Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Корделівка

Сторінка 2 з 7
гуртка, створеного на той час у Корделівці. Селяни Корделівки виступали разом з робітниками цукрового заводу. Такі спільні виступи сталися в 1905 і 1906 роках. 18 травня 1905 року правління цукрового заводу телеграмою повідомляло подільського губернатора, що селяни припинили роботу і погрожують економіям, які орендує товариство цукрового заводу «Корделівка». Губернатор просив у військових властей допомоги
придушити виступи селян та страйк робітників.
Революційна боротьба жителів Корделівки не припинялася і в наступному році. В переліку сіл Подільської губернії, де з квітня по листопад 1906 року відбулися селянські заворушення, значиться й Корделівка.
В дореволюційні часи трудящі Корделівки не знали медичної допомоги. У селі не було лікарні.
Не краще було й з освітою. Вперше початкову парафіяльну школу відкрили у 1861 році. Друга школа почала працювати на заводі з 1892 року. Однак і напередодні війни 45 дітей шкільного віку лишалися поза школою. Тому й не дивно, що більшість населення Корделівки була неписьменною. Так, коли довелося підписати постанову сходу, з присутніх письменним виявився тільки один чоловік.
В роки першої світової війни боротьба трудящих тривала. 18 травня 1915 року застрайкували сезонні сільськогосподарські робітники. Вони вимагали підвищення заробітної плати, яка була надзвичайно низькою. У цьому страйку взяли участь кілька сот селян сіл Корделівки та Писарівки. їх виступ власті придушили, використавши загони поліції. Щоб забезпечити безперебійну роботу на заводі, запобігти страйкам, адміністрація замінювала селян військовополоненими. З літа 1916 року почали прибувати перші партії полонених. За липень-серпень їх надіслали понад 140 чоловік.
Великий Жовтень визволив трудівників з ярма експлуататорів. Але за утвердження влади Рад потрібно було ще боротися. Ще з середини жовтня 1917 року селяни за рішенням сходу почали ділити поміщицьку землю, розбирати майно з економії. Для підтримання «порядку» в селі власті Центральної ради терміново надіслали сюди сотню 40-го Донського козачого полку. Та невдовзі її відкликали до Вінниці для придушення збройного повстання робітників і солдатів, що почалося 28 жовтня 1917 року.
В цей час селяни разом з робітниками розібрали готову продукцію заводу, підготовлену для відправки Центральній раді. Місцеві органи Центральної ради в кінці листопада надіслали до Корделівки сотню солдатів для охорони панських економій та цукроварні. В селі запанував режим терору й насильства. Але робітники цукрового заводу разом з селянами вигнали солдатів із села і на початку січня 1918 року проголосили Радянську владу. Мирне життя тривало недовго. Незабаром до Корделівки вдерлися загони австро-німецьких окупантів, які відновили владу поміщиків і капіталістів.
Після вигнання інтервентів та розгрому петлюрівців у селі поновлено Радянську владу. Почалося будівництво нового життя. В квітні 1919 року пройшли вибори до сільської Ради робітничих і селянських депутатів. Було створено комбід, здійснювався перерозподіл землі. Селянські наділи збільшилися на 694 десятини. Та будівництву нового перешкоджали деякий час залишки контрреволюційних банд, що бешкетували в районі. Навесні 1919 року ворожі елементи, підтримані куркулями, вчинили антирадянський заколот, який скоро було ліквідовано.
Однак корделівські робітники й селяни, переборюючи труднощі, вважаючи себе справжніми господарями землі та цукрового заводу, взялися відроджувати зруйноване господарство. Відбудова заводу здійснювалася за активною участю селян. Майже кожна сім'я була так чи інакше зв'язана з підприємством. 15 квітня 1919 року відбулися загальні збори службовців і робітників, на яких обрали для управління заводом колегію з 4 спеціалістів та 2 робітників - П. С. Бойчука і В. М. Яремчука. Обрали і товариський суд у складі А. Серпа, С. С. Харламова та ін. Робітники й селяни вважали цукровий завод народною власністю, тому вони проявляли турботу про охорону його устаткування. Представники завкому й робітники дійшли згоди з головою та членами сількомбіду про участь селян в охороні підприємства. Для зміцнення зв'язку між робітниками і селянами й посилення впливу робітників до комбіду було обрано робітника Т. Ю. Бохонка.
Робота заводу в цей час гальмувалась ще й тому, що спеціалісти, представники колишньої адміністрації, повтікали. Багато шкоди своїми грабунками завдали заводу петлюрівці та білополяки. Знизилась врожайність цукрових буряків. Занепад виробництва та сировинної бази турбували робітників і селян. Загальні збори членів профспілки вибрали другу комісію для управління заводом. До її складу ввійшли службовець В. Бойновський, робітники Т. Ф. Демчук, П. Мосієнко, М. На- горний. Це фактично й було тимчасове керівництво. Воно розгорнуло роботу, готу
ючи підприємство до нового сезону. Скоро завод запрацював на повну потужність. Очолював його тоді робітник О. І. Розуванов. Всього тут працювало 119 чоловік. За досягнуті успіхи і для обміну досвідом завод здобув право відрядити до Москви у 1923 році представника на


Корделівка