Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Ситківці

Сторінка 2 з 5
Київської губернії. Незабаром село купив граф С. Потоцький, Руками селян Потоцькі спорудили палац, запрудили ставки, розвели білих і чорних лебедів, розбили парк-заповідник, де за кам'яним муром тримали завезених з далеких країв диких звірів. Кріпаки злидарювали, пухли з голоду, знесилювалися, працюючи від неділі до неділі на панів. У квітні 1834 року земський суд встановив, що 821 кріпак ситковецького маєтку
поміщика графа Я. Потоцького харчується «хлібом», виготовленим з бурди, соломи, трави та бруньок. Тим часом пан розважався на закордонних курортах, витрачаючи гроші, зароблені потом і кров'ю поневолених селян. Кріпацька праця застосовувалась також на цукроварні, заснованій 1836 року6,, цегельні, на заводі, де виробляли соду й скло. З 1808 по 1870 рік на заводі виготовляли скляний посуд голубого, зеленого та інших кольорів. Тут і зараз знаходять уламки битого скла.
Реформа 1861 року збільшила кількість малоземельних і безземельних селян, які йшли працювати на цукровий завод та його плантації. У 1866 році за орендним договором з Потоцьким акціонерне товариство на чолі з бароном К. Таубе і французом І. Гоффаром розпочало будівництво нового цукрового заводу. Машини та інше обладнання були завезені з-за кордону, переважно з Австро-Угор- щини. Восени 1867 року завод виробив 87 617 пудів цукру-піску. На заводі пра
цювало 240 чоловіків і 20 жінок, переважно з місцевого населення. Маючи великі дивіденди (від 10 до 20 проц.), акціонери поновили контракт з Потоцьким до 1918 року. Завод давав прибутків від 58 до 84 тис. крб. на рік. У погоні за наживою власники цукрового заводу примушували робітників працювати 16 годин на день без перерви на обід і без вихідних. Часто з заробітку робітників відраховували різні штрафи. Ще гірше оплачувалася праця жінок та підлітків. Останні працювали 5-6 років чорноробами по 12-13 годин, при цьому значна частина мізерної зарплати йшла на могоричі майстрам.
Про нещадну експлуатацію трудящих на цукровому заводі писав у липні 1894 року у своїй скарзі губернаторові робітник А. П. Данилевський. За 20 років своєї праці на різних цукрових заводах він ніде не бачив таких жахливих умов, як на ситковецькому. Важке життя викликало обурення робітників, багато з них не йшли працювати на завод, хоч зазнавали великих нестатків. Проте губернатор не зважив на скаргу, він переслав її фабричному інспекторові з такою резолюцією: «Залишити без наслідків у зв'язку з відсутністю доказів про тривалість робочого дня». 1896 року робітники Ситковецького цукрового заводу оголосили страйк, вимагаючи підвищення зарплати. У відповідь хазяї підприємства викликали поліцію і жандармів. Однак це не допомогло. Адміністрація змушена була частково задовольнити вимоги робітників.
У Ситківцях був також цегельно-черепичний завод. Як і цукрозавод, його орендувало акціонерне товариство. В 1866 році там працював 21 чоловік, переважно дівчата до 16 років.
У 1900 році в Ситківцях мешкало 3044 чоловіка, налічувалося 426 селянських дворів. З усієї землі 2248 десятин більше тисячі належало Потоцьким, 100 - іншим власникам, 90 - церкві і лише 981 десятиною володіли селяни. Багато з них мали лише городи. Безземельні селяни змушені були йти в батраки до панів
і куркулів, на заробітки. Крім цукрового заводу, в селі працювали водяний млин,
2 кузні, які належали поміщикам Потоцьким. Куркулі мали вітряні млини, олійні та інші невеликі підприємства обробки сільськогосподарської сировини.
Революція 1905-1907 pp. знайшла широкий відгук серед ситковецьких селян, батраків і робітників, які піднялися на боротьбу проти царського самодержавства. У вересні 1906 року застрайкували батраки Ситковецького маєтку Потоцьких. Вони вимагали поліпшення умов праці, підвищення плати на збиранні цукрових буряків. Коли орендар Потоцьких викликав каральний загін, батраки побудували завал із стовпів і вчинили опір карателям. За наказом липовецького повітового справника виступ батраків придушили. Було заарештовано 6 чоловік. 27 травня 1908 року в маєтку Потоцьких знову спалахнув страйк. Економ відібрав на проривку цукрових буряків 60 жінок і підлітків за 15 коп. в день, а решту - 150 чоловік прогнав грубою лайкою. Місцеві селяни Я. М. Пороховник і І. П. Коберник виступили на захист ображених. Виголошуючи політичні гасла про свободу, вони закликали залишити роботу. З співом «Марсельєзи» понад 200 чоловік покинули бурякові плантації. Організаторів страйку Я. М. Пороховника і І. П. Коберника уманський суд засудив до трьох місяців тюремного ув'язнення.
Злиденне життя трудящих села, антисанітарні умови, відсутність широкої лікарської допомоги спричинялися до частих епідемій. На початку XX ст. в селі
були лише один лікар, один фельдшер, одна лікарня на кілька ліжок. Смертність на той час становила 62 проц. від кількості народжених.
Становище ситковецьких селян чимдалі погіршувалося. В 1912 році 31 господарство, або 6 проц. від усіх селянських дворів, зовсім не мало землі, 23


Ситківці