Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Могилів-Подільський

Сторінка 8 з 14
точилися жорстокі бої. Тільки підтягнувши цілий корпус, петлюрівцям вдалося придушити повстання. Полонених повстанців вони розстрілювали без суду і слідства.
В березні 1919 року частини Червоної Армії наближалися до Вінниччини. Щоб допомогти їм з тилу, за рішенням губкому партії, 18 березня вдруге піднялися на повстання трудящі Могилева. 20 березня вони
перемогли, захопивши штаб 10-го петлюрівського корпусу, автороту, 8 літаків та багато різного військового спорядження.
Відновлено Радянську владу в Могилеві 22 березня 1919 року. Незважаючи на тяжкі втрати, міська партійна організація зросла з 25 до 60 чоловік за рахунок відважних командирів і бійців повстанських загонів: І. М. Чебана, В. Г. Чебана, К. Є. Чумака, Ф. П. Гоголя та ін. Почала виходити газета «Могилевский коммунист». З метою посилення політмасової роботи повітовий комітет партії відкрив кілька робітничих клубів. 10 травня на повітовому з'їзді Рад робітничих, селянських і солдатських депутатів було обрано виконком Могилівської повітової Ради, який почав видавати газету «Известия». На підприємствах відновили діяльність профспілкові та молодіжні організації. Було створено два приміські радгоспи. В селах повіту наділяли бідняків землею. У Могилеві формувалися частини Червоної Армії та повітової міліції.
Мирне життя міста неодноразово порушувалося наскоками петлюрівських та румунських банд з-за Дністра. Вони чинили диверсії, обстрілювали місто з гармат. На кордоні неодноразово виникали криваві сутички. Захист кордону було доручено військовій частині, якою командував І. М. Чебан. В ніч на 14 червня 1919 року на місто раптово напала півторатисячна банда отамана Григоренка. На ліквідацію її було кинуто всі сили. За кілька годин банда була повністю знищена.
В липні 1919 року мирний перепочинок порушено нападом петлюрівців, пізніше - денікінців. Майже вся партійна організація на чолі з повітовим комітетом КП(б)У приєдналися до 45-ї стрілецької дивізії Червоної Армії, яка пробивалася на північ України, щоб з'єднатися з радянськими військами. Для підпільної роботи в місті залишилися комуністи на чолі з М. М. Сорокіним. Могилів знову опинився під владою ворогів.
17 січня 1920 року трудящі міста, керовані підпільною парторганізацією, яка мала зв'язокз Зафронтбюро, повстали і роззброїли петлюрівців. 20 січня до Могилева ввійшли частини Червоної Армії. Лише три місяці перепочили трудящі - 27 квітня 1920 року війська буржуазно-поміщицької Польщі й петлюрівці знову захопили Могилів і лютували тут. 6 липня 1920 року місто визволили частини 41-ї дивізії Червоної Армії.
Основну увагу ревком приділив зміцненню радянських органів. Було створено надзвичайну комісію, продкомісаріат. В серпні 1920 року створено міську комсомольську організацію. Секретарем її обрали бійця 14-ї армії Л. Б. Стольного. Тоді ж виникла перша дитяча організація «Квіти комуни».
А в жовтні 1920 року Могилів знову захопили білопольські інтервенти та петлюрівці. Комуністи й комсомольці пішли в підпілля. Під натиском Червоного козацтва, очолюваного В. М. Примаковим, та кавалерійської бригади Г. І. Котовського 10 листопада 1920 року вороги залишили місто. За час громадянської війни та іноземної інтервенції влада в Могилеві змінювалася 18 разів. Але трудове населення міста постійно наполегливо боролося за відновлення влади Рад. За ці грізні роки з 34 529 мешканців Могилева залишилося 14 тисяч. На полях битв полягли кращі сини партії: Т. В. Січко, Ф. М. Знайда, В. X. Гаврилишин, П. Л. Клинський, І. Й. Колпакчі та багато інших. їх іменами названо вулиці і площі Могилева, на багатьох будинках встановлено меморіальні дошки.
Нелегко було починати будівництво нового життя - всюди руїни. Цегельні, цукрові, шкіряні, лісопильні заводи спалені, чавуноливарний та інші підприємства зруйновані, рух по залізниці і судноплавство по Дністру припинені. Власті боярської Румунії перегнали на Дунай всі кораблі, баржі, понтони, човни. Розруху доповнювали голод і епідемії тифу, холери та інших хвороб. Сотні людей були безробітними. В околицях Могилева лютували банди.
Комуністи і комсомольці, державні органи і громадські організації мобілізували трудящих на відбудову. Одночасно запроваджувалися в життя декрети і рішення Радянського уряду, які не вдалося здійснити за часів громадянської війни: було націоналізовано великі підприємства, банки, великі домоволодіння, здійснено реформу школи. Центральні радянські органи подавали могилівцям всебічну допомогу. 15 лютого 1921 року на робітничій конференції виступив голова ВУЦВКу Г. І. Петровський. Він закликав робітників активно боротись з розрухою, відновлювати роботу підприємств, пильно оберігати радянський державний кордон, знешкоджувати бандитів. Подільський губком партії для зміцнення парторганізації керівними кадрами направив у липні 1921 року до Могилева досвідчених бійців партії - С. І. Єрмана та Е. Я. Селянина. Щоб створити Могилівський прикордонний загін, сюди у вересні 1921 року приїздив М. В.


Могилів-Подільський