Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Погребище

Сторінка 6 з 7
восьмого п'ятирічного плану. Як і в попередні роки добрих показників досяг цукровий комбінат - він вийшов переможцем у всесоюзному змаганні на честь 100-річчя з дня народження В. І. Леніна і відзначений перехідним Червоним прапором Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС. Орденом Леніна нагороджено бригадира слюсарів Ф. А. Медея, бригадира комплексної бригади «Міжколгоспбуду» С. І. Ковалька, токаря
«Сільгосптехніки» Я. Ф. Тюшка.
Великим святом праці став у Погребищі ювілейний суботник 1970 року. Дружно вийшли на нього трудящі. Цього дня оновилися будинки і вулиці селища, прикрасилися парки і сквери. А робітники підприємств у фонд п'ятирічки виробили продукції на 41 тис. карбованців.
Значне зростання економіки Погребища заплановано на дев'яту п'ятирічку. Потужність цукрового заводу має зрости вдвоє. Проходитиме реконструкція цукрового та цегельного заводів, стане до ладу комбікормовий завод.
Наприкінці 60-х років у Погребищі працювало 45 лікарів, 120 чоловік середнього медичного персоналу. В районній лікарні проводять складні операції, біохімічні аналізи В селищі обладнано сучасний пологовий будинок. 1966 року засновано медичне училище. Наприкінці восьмої п'ятирічки завершено спорудження медичного містечка, де розміщено й навчальні корпуси медичного училища. 19701971 навчального року тут навчалося 570 учнів.
У Погребищі є середня школа, в якій навчається понад 1 тис. учнів, та школа- інтернат. Вони укомплектовані педагогами з вищою освітою. Всі вчителі є слухачами університету вдосконалення педагогічної майстерності, що працює в Погребищі з 1966 року. Тут вони обмінюються досвідом педагогічної роботи, слухають лекції з теорії та практики навчально-виховного процесу. Серед випускників погребшцен- ських шкіл є діячі культури і науки нашої республіки: А. О. Іщук - нині український письменник, професор; В. 3. Янчук, відомий спеціаліст у галузі колгоспного права, доктор юридичних наук.
77-літня вчителька-пенсіонерка Н. А. Присяжнюк і досі збирає та записує все, що стосується життя, побуту і творчості своїх земляків. За роки Радянської влади ця патріотка рідного краю записала 3300 пісень різного жанру, 26 тис. прислів'їв та приказок, 1500 загадок та багато іншого фольклорного матеріалу. Переважну більшість своїх записів вона передала до Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського АН УРСР. Її стаття про нові звичаї та традиції «Проводи в Радянську Армію» надрукована в журналі «Народна творчість і етнографія».
У 1966 році в Погребищі відкрито музичну школу з відділами: фортепіанним, струнним та духових інструментів. Тут навчається 157 учнів. При районному будинку культури створено драматичний, хоровий, вокальний та хореографічний гуртки. Мешканці Погребища користуються чотирма бібліотеками, фонд їх - понад 50 тис. книг.
Фізкультурники та спортсмени селища об'єднані в добровільне спортивне товариство «Колос». До їх послуг стадіон, спортивні майданчики при школах і підприємствах.
Як і скрізь, в Погребищі є багато громадських організацій - профспілкові, жіночі, ДТСААФ, комсомольські. Партійних організацій в селищі 36, а в них налічується близько 700 комуністів.
До селищної Ради депутатів трудящих обрано 120 депутатів, серед них - 53 жінки-трудівниці. Основну увагу Рада звертає на поліпшення матеріального добробуту і культурно-побутового обслуговування населення, виховання трудящих в комуністичному дусі, бореться проти порушників громадського порядку, за суворе дотримання законності.
Поліпшився добробут трудящих, порівняно з дореволюційними часами докорінно змінився побут, з'явилися нові традиції, свята, зросли культурні запити. Скрізь замість однокімнатних хат під солом'яною стріхою, з підсліпуватими віконцями зведено добротні цегляні будинки на 3-4 кімнати. Діди-прадіди спали на полах, укривалися кожухами або свитками. Тепер кожне житло обставлено сучасними меблями - диванами, полірованими ліжками, сервантами, шафами. Тут є власні бібліотечки, в багатьох житлах на стінах портрети В. І. Леніна, Карла Маркса, видатних діячів парти, науки, культури, репродукції з картин відомих майстрів живопису. Якщо до революції діти селян майже до повноліття ходили більшу частину року босоніж, а взимку взагалі не переступали порога хати, бо не було взуття, то сьогодні про дитинство босоноге молодь знає лише з пісень.
У наш час Радянська Армія - це школа змужніння й громадського гарту для юнаків. У Погребищі стали вже традиційними проводи до Радянської Армії Призовникові батьки влаштовують дводенне свято, в ньому беруть участь родичі, сусіди, широка громадськість. За старих часів трудящі Погребища не знали такого родинного свята, як день народження. Більшість навіть не знала цієї дати. Тепер його відзнак чають у всіх родинах, навіть у дитячих садках святкують день народження кожного вихованця. Все це є свідченням величезних соціальних


Погребище