Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Могилів-Подільський

салотопну, свічкову та тютюнову мануфактури. Під кінець першої половини XIX ст. з'явилося ще дві шовкові та тютюнові фабрики, три черепичні, миловарний заводи, цукроварня, гуральня та інші підприємства. Щорічно в Могилеві відбувалося 6 ярмарків. Могилівський ринок, зв'язаний з Молдавією, Одесою, Києвом, Чернівцями, набував усе важливішого значення в економічному житті Придністров'я. Зростала й кількість
жителів у Могилеві - на 1856 рік налічувалося 10 696 чоловік.
Незважаючи на швидкий розвиток економіки міста, трудяще населення жило в злиднях і темряві. Робітники на мануфактурах заробляли по 15 коп. на день, а жінкам платили лише 10 копійок.
Медична допомога населенню також була незадовільною. Зокрема, в звіті лікаря-інспектора, який перевіряв могилівську лікарню в 1854 році, сказано, що вона має 60 місць (ліжок), а хворих понад 400 чоловік, вони знаходяться у власних будинках, лежать на соломі в своєму шматті.
Багатії навчали своїх дітей приватно, для бідноти ж в місті не було жодного навчального закладу. 90 проц. мешканців Могилева лишалися неписьменними. 1838 року близько половини міського бюджету витратили на утримання тюрми та поліції, жодної копійки - на освіту й культуру. Зате в місті було 25 молитовних будинків - церкви, костьол, синагоги і навіть турецька мечеть.
В 20-х роках XIX ст. в Могилеві жив відомий прогресивний польський поет Ю. Словацький. Він у своїх творах відобразив життя, побут і тяжке становище трудящих міста.
Після реформи 1861 року інтенсивніше розвивалася промисловість. На початку 60-х років у Могилеві було 15 підприємств, на яких працювали 319 робітників і 238 учнів. Крім того, налічувалося 1116 ремісників (122 кравці, 222 шевці, 74 чинбарі, 36 ковалів, 35 столярів, 75 гончарів, 193 бондарі та ін.). Близько 400 сімей займалися садівництвом, виноградарством, шовківництвом. У 80-х роках в місті вже налічувалося 28 підприємств, у т. ч. вісім шкіряних, миловарний, винокурний, пивоварний, три цегельно-черепичні та мінеральних вод заводи, два водяні млини. Зросла й кількість торговельних підприємств - 372 крамниці, 6 магазинів, 43 трактири, 13 заїжджих дворів, 19 винних складів і погребів. На Дністрі діяла поромна переправа, під час Кримської війни збудовано понтонний міст (1870 року він був зруйнований розливом Дністра)4.
Дальшому розвитку Могилева сприяла залізниця Жмеринка-Могилів, будівництво якої закінчено в 1892 році. Розвивалось і судноплавство по Дністру. Отже, місто мало гарні комунікації, завдяки чому спостерігалося значне економічне пожвавлення. Німецький підприємець в 1887 році збудував у Могилеві невеликий чавуноливарний завод. З пуском залізниці підприємство було розширено, кількість робітників збільшилась до 50-60 чоловік. Протягом останнього десятиліття XIX ст. в місті з'явилися ще два парові млини, пивоварний, лікеро-горілчаний та лісопильний заводи, дві друкарні та дві фотографії.
Умови праці на цих підприємствах були важкими, робочий день тривав 12- 15 годин. Більшість робітників одержувала на місяць 12-15 крб.7. 30-40 проц. заробітку поглинали штрафи. На підприємствах не існувало охорони праці. Більшість робіт вимагала великого фізичного напруження і швидко виснажувала людей.
Після здійснення судової реформи 1864 року в Могилеві створено мировий суд з 12 присяжними засідателями. Міська реформа запроваджена тут лише в 1878 ропі.
Хоч промисловість розвивалася порівняно швидко, рівень освіти в Могилеві лишався низьким. У місті була одна двокласна повітова школа (з 1869 p.). Тривалий час вирішувалася справа про відкриття чоловічої прогімназії, та її так і не відкрили. Тільки на початку 80-х років відкрито приватний жіночий пансіон. 1885 року почало діяти реальне училище, тоді ж заснували підготовчий пансіон до нього. У 1898 році відкрито однокласне училище та церковнопарафіяльну школу. За переписом 1897 року, лише 35 проц. мешканців Могилева знали грамоту.
Не краще було і з охороною здоров'я. Наприкінці XIX ст. у Могилеві існувало 5 невеликих лікувальних закладів, які разом мали 62 ліжка на повіт. Медперсонал складався з 8 лікарів та фельдшерів і 14 акушерок.
В 70-х роках у Могилеві вчителював російський письменник-демократ Г. О. Мачтет. Трохи пізніше в місті жив видатний український письменник і громадський діяч М. П. Старипький. Його водевілі «Як ковбаса та чарка, то минеться й сварка», «Чарівний сон», «По-модному» вперше поставлені на аматорській сцені в Могилеві. М. П. Старицький зібрав на Придністров'ї багато фольклорного матеріалу. Тут він написав п'єсу «Оборона Буші».
Прискорений розвиток капіталізму спричинявся до зрушень у всіх сферах життя. За рахунок прийшлого населення значно збільшилася кількість жителів, розросталося місто. Будинків налічувалося 1916 (в т. ч. 180 мурованих), а на кінець століття кількість мешканців досягла 28 828 чоловік.
Хоч тоді в Могилеві лишався ще значний прошарок ремісників і кустарів, він


Могилів-Подільський