Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Козятин

Сторінка 4 з 7
Ще в роки відбудови народного господарства почалося технічне переозброєння Козятинського залізничного вузла. Стрілочні переводи, що обслуговувалися вручну, заступила надійна механічна централізація стрілок, було створено станційне блокування, почали будувати напівавтоматичне блокування на перегонах. Розформування поїздів тепер тривало одну годину, а вагу їх доведено до 800 тонн. На початку 30-х років добовий
вагонооборот по станції доведено до 2 тис. вагонів. Переломним у реконструкції вузла став 1936 рік. Вагонне господарство перевели на автоматичні гальма, одержали нові машини, а наступного року - потужні паровози, завдяки чому вагу поїздів довели до 2 тис. тонн. На залізничному вузлі створили нове підприємство - вагоноремонтний пункт.
У період перших п'ятирічок і реконструкції народного господарства в Козятині зросли й інші галузі промисловості, зокрема було побудовано птахокомбінат, 1933 року стала до ладу нова теплова електростанція. Через два роки пущено хлібозавод.
Трудовий ентузіазм робітників виявлявся в соціалістичному змаганні. Машиністи паровозів Наркевич і Сидорчук 1932 року домоглися першості у всесоюзному конкурсі локомотивних бригад. Робітники комплексної бригади станції Козятин, очолюваної Д. О. Терентьєвим, добилися значного скорочення робочого часу при виконанні операцій формування поїздів. Козятинські комсомольці виступили ініціаторами всесоюзного конкурсу комсомольських паровозів на честь XVII з'їзду ВКП(б). За ініціативою комсомольців було організовано комсомольсько-молодіжну зміну в складі 80 молодих фахівців.
За видатні виробничі звершення 1939 року орденом Трудового Червоного Прапора нагороджено начальника Козятинського відділку руху П. С. Карповця та машиніста депо Г. П. Ліба.
З розвитком промисловості і транспорту зростало й саме місто. 1939 року населення його становило близько 20 тис. чоловік. В 1936 році відкрито середню медичну школу, через два роки - загальноосвітню середню школу, яка розмістилася в новозбудованому триповерховому будинку. Трохи пізніше відбулася реорганізація школи ФЗН у залізничне училище, яке готувало транспортників різних спеціальностей. Відкрито новий, добре обладнаний культмаг. Книжковий фонд Козятинської районної бібліотеки перевищував 15 тис. томів.
З розв'язанням імперіалістами другої світової війни посилилася загроза їх нападу й на Радянську країну. Тому в місті широко розгорнулася оборонно-спортивна робота. Кожний юнак прагнув стати ворошиловським стрільцем. На підприємствах та в установах організовувалися гуртки протиповітряної та протихімічної оборони. Масово-оборонна робота велася і серед жінок-домогосподарок. Під час санітарно-хімічних змагань восени 1938 року жіноча команда міста здобула першість серед команд Вінницької області. Ця команда стала учасницею республіканських санітарно-хімічних змагань.
Коли німецькі фашисти віроломно напали на нашу Вітчизну, мешканці Козятина виявили високу свідомість і організованість. Місто зазнавало безперервних нальотів ворожої авіації. Але залізничники швидко відновлювали зруйновані колії, успішно справлялися з пропуском військових ешелонів. На станції формувалися санітарні поїзди з пораненими воїнами. Машиністи 3. С. Барабаш, Г. С. Гурта, І. В. Дудін, К. М. Співаченко, помічник машиніста М. О. Гнасько та багато інших працювали по 11-12 діб без зміни. В ті дні вони здійснили безприкладні подвиги. Працюючи недалеко від лінії фронту і під вогнем ворога, залізничники часто разом з бійцями брали участь у розвідках і бойових операціях. Одного разу на станції Фронтівка раптово з'явилися два фашистські танки і почали обстрілювати состави. Секретар партійної організації станції Козятин Ф. В. Стецюк і голова місцевкому депо А. Ф. Шкуратовський, які були там з ешелоном евакуйованих, негайно організували відсіч ворогові. В'язками гранат і пляшками з пальним підбили танки, групу фашистів взяли в полон.
Одночасно організовано здійснювалася евакуація робітників, залізничного училища і технічного устаткування підприємств. Хоч бої вже точилися на околиці міста, 12 липня 1941 року паровозне депо було повністю евакуйоване - не залишилося жодного паровоза, вагона; були вивезені навіть запаси рейок та шпал.
14 липня 1941 року гітлерівські війська вдерлися у Козятин. Фашисти закатували 98 чоловіків, 140 жінок і 147 дітей, вивезли на каторгу до Німеччини 107 чоловік.
Але радянські люди не скорилися ворогові, не втратили віри в перемогуПідпільники, які працювали на залізниці, зривали перевезення вантажів, затримували в ремонті паровози. Особливо відзначився машиніст І. І. Сербін. Він здійснював диверсії в паровозному депо. Запідозривши Сербіна, гестапівці почали стежити за ним. Патріота заарештували саме тоді, коли він приймав по радіо передачу з Москви. Його піддали нечуваним катуванням і після знущань повісили. Перед стратою, свідком якої стало зігнане окупантами населення, І. І. Сербін вигукнув: «Смерть фашистам!».


Козятин