Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
З березня 1923 року Літин став центром однойменного району Вінницького округу. Зростала й кількість жителів селища. На 1926 рік вже налічувалось близько 8,5 тис. чоловік. У Літині склалася досить міцна, боєздатна партійна організація. В січні 1926 року на районних зборах комуністи рішуче засудили антипартійні виступи «нової опозиції». З доповіддю про роботу XIV з'їзду ВКП(б) виступив старий більшовик, герой громадянської війни Я. Ф. Фабріціус. Серед населення широко велася інтернаціональна виховна робота. Жителі селища дістали можливість слухати радіо й дивитися кіно. Проводились лекції, бесіди, органі
зовувався збір коштів на допомогу іноземним робітникам, які потрапили до в'язниць капіталу.
Ширився кооперативний рух. Сільськогосподарське товариство за кількістю членів зросло в чотири рази, виникло садово-городнє товариство. Комуністи разом з комсомольцями й членами комнезаму стали ініціаторами створення ТСОЗу, допомогли кустарям кооперуватися і організувати артілі: ковалів-стельмахів, бондарів, винокурів, сприяли розширенню кооперування в сфері переробки сільськогосподарської продукції. Один з таких кооперативів («Праця») збільшив виробництво продукції за два роки (з 1926-1928) у 8-9 разів.
Розвиткові кооперативного й колгоспного руху сприяла і селищна Рада. Вона асигнувала гроші на організацію школи кустарів, агрошколи, виділила кошти на розширення маслозаводу та цегельні, взяла на свій бюджет сельбуд і хату- читальню.
Роки перших п'ятирічок були новим кроком у господарському й культурному розвитку селища. Замість колишніх майстерень напівкустарного типу створюються підприємства переробки сільськогосподарської сировини. В 30-х роках почали давати продукцію новий маслозавод, плодосушарка. Були реконструйовані та розширені цегельний і черепичний заводи.
Поряд з промисловістю розвивалося й сільське господарство. На базі ТСОЗу в 1930 році організувався колгосп ім. 1-го Травня. 1932 року вступила в дію Латинська МТС. У розвитку й зміцненні колгоспів активну участь брали робітники та службовці селища. Разом з червоноармійцями дивізії ім. Я. Фабріціуса вони взяли участь у суботнику (серпень 1932 p.), зароблені гроші йшли на допомогу колгоспу. Трудящі Літина працювали на розробці й вивезенні експортного лісу та на будівництві Макіївського металургійного заводу.
Селищна Рада доклала багато сил, щоб зробити Лі тин впорядкованим і квітучим. Рівні забруковані вулиці, прикрашені кучерявими деревами, сквер з пам'ятником загиблим за владу Рад, кінотеатр «КІМ», нові будинки невпізнанно змінили його. Поліпшилося побутове й медичне обслуговування. З 1938 року стала працювати водолікарня.
Подією для жителів Літина і району були розпочаті в серпні 1938 року кінозйомки Одеської комсомольської кіностудії історично-революційного фільму «Устим Кармалюк». Тисячі літинців взяли участь у масовках.
У 30-х роках завершилася боротьба за ліквідацію неписьменності серед дорослого населення. З 1933 року почала працювати 10-річна політехнічна школа. В довоєнні роки її випускниками були: генерал В. П. Коритчук, доцент Одеського університету П. Т. Маркушевський, доцент Вінницького педінституту М. І. Іщук, доцент Вінницького медінституту О. Г. Процик та ін. В селищі працювали ще 2 семирічні школи та середня вечірня школа. В них навчали дітей понад ЗО учителів.
Напад фашистської Німеччини на Радянський Союз приніс тяжкі випробування для жителів Літина. З 17 липня на 977 днів селище оповила чорна ніч фашистської окупації. За перший рік гітлерівці розстріляли 2156 літинців, а в концтаборі замордували 3200 військовополонених.
З перших днів окупації в Літині почали діяти підпільники. Вони розповсюджували листівки, зведення Радінформбюро, чинили диверсії, знищували окупантів та їх найманців. На шосе Літин-Вінниця патріоти знищили 4 обози зі зброєю і 14 цистерн з бензином, а 2 цистерни з бензином сховали в лісі для забезпечення паливом партизанських загонів. Підпільну організацію очолював М. Н. Свічко-
лап. 3 5 груп найбільш численною і активною була група, якою керував і. С. Фіголь. Партизани М. І. Фіголь, В. Н. Свічколап, І. Є. Робота, В. У. Христюк, В. У. Заїка на шляху Літин-Летичів зрізали 17 телеграфних стовпів і перервали зв'язок на 2 дні, на околиці Літина роззброїли 8 поліцаїв, захопили 4 гвинтівки, 3 револьвери, 8 гранат і 350 патронів.
Народні месники вивели з ладу гранітний кар'єр поблизу Літина, знищили всі механізми на ньому, після чого гітлерівці не змогли відремонтувати стратегічну магістраль Летичів-Вінниця. Літинські підпільники взяли участь у підриві
Літин
Сторінка 5 з 7
підлітків-батраків. Уперше в Літині почали виходити стіннівки, які викликали великий інтерес. За ініціативою комсомольців у школах створено перші піонерські організації. Піонери в травні 1923 року надіслали В. І. Леніну таку телеграму: «Ми, діти, бажаємо вам, дорогий Володимир Ілліч, швидко виздоровляти, працювати і учити нас. Ми обіцяємо вчитися і всі свої сили віддавати для щастя трудящих».зовувався збір коштів на допомогу іноземним робітникам, які потрапили до в'язниць капіталу.
Ширився кооперативний рух. Сільськогосподарське товариство за кількістю членів зросло в чотири рази, виникло садово-городнє товариство. Комуністи разом з комсомольцями й членами комнезаму стали ініціаторами створення ТСОЗу, допомогли кустарям кооперуватися і організувати артілі: ковалів-стельмахів, бондарів, винокурів, сприяли розширенню кооперування в сфері переробки сільськогосподарської продукції. Один з таких кооперативів («Праця») збільшив виробництво продукції за два роки (з 1926-1928) у 8-9 разів.
Розвиткові кооперативного й колгоспного руху сприяла і селищна Рада. Вона асигнувала гроші на організацію школи кустарів, агрошколи, виділила кошти на розширення маслозаводу та цегельні, взяла на свій бюджет сельбуд і хату- читальню.
Роки перших п'ятирічок були новим кроком у господарському й культурному розвитку селища. Замість колишніх майстерень напівкустарного типу створюються підприємства переробки сільськогосподарської сировини. В 30-х роках почали давати продукцію новий маслозавод, плодосушарка. Були реконструйовані та розширені цегельний і черепичний заводи.
Поряд з промисловістю розвивалося й сільське господарство. На базі ТСОЗу в 1930 році організувався колгосп ім. 1-го Травня. 1932 року вступила в дію Латинська МТС. У розвитку й зміцненні колгоспів активну участь брали робітники та службовці селища. Разом з червоноармійцями дивізії ім. Я. Фабріціуса вони взяли участь у суботнику (серпень 1932 p.), зароблені гроші йшли на допомогу колгоспу. Трудящі Літина працювали на розробці й вивезенні експортного лісу та на будівництві Макіївського металургійного заводу.
Селищна Рада доклала багато сил, щоб зробити Лі тин впорядкованим і квітучим. Рівні забруковані вулиці, прикрашені кучерявими деревами, сквер з пам'ятником загиблим за владу Рад, кінотеатр «КІМ», нові будинки невпізнанно змінили його. Поліпшилося побутове й медичне обслуговування. З 1938 року стала працювати водолікарня.
Подією для жителів Літина і району були розпочаті в серпні 1938 року кінозйомки Одеської комсомольської кіностудії історично-революційного фільму «Устим Кармалюк». Тисячі літинців взяли участь у масовках.
У 30-х роках завершилася боротьба за ліквідацію неписьменності серед дорослого населення. З 1933 року почала працювати 10-річна політехнічна школа. В довоєнні роки її випускниками були: генерал В. П. Коритчук, доцент Одеського університету П. Т. Маркушевський, доцент Вінницького педінституту М. І. Іщук, доцент Вінницького медінституту О. Г. Процик та ін. В селищі працювали ще 2 семирічні школи та середня вечірня школа. В них навчали дітей понад ЗО учителів.
Напад фашистської Німеччини на Радянський Союз приніс тяжкі випробування для жителів Літина. З 17 липня на 977 днів селище оповила чорна ніч фашистської окупації. За перший рік гітлерівці розстріляли 2156 літинців, а в концтаборі замордували 3200 військовополонених.
З перших днів окупації в Літині почали діяти підпільники. Вони розповсюджували листівки, зведення Радінформбюро, чинили диверсії, знищували окупантів та їх найманців. На шосе Літин-Вінниця патріоти знищили 4 обози зі зброєю і 14 цистерн з бензином, а 2 цистерни з бензином сховали в лісі для забезпечення паливом партизанських загонів. Підпільну організацію очолював М. Н. Свічко-
лап. 3 5 груп найбільш численною і активною була група, якою керував і. С. Фіголь. Партизани М. І. Фіголь, В. Н. Свічколап, І. Є. Робота, В. У. Христюк, В. У. Заїка на шляху Літин-Летичів зрізали 17 телеграфних стовпів і перервали зв'язок на 2 дні, на околиці Літина роззброїли 8 поліцаїв, захопили 4 гвинтівки, 3 револьвери, 8 гранат і 350 патронів.
Народні месники вивели з ладу гранітний кар'єр поблизу Літина, знищили всі механізми на ньому, після чого гітлерівці не змогли відремонтувати стратегічну магістраль Летичів-Вінниця. Літинські підпільники взяли участь у підриві