Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Ямпіль

Сторінка 5 з 7
птахівнича станція та всі колгоспи Ямпільського району. Перед Батьківщиною демонстрували свій досвід соціалістичного господарювання на оновленій землі тракторист МТС К. А. Желавський,що виробив 1938 року на тракторі У-2 630 га, ланковий колгоспу ім. Леніна П. С. Лівандовський, який одержав по 103,8 цнт винограду з гектара, завідуючий свинофермою цього ж колгоспу І. С. Нижник, бригадир Д. І. Оберняк та інші.
З року в рік все заможнішим ставало життя. Колгоспники Ямпільського району одержували на трудодень по 8-9 кг хліба. Багато робилося і для задоволення духовних запитів трудящих. У Ямполі були будинок культури, при якому створено кілька гуртків художньої самодіяльності, дві бібліотеки, кінотеатр. Всі діти шкільного віку навчалися в трьох загальноосвітніх школах.
Та настало лихоліття війни, нав'язаної СРСР кривавим фашизмом. Райком партії, райвиконком, господарські організації здійснили велику оперативну роботу, щоб евакуювати населення, техніку, запаси хліба, худобу в глибинний тил країни. А вже 17 липня 1941 року Ямпіль захопили фашистські війська. Окупанти почали встановлювати «нові» порядки, вдаючись до терору. 28 липня 1941 року після знущань було розстріляно 49 ямпільців. 2 серпня фашисти по-звірячому знищили ще одну групу радянських громадян. Але незважаючи на ці звірства, мешканці селища чинили окупантам всілякий опір. У грудні 1941 року в Ямполі створено підпільну організацію, яку з березня 1942 року очолив комуніст Ф. Г. Тонкопій. Він служив у Червоній Армії. Під час відступу наших військ був поранений і потрапив у полон. При нагоді втік до рідного Ямполя й продовжував боротьбу з ворогом. Лави народних месників зростали. З середини 1943 року підпілля очолив районний партійний комітет. Організація мала свої групи в багатьох селах району. Тісний зв'язок підпільники Ямполя підтримували з партизанською групою станції Вапнярка, з партизанським загоном ім. Сталіна та з Вінницьким підпільним обкомом партії. Активними бійцями Ямпільського підпілля були В. Ф. Лаврук, І. М. Уманець, І. А. Савицький, Ф. В. Бойко, Н. А. Гоцерідзе, П. Ф. Голуб, О. Г. Бугов, М. П. Литвак і багато ін. Підпільно-партизанська організація провела на окупованій території району велику політичну роботу, знищила багато ворожих солдатів, захопила склад зброї, роздала населенню понад 12 тонн хліба, призначеного для відправки до Німеччини. Партизани вивели із ладу 12 тракторів та чимало інших сільськогосподарських машин. Систематично порушували телефонно-телеграфний зв'язок. А коли до Ямполя підходили радянські війська, партизани не дали можливості ворогові вивезти 6500 коней, 2 тис. корів, відбили і передали частинам Червоної Армії близько 15 тис. тонн хліба.
17 березня 1944 року, переслідуючи відступаючого противника, радянські бійці увірвалися до Ямполя. Притиснуті до річки гітлерівці зазнали величезних втрат у живій силі, а також техніці (50 гармат, понад тисячу автомашин, склади).
Вже в березні відновилися всі три колгоспи - ім. 20-річчя Жовтня, ім. Ворошилова, ім. Дзержинського. У надто важких умовах колгоспники Ямполя готувалися до весняної сівби 1944 року. Фашисти цілком спустошили артільні господарства, пограбували і знищили МТС та підприємства, що переробляли сільськогосподарську продукцію. Нічим було обробляти землю: у колгоспах лишилося по одній парі коней. Однак поля засіяли. А на осінь колгоспи мали вже по 2-3 тваринницькі ферми. Під кінець року в Ямполі з руїн піднято 24 громадські будівлі, дві школи, поліклініку, лікарню, масло- та плодоконсервний заводи. Добре впоралася з виробничими завданнями і Ямпільська МТс.
Відчуваючи допомогу всієї країни, окрилені славними перемогами Червоної Армії, ямпільці виявляли високі почуття радянського патріотизму і громадської активності. Вони збирали кошти на будівництво танків «Патріот Ямпільщини». Ініціатором руху виступив голова Ямпільського колгоспу ім. Ворошилова С. Г. Жарський, котрий особисто вніс 2 тис. крб. За його ініціативою кожен колгосп району взяв зобов'язання збудувати на свої кошти один танк.
Комсомольці та молодь замінили в праці батьків та старших братів-фронтови- ків. З грудня 1944 року при МТС діяли курси підготовки механізаторів. На весняній сівбі наступного року працювали 74 новопідготовлені механізатори. 1945 року комсомольсько-молодіжна бригада Ямпільської МТС, очолювана Л. Кушнірем, в 4,5 раза перевиконала план тракторних робіт, заощадивши понад тонну пального. Змагалися за високий урожай комсомольсько-молодіжні ланки, створені в колгоспах.
Ще йшла війна, а партійні і радянські органи турбувалися про те, щоб підняти з руїн будинок культури, кінотеатр, поповнити книжковий фонд районної бібліотеки. З вересня 1944 року відновлено випуск районної газети «Наддністрянський колективіст».
Переможно завершилася Велика Вітчизняна війна. З 1209 ямпільців, які перебували в діючій армії, 308 полягли на полях битв. До мирної праці повернувся 901 чоловік. їх груди прикрасили бойові ордени та медалі, а


Ямпіль