Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Теплик

Сторінка 2 з 6
У 20-30-х роках XIX ст. на Поділлі ширився рух селян проти кріпацтва. Поблизу Теплика діяли повстанські загони Устима Кармалюка. Для безпеки поміщиків містечку був розквартирований російський козацький загін.
За інвентаризацією 1845 року в маєтку поміщика було 3087 десятин землі й 1468 кріпаків. Селяни користувались 688 десятинами орної й 251 десятиною городньої та садибної землі й 114 десятинами сінокосу. Решта орної землі - 2148 десятин, а також 355 десятин сінокосу та 366 десятин лісу належали графові Потоцькому З 246 селянських дворів тяглових було 24, напівтяглових і безтяглових - 149, городників- 52, безземельних - 213. З роками процес обезземелення й подрібнення селянських господарств посилювався.
Феодальна експлуатація селян доповнювалась духовним гнітом. До другої половини XIX ст. в Теплику жодної школи не було, зате діяли православна церква, костьол, синагога, жіночий монастир.
Незадоволені кріпосницькими порядками, жителі Теплика 19 лютого та 15 липня 1860 року підпалювали приміщення станової квартири.
Скасування кріпаччини не поліпшило економічного становища селян, їм належало лише 1577 десятин придатної для обробітку землі. За неї селяни мусили сплатити 45 069 крб. 66 копійок.
Потоцькі зберегли за собою монопольне право користуватися лісом, річками, водоймищами, випасами та іншими угіддями. Селянам заборонялося збирати хмиз, полювати на дичину, ловити рибу, ставити водяні млини, користуватися водою ставків для поливання городів. Теплицькі селяни вийшли з-під кріпосної залежності з ділянками землі в середньому по 2 десятини на ревізьку душу. Такі наділи орної землі одержали 199 дворів, 105 взагалі не змогли викупити землю, одержали тільки під садибу в середньому по 400-500 кв. сажнів.
Після реформи селянству доводилося стягуватися не лише на викупні платежі, але й на інші збори: для утримання духовенства, спорудження всіляких громадських будівель, на державний поземельний податок, губернсько-земський збір, страхові видатки, утримання училищ і т. д. 1897 року на кожного теплицького платника припадало казенних зборів 9 крб. 63 коп. і мирських - 3 крб. 10 коп.5. Це були непосильні платежі, які прирікали селянство на зубожіння. Селянин потрапляв у нову залежність від поміщика і куркуля.
Незадоволених суворо карали. У списки селян, покараних різками до 1905 року, занесено 442 жителі Теплика, з яких 12 чоловік суд визнав «неблагонадійними». Малоземелля, перенаселення і пов'язане з цим важке економічне становище селян змушували їх шукати роботи в поміщицьких економіях та на заводах. Це забезпечувало графині Потоцькій дешеву робочу силу. На збиранні хліба у 1902 році вона сплачувала щодня 50-65 коп. чоловікам і 20-ЗО коп. жінкам.
В кінці XIX - на початку XX ст. в містечку відкрилися механічні, слюсарні, фарбувальні, шевські, в'язальні майстерні, а також підприємства з переробки сільськогосподарської сировини. На цих підприємствах працювало близько 200 найманих ремісників та підмайстрів і вироблялося продукції на 31 тис. крб. щороку. Робочий день тривав 16-18 годин. Не було охорони праці, лікарської допомоги, не дотримувались елементарні вимоги гігієни.
Все це позначилось на характері виступів теплицьких робітників у 1905-1907 pp. Під впливом революційних подій, що розгорнулися на Поділлі, теплицькі ремісни- ки-підмайстри в червні 1905 року виступили з вимогою скоротити робочий день до 12 годин на добу.
На теплицьких робітників і селян поширювався вплив Уманської організації РСДРП. До містечка переправлялась підпільна література, приїжджали агітатори.
У травні 1906 року в маєтку графині Потоцької застрайкували 40 строкових робітників, вимагаючи підвищити заробітну плату. Для придушення страйку становий пристав відрядив 10 кінних і 8 піших стражників. Нове, побудоване в 1903 році просторе приміщення «арештантської збірної хати» було заповнене страйкарями.
Незважаючи на репресії царської влади, боротьба тривала, революційні ідеї проникали в маси трудящих усе глибше. 15 жовтня 1906 року біля волосного правління, куди зігнали новобранців, мешканець Теплика X. Г. Воскобойников розповсюджував звернення Уманської соціал-демократичної організації «До новобранців». Новобранців закликали не підкорятися царським законам, відмовлятися служити царю, «разом з народом боротися за народну справу». Звернення закінчувалося словами: «Геть пригноблювачів і насильників, геть царя і панів! Хай живе демократична республіка!». Лише ЗО примірників листівок вдалося відібрати в новобранців. 16 жовтня X. Г. Воскобойникова заарештували.
У період реакції зростала експлуатація промислових і сільськогосподарських робітників. Максимальна заробітна плата становила 12-13 крб. на місяць. За даними гайсинського повітового справника, з цього заробітку в родині з п'яти чоловік на харчування залишалось 7 крб. на місяць - по 1 крб. 40 коп. на душу, тим часом на харчі арештантам відпускалося 9 коп. на добу, або 2 крб. 70 коп. на

Теплик