Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Калинівка

Сторінка 3 з 7
худоби і тягла скоротилося наполовину. Землю довелося обробляти з великими труднощами, врожаї збирали мізерні.
Організаторами жителів Калинівки на відбудові господарства стали перші комуністи Ф. І. Вільчинський, Л П. Гурецький, Г. Є. Павлуник, О. П. Шпорт, які в квітні 1922 року заснували при волвиконкомі партосередок.
Наприкінці року в ньому вже налічувалось 9 комуністів.
Тоді ж у Калинівці була створена й комсомольська організація.
Партійна і комсомольська організації разом з сільською Радою, волвиконкомом і комітетом незаможних селян взялися за здійснення нової економічної політики партії на селі. Запроваджували продподаток замість продрозкладки, організовувалися товариства споживчої і сільськогосподарської кооперації, до яких залучили майже всіх бідняків і частину середняків.
Споживче товариство швидко налагодило торгівлю. Сільськогосподарське кооперативне товариство відкрило прокатний і насіннєочисний пункти. Вже у 1922 році воно придбало 7 сівалок, кінну молотарку, 15 плугів, 5 віялок, різний реманент і почало обслуговувати селян. Відбудований спиртовий завод у 1922 році дав першу продукцію - 600 декалітрів спирту. Майстерні цукрового заводу були передані в розпорядження Корделівського цукрокомбінату, де ремонтували сівалки та сільськогосподарський реманент. Нормалізувалася робота залізничної станції.
Коли неодноразові спроби куркулів підірвати довір'я селян до Радянської влади провалилися, вороги вирішили використати релігію і влітку 1923 року влаштували «калинівське чудо». А було це так. Хтось з них на околиці Калинівки прострелив хреста, що стояв при дорозі. Попи одразу ж зчинили галас, звинувачуючи в цьому комуністів. Вони поширювали чутки, ніби з прострілу капає кров. Спритний місцевий піп підправив кулевий отвір на хресті і почав підливати за іржаву бляху розведену водою тваринну кров. Попи, що зібралися біля «чудодійного хреста», почали правити молебні й загрібали «дари» віруючих, які сходились сюди. В натовпі сновигали контрреволюційні недобитки і обіцяли невдовзі «суд божий над антихристами й грішниками». Та скоро шахрайство церковників було викрито.
В присутності комісії губвиконкому та медичних працівників, яка прибула на місце події 2 серпня 1923 року, подільський епіскоп та інші церковнослужителі змушені були оголосити перед натовпом, що ніякого чуда тут нема, а було це звичайне шахрайство. Того ж дня обдурені богомольці розійшлися. Провокаційну вилазку ворогів і цього разу було бито.
За новим адміністративно-територіальним поділом 1923 року Калинівка стала центром однойменного району. З цього часу значно краще налагодили роботу сільськогосподарське, споживче й кредитове кооперативні товариства.
На кінець відбудовного періоду за їх допомогою селянські господарства зміцніли. Якщо до революції дві третини дворів (понад 500) вважалися бідняцькими, то тепер більше двох третин стали середняцькими.
Калинівські комуністи Ф. І. Вільчинський, Г. Є. Павлуник та інші у квітні 1923 року організували в селі Гулівцях (під Калинівкою) комуну «Пахарь». Скоро вона стала зразковим господарством і відіграла важливу роль у розгортанні колективізації.
Чималу допомогу селянам подавав прокатний пункт, перетворений на машинно- тракторне товариство. Воно придбало трактора й молотарку, які використовувались на обмолоті хліба та на інших роботах. Першим трактористом у Калинівці був С. Бабій.
1928 року калинівські комсомольці організували нову комуну, якій присвоїли ім'я Х-річчя ЛКСМу. Головою її обрали секретаря комсомольської організації С. Ф. Дударя.
Розвивалася й культура Калинівки. З 1922 року в Калинівці працювали дві семирічки (сільська й залізнична), школа лікнепу, сельбуд, бібліотека.
Калинівський район став першим районом суцільної колективізації на Вінниччині. Поступово селяни долали звички одноосібного господарювання. Та багато ще хліборобів вагалося і вийшло з колгоспу. Постанова ЦК ВКП(б) «Про боротьбу з викривленнями партійної лінії в колгоспному русі» остаточно переконала їх в необхідності колективізації, і вони повернулися до колгоспу. В Калинівці'' утворилося два колгоспи: «Батрак» (голова 25-тисячник І. Єльманов) та ім. Куйбишева (голова Г. У. Нейман). До 1 квітня 1930 року колгоспниками стали майже всі бідняки й середняки. Того ж року відкрили машинно-тракторну станцію, яка обслуго вунала всі 24 колгоспи району. Значну допомогу в організаційно-господарському зміцненні мали колгоспи від політвідділу MС (начальник С. В. Воронові). При МТС почали працювати курси механізаторів. Лише за один 1933 рік було підготовлено 377 спеціалістів. Колгоспи міцніли. У 1934 році два колгоспи об'єднались в один під назвою «Батрак».
За роки передвоєнних п'ятирічок розширився в Калинівці спиртовий завод.


Калинівка