Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Соболівка

Сторінка 3 з 5
завод, паровий та водяний млини, олійня.
7 березня 1923 року Соболівську волость реорганізовано в район, До 1924 року в Соболівці вже діяли чотири трудові школи (одна з них була семирічною), клуб, хата-читальня, самодіяльний театр при цукровому
заводі.
Коли світ облетіла сумна звістка про смерть В. І. Леніна, робітники цукрового заводу вирішили організувати вивчення праць любимого вождя, щоб краще будувати соціалізм, план побудови якого накреслив великий учитель.
Цукровий завод набирав темпів роботи. У 1925 році він працював 105. днів і переробив 547,9 тис. цнт сировини, наблизившись до рівня виробничого сезону 1913 року. Налагоджувалися справи і в сільських трударів. Завдяки допомозі радянських органів та громадськості зміцнювалися бідняцькі й середняцькі господарства. Порівняно з дореволюційним часом на 19 проц. зросло поголів'я коней, на 17 - волів, на 26 - корів, вдвоє - свиней. Розширилися посівні площі.
У жовтні 1926 року відкрилася перша сільськогосподарська виставка. Серед її експонатів були виготовлені вручну дерев'яні плуги та молотарки. Соболівці також виставили кращих коней, корів, волів. Дехто з села не вірив, що експонати місцеві. За три дні виставку відвідало 3 тис. чоловік. Вона свідчила, що рани, завдані війною, були вже заліковані, селяни охоче застосовували досягнення агрономії. Виставка розповіла також про допомогу держави в розвитку господарства.
Мешканці Соболівки все більше пересвідчувалися в перевагах колективної праці. На 1928 рік у селі вже налічувалося вісім ТСОЗів, зокрема «Добробут», «Зоря», «Цвіт», «Радянський селянин». їм надано понад 2100 крб. державного кредиту. На ці гроші члени «Добробуту», «Зорі», наприклад, закупили сільськогосподарський реманент, інші - худобу, насіння, саджанці плодових дерев.
З початком масової колективізації в Соболівтіі організувалася комуна. До неї вступили 25 найбідніших сімей. Комуна містилася в будинку нинішньої середньої школи № 1. Однак найбільш повно відображала інтереси селянства і держави сільськогосподарська артіль. Комуна й ТСОЗи наприкінці 1929 року були перетворені на артілі. В Соболівці їх утворилося чотири: «Більшовик», «Червоний плугатар», «Золотий колос», «Червоний хлібороб» («Червоний плугатар» пізніше був перейменований на колгосп ім. Комінтерну, а «Золотий колос» - на ім. Другої п'ятирічки, ще пізніше - ім. Мічуріна).
Труднощі траплялися на кожному кроці перших колгоспників. Землю обробляли кіньми і волами. Жодної сівалки в соболівських колгоспах не було - сіяли вручну. На сівбі знову відзначилися комсомольці. Вони скрізь встигали, самовіддано працювали, пильно охороняли колгоспне майно від зазіхань куркулів, допомагали комуністам. Всі соболівські господарства добилися непоганої врожайності пшениці та жита.
Соболівський район розформовано в 1930 році, а Соболівка увійшла до складу Теплицького району.
Значно поліпшилися справи в колгоспах після створення в 1932 році МТС. Вона мала близько 20 тракторів, кілька сівалок, плугів. А через два роки МТС була добре оснащена всіма видами машин. На механізаторів пішло вчитися багато мешканців Соболівки. Велику роботу у вихованні кадрів механізаторів проводив політвідділ МТС. Він видавав свою багатотиражну газету.
Ори цукровому заводі з 1933 року почала діяти фабрично-заводська школа. Відкрили й загальноосвітні семирічну і середню школи, для останньої в 1938 році побудовано двоповерхове приміщення з великими, світлими класами і кабінетами.
Долаючи труднощі, зростали соболівські артілі. 1933 року було викрито спроби куркулів проникнути до колгоспу, траплялися факти шкідництва. Партійна і комсомольська організації села встановили пости охорони колгоспного майна. їм допомагали піонери.
За роки перших п'ятирічок громадське господарство соболівських колгоспів докорінно перебудовано, оснащено сільськогосподарською технікою. Загальна посівна площа зернових культур на 1940 рік становила 3472 га, під садами і ягідниками було зайнято 25 га. Всі артілі мали добрі тваринницькі ферми. Цукровий завод за цей час перетворився на сучасне підприємство. На ньому працювало 267 робітників та інженерів.
Тільки-но пролунали перші вибухи бомб, скинутих на радянську землю фашистами, соболівці піднялися на захист Вітчизни. До Червоної Армії пішло понад 600 чоловік. Ті, що залишилися в селі, працювали на будівництві оборонних споруд, готувалися до евакуації. 5 липня 1941 року було вивезено половину тракторного парку МТС, частину колгоспного майна. 28 липня до Соболівки вдерлися німецькі загарбники. Настали чорні дні окупаційного режиму, сповнені жаху і звірств фашистських бандитів. 27 травня 1942 року гестапівці поблизу села в лісі Ближньому Довжку розстріляли 382 соболівці. В селі закрили школи, магазини, клуби, знищили бібліотеки. Вільних колгоспників кати намагалися перетворити на рабів, грабували майно колгоспів, полювали на молодь, насильно


Соболівка