Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Корделівка

Сторінка 4 з 7
господарстві - в колгоспі, радгоспі, на цукровому заводі. Частина випускників здобувала освіту у навчальних закладах району й міста. Вчитися направляли насамперед дітей червоноармійців, робітників, незаможних селян.
З ініціативи партійної організації цукрового заводу початкову школу села у 1927 році реорганізовано в семирічну. Сільська Рада разом з заводом виділили кошти, щоб добудувати нові приміщення для класів та кабінетів. Напередодні війни контингент учнів зріс до 700, школа перетворилась у середню.
Значно кращим стало медичне обслуговування населення. 1930 року на базі медичного пункту відкрили сільську амбулаторію, яка мала 6 ліжок.
Вирувало в селі громадське життя. Ще в жовтні 1924 року на загальних зборах громадян було затверджено організацію МОДРу. Першими її членами стали комуністи, весь склад сільради. На кінець року вона об'єднувала 130 селян та робітників. Члени МОДРу зібрали чималу суму коштів у фонд допомоги міжнародному пролетаріату. Доброю школою політичного виховання трудівників села були мітинги й збори. 22 січня 1925 року на мітингу, присвяченому пам'яті В. І. Леніна, селяни й робітники прийняли резолюцію, в якій підтвердили свою відданість Комуністичній партії, заповітам Ілліча. Сорок робітників і селян подали заяви до партійної організації з проханням прийняти до лав ленінської партії.
В селі все більше утверджувалися нові звичаї. Одним з найяскравіших стало свято Перше травня, під час якого відбувалися маніфестації, спортивні змагання та атракціони. Багато уваги приділялося антирелігійній роботі. Активно працював гурток «Безвірник». До кінця 1924 року в релігійній громаді села налічувалося лише 50 чоловік. І в цьому була певна закономірність. Соціалістичні перетворення в селі, радянська дійсність вибивали грунт з-під ніг церковників.
Велику роль у громадсько-політичному житті села відігравали жінки. Вони працювали в кооперативах, клубі, бібліотеці та сільській Раді.
Та скоро фашисти розв'язали розбійницьку війну проти Країни Рад. Для жителів Корделівки настали чорні дні окупації. Гніт і переслідування ще більше посилилися, коли поблизу Корделівки почали споруджувати стратегічні об'єкти - військовий аеродром, прокладати кабельну лінію телефонного зв'язку, будувати залізобетонні підземні укріплення. Тому в селі весь час перебували значні військові з'єднання ворога, що утруднювало створення підпілля. Проте в 1941 році на території села почала підпільну діяльність антифашистська організація, яка складалася з втікачів з концтаборів та корделівців. Вона діяла при цукровому заводі і поділялася на дві диверсійні групи. До її складу входили комуністи Ю. І. Боровський, А. Т. Євтухов, П. Максименко, Т. П. Новосельцев, комсомольці В. В. Васильєв, Є. В. Ляховецький, В. К. Тришин та ін. Очолював організацію підпільників В. А. Шиманський (П П. Лещенко), який підписував документи кличкою «Старик». Організація мала постійні зв'язки через братів І. П. й В. П. Остапчуків з підпільним райкомом та партизанським з'єднанням ім. В. І. Леніна, куди підпільники переправили багато втікачів з концтаборів. Радитися підпільники часто збиралися в хаті колгоспниці Горпини Харчук. Командиром однієї бойової групи при відділку Корделівського радгоспу був О. С. Шихов, ветеринарний військовий лікар. Підпільники розповсюджували листівки, чинили диверсії на залізниці, цукровому заводі. їх активно підтримували місцеві селяни й робітники заводу. Патріоти ліквідували кількох зрадників та провокаторів, збирали цінні відомості про воєнні об'єкти - аеродром, підземні укріплення лінії зв'язку тощо. Окупанти посилили терор. В селі вони вбили 15 чоловік, вигнали до Німеччини на каторгу 185 чоловік.
Частини Червоної Армії визволили село 10 березня 1944 року. В боях за Корделівку полягли смертю героїв понад 150 бійців 74-го стрілецького полку 38-ї армії - славні сини багатонаціональної Вітчизни, яким мешканці спорудили обеліск на братській могилі, щоб зберегти у віках пам'ять про патріотів.
На фронтах Великої Вітчизняної війни захищали Батьківщину понад 400 жителів Корделівки, з них 115 загинули, визволяючи рідну землю, Польщу, Чехословаччину, Угорщину, Німеччину. Не повернулись з фашистської неволі 10 чоловік, загинуло в селі за допомогу підпільникам 24 чоловіка. За активну участь у боях проти німецько-фашистських загарбників Батьківщина відзначила орденами й медалями понад 200 жителів Корделівки. Серед них була й випускниця Корделівської школи К. П. Карпуніна (нині Казаніна). Вона закінчила льотне училище, перших бойових успіхів добилася, захищаючи Сталінград. Згодом майор Карпуніна стала комісаром жіночого авіаполку. Нині вона проживає в Москві і підтримує зв'язки зі своєю школою.
Розорене село, зруйновані радгосп, завод - ось що залишили після себе окупанти. У важких умовах довелося відроджувати колгоспне господарство. 1944 року тут налічувалося лише 479 працездатних та 139 підлітків. Зовсім


Корделівка