Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Населення весь час зростало. На початок XX ст. в Літині нараховувалось понад 11 тис. жителів. Більшість з них мешкала в глиняних мазанках, яких було 930. Кам'яних будівель налічувалося 12, дерев'яних - 18. Вузькі
й криві вулички не освітлювались. Очевидець писав, що на них повно калюж, грязі, сюди стікаються всі нечистоти. В містечку не вистачало води, щоб гасити пожежі, які час від часу виникали. Антисанітарний стан вулиць і жител сприяв поширенню епідемій: тифу, холери та ін. В губернії найбільше захворювань на віспу, туберкульоз припадало на Літинський повіт. Медична допомога була вкрай незадовільною. 1909 року в земській лікарні було всього 10 ліжок (на ЗО 363 жителі, приписаних до лікарні) і працював один лікар. Злиденне життя призводило до того, що чимало дітей залишалися сиротами і потрапляли до притулку. Та власті мало турбувалися про цих дітей. На їх утримання витрачалося на весь день лише 3,6 копійки.
Мало дбали в Літині й про освіту. Першу школу відкрили тут 1812 року на пожертвування офіцерів 28-го єгерського полку. Містилася вона у двох приватних невеликих хатах. Почали навчання 15 хлопчиків і 2 дівчинки. Однак школа довго не проіснувала. Вчителеві Я. М. Семашку вже за перший рік не сплатили жодної копійки. Другу школу (двокласне училище) відкрили 1869 року, а на початку XX ст. - однокласне училище. Ці навчальні заклади могли відвідувати діти заможних батьків. Менш забезпечені мали вдовольнятися церковнопарафіяльною школою. На її утримання у 1909 році власті виділили всього 220 крб. А на будівництво нової церкви в цьому ж році дума виділила 3 тис. крб., хоч у той час тут налічувалось 10 церков і молитовних будинків. Та дбали власті про розправу над трудящими. Вони звели в Літині дві в'язниці. Першу ж невелику бібліотечку відкрили лише в 1909 році. Такий стан з освітою залишався аж до встановлення Радянської влади.
Нових страждань і спустошень зазнали трудящі Літина внаслідок першої світової війни. Власті забирали коней, худобу. Чоловіче населення, яке не мобілізували до армії, виганяли на шанцеві роботи. Літинські купці й власники підприємств наживалися на лихварстві та експлуатації сотень робітників, військовополонених, їхні прибутки збільшилися за 1917 рік у 8 разів. В цей же час робітники й селяни поповняли армію безробітних.
Звістка про перемогу Лютневої революції пробудила трудящих до активного політичного життя. Для захисту своїх інтересів влітку робітники організували першу профспілку. Під впливом більшовиків трудящі виступили проти продовження імперіалістичної війни, боролися проти підвищення цін на хліб. 9 вересня жінки- солдатки провели обшуки в будинках спекулянтів, виявили приховані запаси продуктів і розібрали їх, а лихварів покарали.
Селяни разом з розквартированими тут солдатами захоплювали пасовища, ліси й покоси, поміщицьку землю. Рятуючи поміщицькі землі й своє становище, власті 21 вересня оголосили воєнний стан. До містечка вони відправили кавалерійські частини 7-ї армії й придушили заворушення.
Перемога соціалістичної революції в Петрограді підняла на боротьбу за владу Рад і трудящих Літина. 31 жовтня повстала розквартирована під Літином 8-а рота 43-го запасного полку. Оволодівши зброєю інших рот, вона виступила на підтримку частин Вінницького гарнізону. До солдатів приєдналося населення Літина. Серед населення зростав вплив більшовиків, про що свідчили результати виборів до Установчих зборів; список № 5 (більшовицький) зібрав більшість голосів. 9 грудня 1917 року проти Центральної ради виступив розташований в повіті Чугуївський полк, підтриманий біднотою.
В січні 1918 року в Літині встановлено Радянську владу. В березні його захопили австро-німецькі загарбники. Повернулися поміщики. Але селяни не визнавали ні уряду націоналістів, ні окупаційних властей. Літинський повітовий комендант .15 травня 1918 року повідомляв губернські власті, що союз землевласників просить окупантів вжити рішучих заходів до озброєних селян, які захоплюють землю, рубають ліс по всьому повіту.
З червня почав діяти підпільний більшовицький осередок (С. Барабаш, А. О. Драчук, М. Ю. Шульга), який формував партизанські загони, готував трудящих до повстання проти окупантів та їх найманців. У жовтні партизани розгромили загін поміщицької самооборони, в листопаді - загін карателів. На початку 1919 року Літин став ареною запеклих боїв. Петлюрівці зосередили тут Чорноморську дивізію, щоб зупинити Богунський і Таращанський полки. 19 березня червоні козаки В. М. Примакова розгромили в Літині петлюрівців. У полон здалися 1200 солдатів - майже у повному складі чотири курені Чорноморської дивізії
з штабом, генералом і полковниками. До рук червоних козаків потрапили трофеї -
4 гармати, 60 кулеметів, снаряди, набої та обоз. Ворог втратив 500 вбитими, втекло лише 40 гайдамаків. Населення активно допомагало бити петлюрівців. Місцевий житель Т. Солоненко встановив поблизу цвинтаря кулемет і обстрілював відступаючу кінноту ворога.
У визволеному Літині розгорнули діяльність ревком, партком. Почалася підготовка
Літин
Сторінка 3 з 7
читали й солдати.Населення весь час зростало. На початок XX ст. в Літині нараховувалось понад 11 тис. жителів. Більшість з них мешкала в глиняних мазанках, яких було 930. Кам'яних будівель налічувалося 12, дерев'яних - 18. Вузькі
Мало дбали в Літині й про освіту. Першу школу відкрили тут 1812 року на пожертвування офіцерів 28-го єгерського полку. Містилася вона у двох приватних невеликих хатах. Почали навчання 15 хлопчиків і 2 дівчинки. Однак школа довго не проіснувала. Вчителеві Я. М. Семашку вже за перший рік не сплатили жодної копійки. Другу школу (двокласне училище) відкрили 1869 року, а на початку XX ст. - однокласне училище. Ці навчальні заклади могли відвідувати діти заможних батьків. Менш забезпечені мали вдовольнятися церковнопарафіяльною школою. На її утримання у 1909 році власті виділили всього 220 крб. А на будівництво нової церкви в цьому ж році дума виділила 3 тис. крб., хоч у той час тут налічувалось 10 церков і молитовних будинків. Та дбали власті про розправу над трудящими. Вони звели в Літині дві в'язниці. Першу ж невелику бібліотечку відкрили лише в 1909 році. Такий стан з освітою залишався аж до встановлення Радянської влади.
Нових страждань і спустошень зазнали трудящі Літина внаслідок першої світової війни. Власті забирали коней, худобу. Чоловіче населення, яке не мобілізували до армії, виганяли на шанцеві роботи. Літинські купці й власники підприємств наживалися на лихварстві та експлуатації сотень робітників, військовополонених, їхні прибутки збільшилися за 1917 рік у 8 разів. В цей же час робітники й селяни поповняли армію безробітних.
Звістка про перемогу Лютневої революції пробудила трудящих до активного політичного життя. Для захисту своїх інтересів влітку робітники організували першу профспілку. Під впливом більшовиків трудящі виступили проти продовження імперіалістичної війни, боролися проти підвищення цін на хліб. 9 вересня жінки- солдатки провели обшуки в будинках спекулянтів, виявили приховані запаси продуктів і розібрали їх, а лихварів покарали.
Селяни разом з розквартированими тут солдатами захоплювали пасовища, ліси й покоси, поміщицьку землю. Рятуючи поміщицькі землі й своє становище, власті 21 вересня оголосили воєнний стан. До містечка вони відправили кавалерійські частини 7-ї армії й придушили заворушення.
Перемога соціалістичної революції в Петрограді підняла на боротьбу за владу Рад і трудящих Літина. 31 жовтня повстала розквартирована під Літином 8-а рота 43-го запасного полку. Оволодівши зброєю інших рот, вона виступила на підтримку частин Вінницького гарнізону. До солдатів приєдналося населення Літина. Серед населення зростав вплив більшовиків, про що свідчили результати виборів до Установчих зборів; список № 5 (більшовицький) зібрав більшість голосів. 9 грудня 1917 року проти Центральної ради виступив розташований в повіті Чугуївський полк, підтриманий біднотою.
В січні 1918 року в Літині встановлено Радянську владу. В березні його захопили австро-німецькі загарбники. Повернулися поміщики. Але селяни не визнавали ні уряду націоналістів, ні окупаційних властей. Літинський повітовий комендант .15 травня 1918 року повідомляв губернські власті, що союз землевласників просить окупантів вжити рішучих заходів до озброєних селян, які захоплюють землю, рубають ліс по всьому повіту.
З червня почав діяти підпільний більшовицький осередок (С. Барабаш, А. О. Драчук, М. Ю. Шульга), який формував партизанські загони, готував трудящих до повстання проти окупантів та їх найманців. У жовтні партизани розгромили загін поміщицької самооборони, в листопаді - загін карателів. На початку 1919 року Літин став ареною запеклих боїв. Петлюрівці зосередили тут Чорноморську дивізію, щоб зупинити Богунський і Таращанський полки. 19 березня червоні козаки В. М. Примакова розгромили в Літині петлюрівців. У полон здалися 1200 солдатів - майже у повному складі чотири курені Чорноморської дивізії
з штабом, генералом і полковниками. До рук червоних козаків потрапили трофеї -
4 гармати, 60 кулеметів, снаряди, набої та обоз. Ворог втратив 500 вбитими, втекло лише 40 гайдамаків. Населення активно допомагало бити петлюрівців. Місцевий житель Т. Солоненко встановив поблизу цвинтаря кулемет і обстрілював відступаючу кінноту ворога.
У визволеному Літині розгорнули діяльність ревком, партком. Почалася підготовка