Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
В середині XIX ст. у Гранові існувала одна народна школа та невеличка лікарня, тим часом звели ще один костьол та церкву. У володінні церкви й двох костьолів було понад 300 десятин землі.
Військове поселення ліквідовано в 1856 році, а його мешканці стали державними селянами. Майже третина жителів села після скасування військових поселень не мала робочої худоби. Реформа 1861 року теж не принесла гранівцям справжнього визволення. Дорого коштувала селянам земля. 1873 року по закінченні земельного впорядкування села кожний двір одержав наділ по 2,04 десятини землі. Щороку громада вносила викупний платіж - 106 карбованців.
Економічне становище селян постійно гіршало. В рільництві використовувалися примітивні знаряддя праці. Врожаю з наділів не вистачало й до нового року. Селяни йшли на заробітки, ставали напівпролетарями. В другій половині XIX ст. у Гранові з'явилися невеликі підприємства, що переробляли сільськогосподарську продукцію,- паровий та кілька вітряних млинів, олійня, винокурня. Найбільшим підприємством була суконна фабрика, що виробляла за рік 4500 аршинів сукна, на ній працювало 50 робітників.
Під час революції 1905-1907 pp. гранівські селяни піднялися на боротьбу. Вони травили поміщицькі посіви, захоплювали майно. На втихомирення їх були викликані війська.
Внаслідок здійснення столипінської реформи зріс прошарок куркульських господарств, які зосередили в своїх руках понад 1 тис. десятин землі, багато різних угідь, ставків, млинів та олійниць. В своїх господарствах куркулі застосовували кінні молотарки, соломорізки, двигуни та ін. Основна маса селянських господарств (2 тис.) мала лише по 1-2 десятини землі.
На початку XX ст. в Гранові було вже дві школи - двокласна міністерська та церковноцарафіяльна, в них навчалося 100 дітей. Навчання було платним, а заробітки сільської бідноти - надто малими, їх ледь вистачало на злиденне прожиття, тому дітям бідняків була недоступною навіть початкова освіта. У земській лікарні, що тулилася в невеличкому приміщенні, працювало два фельдшери. Зате в селі налічувалося кілька молитовних будинків, а неподалік них містилося 12 корчем.
В період першої світової війни селяни все активніше виявляли невдоволення політикою царського уряду. В травні 1915 року в Гранові вибухнуло повстання, організаторами його були Парфентій Заєць і його брат Пилип. 31 травня обидва брати разом з В. А. Жуком напали на стражників і урядника. Це послужило сигналом для давно вже назрілого виступу селян проти ненависного ладу. В боротьбі з поліцією селяни використали вогнепальну зброю. Було вбито трьох стражників. Та скоро охоронці порядку дістали допомогу. Повстання придушили. Під час перестрілки загинув Пилип Заєць. Парфентія Зайця разом з активними учасниками повстання засудили до різних строків заслання. За неблагонадійними селянами було встановлено поліцейський нагляд.
Але боротьба проти гнобителів тривала. Влітку 1916 року 250 селян через нестерпні умови роботи і голодування відмовилися працювати на поміщицьких землях. Жандарми, що були викликані в село, жорстоко розправилися з страйкуючими.
З нагоди перемоги Лютневої революції у селі відбулася багатолюдна маніфестація, очолювана матросом-фронтовиком Л. Гнило зубом та учителем Г. Совенком. Люди вийшли на вулицю святково вдягнені, з червоними прапорами, співали революційних пісень. Тимчасовий уряд всіляко зволікав розв'язання земельного питання. Селяни не мирилися з цим, посилювали боротьбу проти поміщиків. Гра- нівці одностайно відмовилися сплачувати орендну плату. А коли чутка про Жовтневе збройне повстання в Петрограді долетіла до Гранова, селяни стали громити поміщицькі маєтки, відбирати хліб, худобу, реманент, різне майно. Дізнавшись про події в Гранові, 23 листопада 1917 року подільський губернський комісар вимагав від гайсинського повітового комісара «вжити заходів до революційно настроєних селян».
На початку 1918 року до села повернулося багато фронтовиків, які вели широку агітацію за Радянську владу, розповідали селянам про Другий Всеросійський з'їзд Рад, про перші декрети, підписані В. І. Леніним. У лютому в селі створено ревком, головою його став Леонтій Гнило зуб. 27 лютого 1918 року селяни Гранова під керівництвом ревкому розігнали волосну міліцію буржуазно-націоналістичної Центральної ради. Ревком приступив до розподілу поміщицьких земель. Але закінчити цю роботу та зберегти «ладу не вдалося: село окупували війська кайзерівської Німеччини. Куркулі і поміщики, підтримані окупантами, чинили розправу над біднотою.
Гранівці почали активну боротьбу проти ворога. Л. Гнилозуб став
Гранів
Сторінка 2 з 5
власноруч самокатний візок, який легко управлятиметься на різних дорогах. Аби було відпущено кошти, він спорудив би за два місяці ще й паровий млин. Та ніякої підтримки селянин не знайшов.В середині XIX ст. у Гранові існувала одна народна школа та невеличка лікарня, тим часом звели ще один костьол та церкву. У володінні церкви й двох костьолів було понад 300 десятин землі.
Військове поселення ліквідовано в 1856 році, а його мешканці стали державними селянами. Майже третина жителів села після скасування військових поселень не мала робочої худоби. Реформа 1861 року теж не принесла гранівцям справжнього визволення. Дорого коштувала селянам земля. 1873 року по закінченні земельного впорядкування села кожний двір одержав наділ по 2,04 десятини землі. Щороку громада вносила викупний платіж - 106 карбованців.
Економічне становище селян постійно гіршало. В рільництві використовувалися примітивні знаряддя праці. Врожаю з наділів не вистачало й до нового року. Селяни йшли на заробітки, ставали напівпролетарями. В другій половині XIX ст. у Гранові з'явилися невеликі підприємства, що переробляли сільськогосподарську продукцію,- паровий та кілька вітряних млинів, олійня, винокурня. Найбільшим підприємством була суконна фабрика, що виробляла за рік 4500 аршинів сукна, на ній працювало 50 робітників.
Під час революції 1905-1907 pp. гранівські селяни піднялися на боротьбу. Вони травили поміщицькі посіви, захоплювали майно. На втихомирення їх були викликані війська.
Внаслідок здійснення столипінської реформи зріс прошарок куркульських господарств, які зосередили в своїх руках понад 1 тис. десятин землі, багато різних угідь, ставків, млинів та олійниць. В своїх господарствах куркулі застосовували кінні молотарки, соломорізки, двигуни та ін. Основна маса селянських господарств (2 тис.) мала лише по 1-2 десятини землі.
На початку XX ст. в Гранові було вже дві школи - двокласна міністерська та церковноцарафіяльна, в них навчалося 100 дітей. Навчання було платним, а заробітки сільської бідноти - надто малими, їх ледь вистачало на злиденне прожиття, тому дітям бідняків була недоступною навіть початкова освіта. У земській лікарні, що тулилася в невеличкому приміщенні, працювало два фельдшери. Зате в селі налічувалося кілька молитовних будинків, а неподалік них містилося 12 корчем.
В період першої світової війни селяни все активніше виявляли невдоволення політикою царського уряду. В травні 1915 року в Гранові вибухнуло повстання, організаторами його були Парфентій Заєць і його брат Пилип. 31 травня обидва брати разом з В. А. Жуком напали на стражників і урядника. Це послужило сигналом для давно вже назрілого виступу селян проти ненависного ладу. В боротьбі з поліцією селяни використали вогнепальну зброю. Було вбито трьох стражників. Та скоро охоронці порядку дістали допомогу. Повстання придушили. Під час перестрілки загинув Пилип Заєць. Парфентія Зайця разом з активними учасниками повстання засудили до різних строків заслання. За неблагонадійними селянами було встановлено поліцейський нагляд.
Але боротьба проти гнобителів тривала. Влітку 1916 року 250 селян через нестерпні умови роботи і голодування відмовилися працювати на поміщицьких землях. Жандарми, що були викликані в село, жорстоко розправилися з страйкуючими.
З нагоди перемоги Лютневої революції у селі відбулася багатолюдна маніфестація, очолювана матросом-фронтовиком Л. Гнило зубом та учителем Г. Совенком. Люди вийшли на вулицю святково вдягнені, з червоними прапорами, співали революційних пісень. Тимчасовий уряд всіляко зволікав розв'язання земельного питання. Селяни не мирилися з цим, посилювали боротьбу проти поміщиків. Гра- нівці одностайно відмовилися сплачувати орендну плату. А коли чутка про Жовтневе збройне повстання в Петрограді долетіла до Гранова, селяни стали громити поміщицькі маєтки, відбирати хліб, худобу, реманент, різне майно. Дізнавшись про події в Гранові, 23 листопада 1917 року подільський губернський комісар вимагав від гайсинського повітового комісара «вжити заходів до революційно настроєних селян».
На початку 1918 року до села повернулося багато фронтовиків, які вели широку агітацію за Радянську владу, розповідали селянам про Другий Всеросійський з'їзд Рад, про перші декрети, підписані В. І. Леніним. У лютому в селі створено ревком, головою його став Леонтій Гнило зуб. 27 лютого 1918 року селяни Гранова під керівництвом ревкому розігнали волосну міліцію буржуазно-націоналістичної Центральної ради. Ревком приступив до розподілу поміщицьких земель. Але закінчити цю роботу та зберегти «ладу не вдалося: село окупували війська кайзерівської Німеччини. Куркулі і поміщики, підтримані окупантами, чинили розправу над біднотою.
Гранівці почали активну боротьбу проти ворога. Л. Гнилозуб став