп докладав зусиль, щоб не допустити спорудження тут православної церкви. 1795 року в Могилів переведено також друкарню з Дубосарів. Тут друкували книги російською, грецькою, молдавською та іншими мовами.
З возз'єднанням Правобережжя з Росією Могилів ввійшов у 1795 році до Брац- лавського намісництва. Тоді ж створено Могилівський повіт, до якого входило 103 населені пункти. В Могилеві відкрили міський магістрат, суди та інші адміністративні установи. В 1796 році місту надано герб: на срібному полі грона винограду. Коли створилася Подільська губернія, Могилів ввійшов до її складу як повітовий центр.
Могилівцям довелося терпіти від стихії і на початку XIX ст. Величезна пожежа 1808 року знищила 146 найкращих дерев'яних будинків. Через три роки холера скосила чимало життів. Тоді ж дуже розлився Дністер. Від пожежі й повені найбільш потерпіли грецькі та вірменські купці. їхні колись уславлені склади вина і взагалі вся торгівля перейшла до єврейських купців, а самі вони покинули Могилів. Незначна частина їх, що залишилася в місті, в решті-решт злилася з місцевим населенням.
1806 року царський уряд купив Могилів у В. Потоцького за 587,2 тис. крб. На той час у місті залишилось 7 тис. мешканців. У першій половині XIX ст. в Могилеві розвивалася капіталістична мануфактура, посилювалися товарно-грошові відносини. В селах Могилівського повіту поміщики все більше переводили селян на оброк, і вони забезпечували ринок вільнонайманої праці.
Вже в 20-х роках на суконній фабриці та свічкосальному заводі працювали наймані робітники. Наступного десятиліття в Могилеві засновано шовкову фабрику, три шкіряні підприємства, що виготовляли сап'янові шкіри, текстильну,


Могилів-Подільський