Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Погребище

Сторінка 2 з 7
виробами: сільськогосподарським реманентом, дерев'яним посудом тощо. Значна частина цих товарів вироблялася в Погребищі та навколишніх селах. Оборот в окремі ярмаркові дні сягав 15 тис. карбованців.
На початку 60-х років XIX ст. у Погребищі налічувалося 3162 жителі, з них 1958 кріпаків, 1204 - торговці, ремісники та чиншовики. Крім ремісницьких майстерень, у містечку були цегельний завод та гуральня.
Тільки 1862 року тут відкрито парафіяльну школу. Однак піп, що викладав у ній, більше уваги приділяв господарським справам, ніж навчанню. 1866 року мешканці Погребища звернулися до керівництва Київського навчального округу з проханням відкрити народне училище.
Селяни Погребища досить стримано зустріли царський маніфест про звільнення їх від кріпосної залежності, не хотіли підписувати уставних грамот, згідно з якими вони мали викупити 2107 десятин землі за 103,5 тис. карбованців. Але їх присилували до цього. 16 травня 1861 року до містечка прибув з військовим підрозділом флігель-ад'ютант. 22 травня він доповідав міністру внутрішніх справ: «Після виклику однієї роти солдатів селяни дали обіцянку бути слухняними і були відпущені по домівках». У 60-х роках XIX ст. в Погребищі було створено волосне правління.
Промислове пожвавлення помітно посилилося з 80-х років. Злидні змушували місцеву бідноту найматися на будови підприємств, на спорудження залізничної колії Козятин-Умань, що тривало протягом 14 років. На 1900 рік завершено спорудження Погребищенського цукрового заводу, а в 1902 році - п'ятиповерхового вальцьового млина, обладнаного потужними паровими машинами. Працювало тут 56 чоловік. Пересічно за добу розмелювалося 5800 пудів зерна, вироблялося 10 сортів борошна. На той час це було одне з найбільших і технічно досконалих підприємств борошномельної промисловості на Україні. Ці підприємства давали власникам значні прибутки. Так, за сезон 1905-1906 pp. було вироблено цукру на 1,5 млн. карбованців.
Наприкінці XIX ст. на 5925 чоловік населення в містечку були дві православні церкви, костьол, синагога та лише дві початкові школи, а з медичних закладів - одна невелика приймальна палата.
Зростанню політичної свідомості трудящих у цей час сприяла прогресивна інтелігенція, здебільшого молоді вчителі. Вони читали нелегальну літературу, яку одержували від київських більшовиків, обговорювали революційні події в країні, вели роз'яснювальну роботу серед робітників, селян та ремісників містечка, розповсюджували листівки з закликами до боротьби проти поміщиків та капіталістів. 11 грудня 1905 року жандарми заарештували одного студента й тесляра цукрозаводу Ф. В. Палія-Гавриша, вилучивши у них пакунки з нелегальною літературою. Серед конфіскованих видань були «Маніфест Комуністичної партії», 10 примірників програми РСДРП, прийнятої II з'їздом, 650 більшовицьких листівок.
Під впливом агітації трудящі Погребища включалися в боротьбу з експлуататорами. Навесні 1906 року відбулися страйки сільськогосподарських робітників, що працювали на бурякових плантаціях. Платили їм в той час по 25 копійок за 16-годинний робочий день. Страйкарі вимагали від власників плантацій підвищити плату до 50 копійок і скоротити робочий день до 10 годин» Хазяї змушені були погодитися на ці умови - стояла гаряча пора, і затримка робіт на буряках могла завдати великих збитків. Згодом відбувся страйк візників, що доставляли борошно своїми кіньми з млина на залізничну станцію. Страйкарі також вимагали підвищення плати і добилися цього. Восени 1906 року страйкували ремісники.
Економічні страйки доповнювались виступами трудящих, які нерідко вели до сутичок в поліцією, наприклад, 1 серпня і 906 року. На ярмарку поліцаї затримали якусь людину в шинелі і відшмагали її нагаями. Це побачили селяни, познімали люшні з возів і кинулись на захист скривдженого. Близько десяти поліцаїв було поранено.
Участь у революційних виступах проти експлуататорів у 1905-1907 pp. брала молода вчителька Мотря Присяжнюк, за що 1908 року була засуджена до смертної кари й загинула в тюрмі.
Звістка про Лютневу буржуазно-демократичну революцію в Петрограді до Погребища прийшла на початку березня 1917 року. В кінці березня в містечко приїхав депутат Петроградської Ради солдатських депутатів В. А. Присяжнюк з дорученням сприяти організації Рад селянських депутатів на місцях. Він виступив на мітингу, що відбувся на ярмарку, куди приїхали й селяни навколишніх сіл. Посланець бойового Пітера розповів про двовладдя, про завдання трудящих міста і села в революційній боротьбі. Після мітингу делегати від установ і сіл волості обрали волосний земельний комітет, який облікував поміщицькі землі, ліси, млини, худобу, реманент. 31 травня розпочала роботу школа ліквідації неписьменності на громадських засадах керував нею вчитель Г. Ярошенко. В школі навчалося 150


Погребище