Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
З серпня 1797 року Літин став повітовим центром Подільської губернії. Царські чиновники прибирали до своїх рук землі, грабували населення. Літинський городничий примушував міщан і селян косити, громадити й возити сіно, лагодити мости, рубати й доставляти дрова, мастити будівлі, стерегти табуни, що викликало обурення селян. Подільський губернатор з цього приводу повідомляв, що міщани не визнають нових повинностей, запроваджених поміщиками.
Спираючись на підтримку російського царизму, продовжували пригноблювати селян і польські пани. На початку XIX ст. панщина дорівнювала 240 дням на рік. Про гірку долю кріпака свідчать численні пісні, записані в Літинському повіті.
Історія Літина першої половини XIX ст. тісно пов'язана з життям Устима Кармалюка, керівника селянського руху проти поміщиків, який підтримувала і біднота містечка.
В Літині збереглися мури тюрми-фортеці XVIII-XIX ст., в якій у 1814, 1822-23, 1827, 1830-32 роках томився народний герой, а 1823 року і його дружина - Марія. 1827 року Кармалюк очолив тут повстання в'язнів і вирвався на волю. 1832 року після суду й покарання 101 ударом батога у Літині він повторив втечу. Не одне місце в околицях містечка пов'язують з його ім'ям.
У першій половині XIX ст. господарство Літина все більше втягувалося в товарно-грошові відносини. Зростала торгівля хлібом, салом, медом, рибою, товарами промислового й ремісничого виробництва. Тільки 1842 року сюди було завезено товарів на 970 крб. Працювали свічково-сальний, пивоварний, миловарний та два цегельні заводи; від цих підприємств і торгівлі надійшло прибутку понад 5,6 тис. крб. Кількість жителів зросла до 4976 чоловік, більшість яких займалася сільським господарством і візництвом. Відчуваючи нестачу землі, селяни за високу ціну орендували 2447 десятин. Багато господарств не мали ні коня, ні корови.
Реформа 1861 року пожвавила розвиток промисловості й торгівлі. Протягом року вже відбувалося 12 ярмарків та 11 торжків. Постійно торгувало 108 лавок. Зросла кількість робітників і ремісників. Робітників, зайнятих на підприємствах, налічувалось 79, ремісників було 449, хлібників - 19, булочників - 12, кравців - 33, чоботарів - 113, столярів - 15, слюсарів - 7, ткачів-22, візників - 12. Скупники й купці значну частину продукції реалізовували за межами Літина. Неабияким попитом у повіті й губернії користувалися вироби з дерева, вози, сільськогосподарські знаряддя, бджолині вулики та ін. 82 кустарі з липи й бересту виготовляли сани «літинянки», які славилися своєю якістю і виглядом.
З початку реформи і до кінця XIX ст. кількість промислових підприємств збільшилась з 7 до 10, ремісничих майстерень - з 290 до 300, а виготовлена ними продукція зросла у 9 разів. Працювали в Літині два водяні млини, два цегельні заводи, тютюнова фабрика, свічковий, шкіряний, медоварний, пивоварний і черепичний заводи, глинокопальня й каменоломня.
Праця робітника та ремісника оплачувалася дуже низько. Робітникові платили
24-30 крб. на рік. Робочий день тривав 13-16 годин на добу. За роботу на молотьбі чоловіки заробляли ЗО-40 коп., жінки - 12-17 коп. за день.
Голод, безземелля й безробіття гнали трудящих на каторжну працю до куркулів, на підприємства капіталістів. Селяни втрачали землю ще й тому, що через хижацьку вирубку лісу швидко зростала ерозія грунту. В повіті на початку XX ст. налічувалося понад 500 великих та безліч дрібних ярів. Зневірившись знайти будь- яку роботу, селяни масами переселялися до Сибіру, на Далекий Схід. Лише за 1910-1911 pp. виїхало понад 1500 чоловік. Та багато хто з переселенців повернувся, поповнивши армію батраків і безробітних.
Тяжке життя робітників та селян штовхало їх на революційну боротьбу і в XX ст. Рух селян за повернення «відрізків», підвищення плати поденщикам та батракам влітку 1905 року охопив 30 сіл повіту й околиці Літина. Серед робітників, селян, батраків і солдатів розповсюджувалася революційна література. Для придушення заворушень до Літина прибуло 2 ескадрони 36-го Ахтирського полку.
Під впливом Всеросійського політичного страйку в Літині у листопаді 1905 року відбувся мітинг. Влітку 1906 року застрайкували робітники пивоварного заводу. Організаторів страйку Я. Д. Борисенка, Ф. А. Поливаного, П. М. Коритчука власті заарештували.
Наступного року страйк охопив усі підприємства Літина. Робітники вимагали підвищення заробітної плати, поліпшення умов праці. Внаслідок революційної агітації мали місце заворушення і серед солдатів. Власті посилили репресії. До в'язниці, розрахованої на ЗО чоловік, вони кинули 115 в'язнів. Революційна боротьба трудящих не припинялась і в наступні роки. До населення все частіше потрапляла антиурядова література. Листівки з текстом революційних пісень
Літин
Сторінка 2 з 7
в причорноморські степи. Щоб затримати селян на землі, старости вдавались до видачі «дарчих» записів на землю, ставки, млини тощо, за що селянам доводилося віддавати від 13 до 20 процентів прибутків. У 1789 році староство Літина одержало доходу від різних поборів з населення понад 6600 злотих.Спираючись на підтримку російського царизму, продовжували пригноблювати селян і польські пани. На початку XIX ст. панщина дорівнювала 240 дням на рік. Про гірку долю кріпака свідчать численні пісні, записані в Літинському повіті.
Історія Літина першої половини XIX ст. тісно пов'язана з життям Устима Кармалюка, керівника селянського руху проти поміщиків, який підтримувала і біднота містечка.
В Літині збереглися мури тюрми-фортеці XVIII-XIX ст., в якій у 1814, 1822-23, 1827, 1830-32 роках томився народний герой, а 1823 року і його дружина - Марія. 1827 року Кармалюк очолив тут повстання в'язнів і вирвався на волю. 1832 року після суду й покарання 101 ударом батога у Літині він повторив втечу. Не одне місце в околицях містечка пов'язують з його ім'ям.
У першій половині XIX ст. господарство Літина все більше втягувалося в товарно-грошові відносини. Зростала торгівля хлібом, салом, медом, рибою, товарами промислового й ремісничого виробництва. Тільки 1842 року сюди було завезено товарів на 970 крб. Працювали свічково-сальний, пивоварний, миловарний та два цегельні заводи; від цих підприємств і торгівлі надійшло прибутку понад 5,6 тис. крб. Кількість жителів зросла до 4976 чоловік, більшість яких займалася сільським господарством і візництвом. Відчуваючи нестачу землі, селяни за високу ціну орендували 2447 десятин. Багато господарств не мали ні коня, ні корови.
Реформа 1861 року пожвавила розвиток промисловості й торгівлі. Протягом року вже відбувалося 12 ярмарків та 11 торжків. Постійно торгувало 108 лавок. Зросла кількість робітників і ремісників. Робітників, зайнятих на підприємствах, налічувалось 79, ремісників було 449, хлібників - 19, булочників - 12, кравців - 33, чоботарів - 113, столярів - 15, слюсарів - 7, ткачів-22, візників - 12. Скупники й купці значну частину продукції реалізовували за межами Літина. Неабияким попитом у повіті й губернії користувалися вироби з дерева, вози, сільськогосподарські знаряддя, бджолині вулики та ін. 82 кустарі з липи й бересту виготовляли сани «літинянки», які славилися своєю якістю і виглядом.
З початку реформи і до кінця XIX ст. кількість промислових підприємств збільшилась з 7 до 10, ремісничих майстерень - з 290 до 300, а виготовлена ними продукція зросла у 9 разів. Працювали в Літині два водяні млини, два цегельні заводи, тютюнова фабрика, свічковий, шкіряний, медоварний, пивоварний і черепичний заводи, глинокопальня й каменоломня.
Праця робітника та ремісника оплачувалася дуже низько. Робітникові платили
24-30 крб. на рік. Робочий день тривав 13-16 годин на добу. За роботу на молотьбі чоловіки заробляли ЗО-40 коп., жінки - 12-17 коп. за день.
Голод, безземелля й безробіття гнали трудящих на каторжну працю до куркулів, на підприємства капіталістів. Селяни втрачали землю ще й тому, що через хижацьку вирубку лісу швидко зростала ерозія грунту. В повіті на початку XX ст. налічувалося понад 500 великих та безліч дрібних ярів. Зневірившись знайти будь- яку роботу, селяни масами переселялися до Сибіру, на Далекий Схід. Лише за 1910-1911 pp. виїхало понад 1500 чоловік. Та багато хто з переселенців повернувся, поповнивши армію батраків і безробітних.
Тяжке життя робітників та селян штовхало їх на революційну боротьбу і в XX ст. Рух селян за повернення «відрізків», підвищення плати поденщикам та батракам влітку 1905 року охопив 30 сіл повіту й околиці Літина. Серед робітників, селян, батраків і солдатів розповсюджувалася революційна література. Для придушення заворушень до Літина прибуло 2 ескадрони 36-го Ахтирського полку.
Під впливом Всеросійського політичного страйку в Літині у листопаді 1905 року відбувся мітинг. Влітку 1906 року застрайкували робітники пивоварного заводу. Організаторів страйку Я. Д. Борисенка, Ф. А. Поливаного, П. М. Коритчука власті заарештували.
Наступного року страйк охопив усі підприємства Літина. Робітники вимагали підвищення заробітної плати, поліпшення умов праці. Внаслідок революційної агітації мали місце заворушення і серед солдатів. Власті посилили репресії. До в'язниці, розрахованої на ЗО чоловік, вони кинули 115 в'язнів. Революційна боротьба трудящих не припинялась і в наступні роки. До населення все частіше потрапляла антиурядова література. Листівки з текстом революційних пісень