Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Калинівка

Сторінка 2 з 7
почастішали штрафи, збільшився робочий день.
На початку першої світової війни в Калинівці заробітна плата на цукровому й спиртовому заводах була низькою. Переважна більшість селянських сімей не мала
тягла і неспроможна була вчасно обробити свої земельні наділи. Багато землі в ці роки залишилось незасіяною. Солдатські сім'ї ледь животіли.
Після Лютневої буржуазно-демократичної революції і повалення царизму трудящі Калинівки активно включилися у політичне життя. Перед ними часто виступали представники Вінницького комітету більшовиків, влаштовували мітинги, розповсюджували більшовицьку літературу.
Вітаючи перемогу Великого Жовтня і рішення II Всеросійського з'їзду Рад, трудящі Калинівки в січні 1918 року проголосили владу Рад. На сільському сході в кінці січня трудящі сіл Калинівської волості одностайно схвалили ленінські Декрети про мир і землю, Маніфест ЦВК України про утворення українського Радянського уряду, затвердили волосний ревком (голова Т. М. Тилюк) і доручили йому розподілити поміщицькі землі й майно. В результаті цього розподілу дві третини всіх селянських дворів Калинівки одержали 1600 десятин панської землі, 150 волів, 150 коней, 100 корів, понад 6 тис. пудів зерна-насіння. Збулася віковічна мрія багатьох поколінь. Трудящий селянин уперше в історії став господарем на своїй землі, щедро политій його потом і кров'ю.
Та ось у країну вдерлися австро-німецькі окупанти. На початку березня 1918 року вони захопили Калинівку. Окупанти та місцева влада зобов'язали населення сплатити податок за 1916-1918 pp., повернути поміщикам землю і майно. Настали тяжкі дні окупації й панської сваволі.
Та калинівці не хотіли відмовлятися від революційних завоювань. Землю і майно поміщикові не повертали, податків не сплачували. Тоді на початку квітня
1918 року до Калинівки вдерлися загони карателів. Всіх людей, які не встигли сховатись, зігнали на площу й вчинили над ними звірячу розправу. Однак жоден калинівець не схилив голови перед карателями. Кати всіх називали більшовиками й вимагали видачі членів ревкому. Потім наклали контрибуцію, забрали заложників і виїхали до Вінниці, попередивши жителів: якщо не сплатять податків і контрибуції, не повернуть майна, то заложники будуть розстріляні.
Але й після цього калинівці не скорилися, продовжували чинити опір. Розподілену панську землю засіяли, врожай зібрали, а окупантам та їх запроданцям хліба не дали. Гетьманці, налякані зростанням ненависті серед населення, змушені були звільнити заложників.
Радо зустрічали жителі щорсівців, які визволили Калинівку 16 березня
1919 року. Щорсівці були найдорожчими гостями в сім'ях калинівців. Після мітингу, що відбувся на площі, добровольцями пішли до Червоної Армії Т. А. Бурлака, брати І. та 3. Друкери, Ю. С. Кисіль, А. М. Колотнюк, К. С. Манічев та багато ін. В Калинівці налагоджувалося мирне життя. Відновив свою роботу ревком. 10 квітня відбувся волосний з'їзд Рад, на якому представник Вінницької Ради і комітету більшовиків О. Первин виступив з доповіддю про становище в країні, про закони й заходи Радянського уряду та чергові завдання волосної Ради. Пізніше, згадуючи про цей з'їзд, він писав, що вибори до Ради пройшли активно, члени Ради з великим довір'ям поставились до прагнень і завдань Радянської влади й одразу взялися до роботи.
На плечі новообраного волвиконкому лягли невідкладні турботи про те, як швидше і краще засіяти землю, організувати виконання продрозкладки, забезпечити хлібом вдів і дітей-сиріт загиблих фронтовиків. Про політичну й трудову активність калинівців О. Первин писав, що в них є бажання прийти на допомогу Радянській владі і після жнив вони всі підуть до Червоної Армії.
Влітку 1919 року, стримуючи новий наступ петлюрівців, Вінницький комуністичний батальйон захищав підступи до Козятина, в якому зосередилось багато
військового майна. Під Калинівкою між Вінницьким батальйоном і петлюрівцями, які встигли зайняти залізничну станцію, зав'язався запеклий бій, що тривав понад три доби. Більшість бійців полягла смертю хоробрих. Лише невелика частина прорвалася через фронт до своїх.
Члени Калинівського ревкому й виконкому пішли в підпілля. Через п'ять місяців частини Червоної Армії 2 січня 1920 року визволили Калинівку. Калинівський ревком і волвиконком відновили свою діяльність. На сільському сході жителі обрали сільську Раду. Ревком і сільська Рада допомагали бідноті обробляти землю, заготовляли хліб та інші продукти для Червоної Армії. Але новий похід Антанти перервав мирне будівництво. Вороги, на цей раз білополяки, знов вдерлися до містечка. Та не минуло й двох місяців і частини 14-ї армії 20 червня 1920 року визволили Калинівку.
Після громадянської війни відбудову підприємств та сільського господарства калинівцям довелось починати в дуже важких умовах. Устаткування цукрового й спиртового заводів за роки війни вийшло з ладу. Поголів'я


Калинівка