Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Брацлав

Історія Брацлава й Брацлавщини протягом XVIII ст.- це історія невпинної боротьби трудящих мас проти польської шляхти, за возз'єднання з Лівобережною Україною у складі Росії. Коли через кілька років після битви під Полтавою до Брацлава прибув спадкоємець Мазепи Орлик, населення зустріло його вороже. Орлик намагався утворити в місті якийсь осередок для боротьби проти союзу України з Росією, посилав звідси
підбурювальні листи, вирядив послів на Запоріжжя і в Крим. Але вороже ставлення населення, загроза бути виданим російському урядові змусила Орлика покинути Брацлав.
Шляхетська анархія, що проявлялася в міжусобній боротьбі, нападах одного пана на маєток іншого, свавілля магнатів приводили до зубожіння селян і міщан. У Брацлаві часто з'являлися т. зв. викотці - дрібні шляхтичі, які обманом і підступом, а часто й силою «звозили» селян і міщан від одного пана й продавали іншому.
Трудящі чинили опір, піднімалися на боротьбу з гнобителями, вступали до гайдамацьких загонів. Не раз гайдамаки підходили до Брацлава й обкладали замок. В 1750 році повстанські загони громили панські маєтки навколо Брацлава.
В середині XVIII ст. королівський уряд віддавав місто в оренду різним польським панам, які приймали титул брацлавських старост. Вони платили в королівську скарбницю певну суму грошей, з надлишком стягали для себе натуральні й грошові податки й побори.
Під час російсько-турецької війни 1787-1791 pp. Брацлав був однією з баз російської діючої армії. 1787 року тут перебував відомий російський полководець П. О. Рум'янцев-Задунайський. 1791 року під Брацлавом польська шляхта на своєму з'їзді обговорювала постанови сейму про запровадження нової конституції. Керівником однієї з шляхетських партій був майбутній національний герой Польщі Тадеуш Костюшко.
З возз'єднанням Правобережної України з Росією місто стало центром Брацлавського намісництва, а після утворення в 1797 році Подільської губернії - повітовим центром. У першій половині XIX ст. в Брацлаві не було великих підприємств. Значного розвитку досягло кустарне виробництво. 1842 року в місті налічувалося
358 будинків, майже всі дерев'яні. Будівництво нових йшло дуже повільно й безладно. Поступово з'явилися лікувальні заклади. 1832 року відкрито аптеку, згодом - лікарню на ЗО ліжок.
Після скасування кріпацтва в Брацлаві дещо пожвавився розвиток промисловості. В 1873 році вже діяли пивоварня, завод свічок. 1887 року збудували млин. У ці ж роки у місті виникли дві цегельні, невелика друкарня, кустарні підприємства обробки шкіри та виробництва дріжджів.
У другій половині XIX - на початку XX ст. в місті жили й працювали видатні громадські діячі, революціонери, винахідники. З 1872 по 1876 рік відомий винахідник літака В. Ф. Можайський був у Брацлаві почесним мировим суддею. Протягом 1879 року у сусідньому хуторі Вовчку (нині село Вовчок) жив видатний революціонер Андрій Желябов. Він часто бував у Брацлаві, де вів революційну пропаганду. До останніх років свого життя (помер 1943 року) тут жив винахідник першої польової кухні А. П. Турчанович. Брацлавський міщанин П. М. Костецький, власник першої у місті фотографії, відкритої 1900 року, за високу майстерність, «артистичне виконання» фотознімків був удостоєний золотої медалі Всесвітньої виставки в Парижі.
На початку XX ст. у Брацлаві широко розгорнувся революційний рух. У січні 1904 року на вулицях міста знайдено листівки Одеського комітету РСДРП. 28 травня 1904 року були виявлені листівки під назвою: «До всіх громадян Росії», «До всіх російських робітників», «Останній козир самодержавства», в яких засуджувався існуючий лад. Щоб не допустити революційних виступів, у Брацлав надсилалися війська. В роки революції 1905-1907 pp. міська тюрма була переповнена політичними в'язнями.
1910 року в Брацлаві мешкало 11 393 чоловіка, було 1160 будинків, з них 592 криті соломою. На 16 фабриках і 53 ремісничих підприємствах налічувалося 132 робітники. В місті діяли лікарня на 20 ліжок, 5 аптек. Населення обслуговували 3 лікарі, 4 акушерки і 4 фельдшери. З 1869 року працювали два вищі початкові училища - чоловіче й жіноче, де навчалося 88 хлопчиків і 47 дівчаток, з 1907 року - реміснича школа (1917 року її реорганізували в технічне училище). 1914 року в Брацлаві відкрили чоловічу класичну гімназію. Проте навчальні заклади міста не могли прийняти навіть половини бажаючих учитися. Царський уряд відпускав на освіту мізерні кошти. Так, у 1904 році із загальної суми витрат 17 722 крб. на утримання поліції асигновувалось 2357 крб., на народну освіту - 642 карбованці.
Перемога Лютневої буржуазно-демократичної революції в Росії відчутно позначилась на зростанні революційної свідомості трудящих Брацлава.


Брацлав